Постанова

від 28.02.2011 по справі 2а-14561/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2011 р. 17:34

Справа №2а-14561/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Лиган М.В.,

розглянувши адміністративну справу   

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайктрейд"          

до   Державної податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим               

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю :

представник позивача  –  Куциков Миколай Борисович, довіреність № 1  від 25.10.10р.;

представник відповідача – не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайктрейд» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі ) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень  від 25.10.2010 № 0024392301/0 про донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 16285,00 грн. та застосуванні до нього штрафних (фінансових санкцій) в сумі 3417,00 грн.; та від 25.10.2010 № 0024382301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 46015,00 грн. та застосування до нього штрафних(фінансових) санкцій в сумі 23008,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач помилково посилається на порушення позивачем приписів пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  та п.п.5.3.9.п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 10.11.2010 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 18.01.2011 року  (а.с.70), в яких зазначив, що  позивач не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та валових витрат підприємства сум, сплачених по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сімбіан», у зв'язку з чим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судове засідання 28.02.2011 представник відповідача не з'явився про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Суд, заслухавши думку представника позивача, керуючись ст. 128 КАС України вважає за можливе продовжити розгляд справи за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

         Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Оцінюючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд  під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли  на момент виникнення спірних правовідносин.

         Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

        Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

        Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

           Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач  є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 613723 (а.с. 23), Довідкою з ЄДРПОУ № АА 234176 (а.с.24), ідентифікаційний код 35941403.

Позивач є платником податків, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 02.06.2008 року за № 36092 (а.с.25), як вбачається з матеріалів справи позивач за період з 19.06.2008 по 20.05.2010 був   платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.06.2008 року № 100122964, виданого ДПІ в м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер –  359414001096(зв. бік, а.с.11).

21.05.2010 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано  на підставі акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 21.05.2010 № 426/15-2 з причини відсутності за місцем знаходження.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено  планову виїзну перевірку  позивача  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами  якої   11.10.2010 року складено акт №14680/23-2/35941403(а.с. 11-22). Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.1.32 ст. 1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 16375,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 року у сумі 50,00 грн. та 2-й квартал 2010 року на суму 16325,00 грн., а також пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 46015,00 грн., в тому числі – за травень 2010 р. – в сумі 46015,00 грн.

На підставі згаданого акту перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 25.10.2010 № 0024392301/0, згідно з яким нараховане позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16285,00 грн. та  штрафні (фінансові) санкції в сумі 3417,00 грн. (а.с.9); та від 25.10.2010 № 0024382301/0, згідно з яким нараховане позивачу податкове зобов'язання з  податку на додану вартість в сумі 46015,00 грн. та  штрафні(фінансові) санкції в сумі 23008,00 грн. (а.с. 10).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових  повідомлень-рішень суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до   п.1.32  ст.1 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками  податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених  ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  валовими витратами виробництва та обігу  є сума будь-яких  витрат платника податку  у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.      Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими  документами, обов’язковість  ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу  та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов’язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок  нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства платником податків.

          В акті перевірки встановлено в періоді, що перевірявся позивач здійснював операції з придбання стартових пакетів МТС, стартових пакетів ДЖІНС, єдиних ваучерів, консультаційних послуг, послуг оренди, в тому числі з Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору про надання організаційно-консультативних послуг від 05.01.2010, відповідно до якого позивач доручає, а виконавець зобов’язується за умовами даного договору надавати послуги по консультації в області планування і організації контролю ефективності господарської діяльності, юридичні, бухгалтерські та консультаційні послуги. Позивач за означеним договором  зобов’язується здійснювати оплату за отримані послуги згідно актам про приймання виконаних робіт.

          На виконання вказаного договору було складено акти про приймання виконаних робіт:

-          4-й квартал 2009 – на суму 200,00 грн.(07.10.2009);

-          2-й квартал 2010 – на суму 65300,00 грн.(25.01.2010,25.02.2010,25.03.2010,25.04.2010,25.05.2010,25.06.2010).

          Відповідачем зазначено, що позивачем не було надано документів, окрім актів  про приймання виконаних робіт, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених консультативних послуг та використання цих послуг в його господарській діяльності, а саме, акти виконаних робіт не містять даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, у зв’язку з чим відповідач вважає, що не має підстав вважати, що дані послуги спричинили одержання доходу в здійснені конкретної господарської діяльності позивача та забезпечили ефективність фінансово-господарської діяльності.

За таких обставин відповідач зробив висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму на придбання консультативних послуг 65500,00 грн.

Суд зазначає, що в позивачем було задекларовано валовий дохід в 2009 році в розмірі – 22290262,00 грн., в 1-му півріччі 2010 – 4887515,00 грн.

В 2009 році позивачем була задекларована загальна сума валових витрат  22270140,00 грн., в 1-му півріччі 2010 – 9151588,00 грн.

Понесені позивачем витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_3, висновок про безпідставність включення яких до складу валових витрат було зроблено відповідачем в акті перевірки, підтверджуються наступними документами:

-          Акти сдачи-приймання послуг, рахунки на оплату наданих послуг з вказівкою, які саме послуги надані позивачеві (рахунок № 25/06 від 25.06.2010, № 25/05 від 25.05.2010, № 25/04 від 26.04.2010,  № 25/03 від 25.03.2010, № 25/01 від 25.01.2010, №25/02 від 25.02.2010, №07/10 від 07.10.2009), витягом по рахункам, звітами про надання послуг ФОП ОСОБА_3.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів залучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV  метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.  Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з надання послуг за договором з ФОП ОСОБА_2, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, як встановлено судом, у матеріалах справи містяться докази отримання позивачем послуг відповідно до укладених угод.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 65500,00 грн. та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 16285,00 грн.

У зв’язку з тим, що відповідачем було безпідставно донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, суд вважає необґрунтованим також й нарахування відповідачем штрафних(фінансових) санкцій на суму донарахованого податкового зобов’язання в розмірі 3417,00 грн.

Враховуючи зазначене суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010 № 0024392301/0.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010 № 0024382301/0 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій на час виникнення спірних правовідносин, було визначено в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платником  податку у звітному ( податковому ) періоді , яка  визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п.  3.1.1. п. 3.1.  ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з  поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з  передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових зобов’язань  з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається  будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський  рахунок  платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

          Як зазначено в акті перевірки № 14680/23-2/35941403 відповідач дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту в травні 2010 в сумі 46015,00 грн., за рахунок сум ПДВ, сплачених в ціні товару по господарським операціям з ТОВ «Сімбіан» (ідентифікаційний код 34836060).

          Зазначений висновок відповідача ґрунтувався на тому, що ТОВ «Сімбіан» не подавав податкову звітність в травні 2010, та не сплатив ПДВ до бюджету, в наслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит у зазначеній сумі.

          Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сімбіан»  укладено договір поставки № 01-06/09 від 01.06.2009, згідно з умовами якого постачальник зобов’язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання його в господарській діяльності, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору.

Поставка товару – скретч карт 100, єдиних ваучерів МТС35 грн., скетч карт 30 була здійснена на підставі витратних накладних, позивачеві було виписано податкові накладні 19.05.2010 № 497, 14.05.2010 №498,06.05.2010 № 371. Податкові накладні виписано з дотриманням встановленого порядку.

Крім того оплату ПДВ на загальну суму 46015,00 грн. в ціні вказаного товару також підтверджують витяги по рахункам, які долучені до матеріалів справи.    

Таким чином, позивачем включення 46015,00 грн. до складу податкового кредиту в травні 2010 року було здійснено з дотриманням п.п. 7.4.1. п. 7.4. , п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо недекларування контрагентам позивача податкових зобов'язань з ПДВ за означеними поставками та не сплати ним податкових зобов'язань, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено залежність набуття права на формуванням податкового кредиту   від внесення ПДВ до бюджету контрагентами платника податків, з якими він розрахувався сплативши в тому числі ПДВ під час здійснення господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Сімібіан» були зареєстровані платниками ПДВ.

Тому висновки за актом перевірки, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, слід визнати такими, що не відповідають приписам закону і є недоведеними належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010 № 0024382301/0.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого відповідно до вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн., в порядку встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 28.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі  АР Крим від 25.10.2010 № 0024392301/0, від 25.10.2010 № 0024382301/0

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайктрейд» (ідентифікаційний код 35941403,                         м. Сімферополь, вул. Київська, 55/2, к. 10) 3.40 судових витрат .

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

          Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                Котарева Г.М.