Ухвала

від 06.07.2011 по справі 2а-14561/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14561/10/12/0170

06.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 28.02.2011 у справі № 2а-14561/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайктрейд" (вул. Київська, 55/2 кім.10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2011 у справі № 2а-14561/10/12/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайктрейд" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 № 024392301/0, від 25.10.2010 № 0024382301/0

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд представники не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившихся представників сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайктрейд», звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 25.10.2010 № 0024392301/0 про донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 16285,00 грн. та застосуванні до нього штрафних (фінансових санкцій) в сумі 3417,00 грн.; та від 25.10.2010 № 0024382301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 46015,00 грн. та застосування до нього штрафних(фінансових) санкцій в сумі 23008,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем приписів пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.3.9.п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010, за результатами якої 11.10.2010 складено акт №14680/23-2/35941403. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.1.32 ст. 1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 16375,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 року у сумі 50,00 грн. та 2-й квартал 2010 року на суму 16325,00 грн., а також пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 46015,00 грн., в тому числі -за травень 2010 р. -в сумі 46015,00 грн.

На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 25.10.2010 № 0024392301/0, згідно з яким нараховане позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16285,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3417,00 грн.; та від 25.10.2010 № 0024382301/0, згідно з яким нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46015,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23008,00 грн.

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає порядок нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства платником податків.

В акті перевірки встановлено в періоді, що перевірявся позивач здійснював операції з придбання стартових пакетів МТС, стартових пакетів ДЖІНС, єдиних ваучерів, консультаційних послуг, послуг оренди, в тому числі з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на підставі договору про надання організаційно-консультативних послуг від 05.01.2010, відповідно до якого позивач доручає, а виконавець зобов'язується за умовами даного договору надавати послуги по консультації в області планування і організації контролю ефективності господарської діяльності, юридичні, бухгалтерські та консультаційні послуги. Позивач за означеним договором зобов'язується здійснювати оплату за отримані послуги згідно актам про приймання виконаних робіт.

На виконання вказаного договору було складено акти про приймання виконаних робіт:

- 4-й квартал 2009 -на суму 200,00 грн.(07.10.2009);

- 2-й квартал 2010 -на суму 65300,00 грн. (25.01.2010, 25.02.2010, 25.03.2010, 25.04.2010, 25.05.2010, 25.06.2010).

Відповідачем зазначено, що позивачем не було надано документів, окрім актів про приймання виконаних робіт, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених консультативних послуг та використання цих послуг в його господарській діяльності, а саме, акти виконаних робіт не містять даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, у зв'язку з чим відповідач вважає, що не має підстав вважати, що дані послуги спричинили одержання доходу в здійснені конкретної господарської діяльності позивача та забезпечили ефективність фінансово-господарської діяльності.

За таких обставин відповідач зробив висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму на придбання консультативних послуг 65500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було задекларовано валовий дохід в 2009 році в розмірі -22290262,00 грн., в 1-му півріччі 2010 -4887515,00 грн.

В 2009 році позивачем була задекларована загальна сума валових витрат 22270140,00 грн., в 1-му півріччі 2010 -9151588,00 грн.

Понесені позивачем витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_2, висновок про безпідставність включення яких до складу валових витрат було зроблено відповідачем в акті перевірки, підтверджуються наступними документами:

Акти сдачи-приймання послуг, рахунки на оплату наданих послуг з вказівкою, які саме послуги надані позивачеві (рахунок № 25/06 від 25.06.2010, № 25/05 від 25.05.2010, № 25/04 від 26.04.2010, № 25/03 від 25.03.2010, № 25/01 від 25.01.2010, №25/02 від 25.02.2010, №07/10 від 07.10.2009), витягом по рахункам, звітами про надання послуг ФОП ОСОБА_2

Належним чином засвідчені копії вказаних документів залучено до матеріалів справи.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з надання послуг за договором з ФОП ОСОБА_2, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, у матеріалах справи містяться докази отримання позивачем послуг відповідно до укладених угод, а отже, дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 65500,00 грн. та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 16285,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем було безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість також й нарахування відповідачем штрафних(фінансових) санкцій на суму донарахованого податкового зобов'язання в розмірі 3417,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій на час виникнення спірних правовідносин, було визначено в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено дату виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) та дату виникнення права платника податку на податковий кредит.

Як зазначено в акті перевірки № 14680/23-2/35941403 відповідач дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту в травні 2010 в сумі 46015,00 грн., за рахунок сум ПДВ, сплачених в ціні товару по господарським операціям з ТОВ «Сімбіан»(ідентифікаційний код 34836060).

Зазначений висновок відповідача ґрунтувався на тому, що ТОВ «Сімбіан»не подавав податкову звітність в травні 2010, та не сплатив ПДВ до бюджету, в наслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит у зазначеній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Сімбіан» укладено договір поставки № 01-06/09 від 01.06.2009, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання його в господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору.

Поставка товару -скретч карт 100, єдиних ваучерів МТС35 грн., скетч карт 30 була здійснена на підставі витратних накладних, позивачеві було виписано податкові накладні 19.05.2010 № 497, 14.05.2010 №498,06.05.2010 № 371. Податкові накладні виписано з дотриманням встановленого порядку.

Крім того оплату ПДВ на загальну суму 46015,00 грн. в ціні вказаного товару також підтверджують витяги по рахункам, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем включення 46015,00 грн. до складу податкового кредиту в травні 2010 року було здійснено з дотриманням п.п. 7.4.1. п. 7.4. , п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо недекларування контрагентам позивача податкових зобов'язань з ПДВ за означеними поставками та не сплати ним податкових зобов'язань, законодавством не встановлено залежність набуття права на формуванням податкового кредиту від внесення ПДВ до бюджету контрагентами платника податків, з якими він розрахувався сплативши в тому числі ПДВ під час здійснення господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Сімібіан»були зареєстровані платниками ПДВ.

Тому висновки за актом перевірки, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, слід визнати такими, що не відповідають приписам закону і є недоведеними належним чином.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010 № 0024382301/0.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2011 у справі № 2а-14561/10/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська