Рішення

від 25.03.2008 по справі 9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 р.   Справа № 9/18   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Олейняш  Еліні Михайлівні розглянувши у відкритому судовому засіданні   справу  

за позовом  Колективного підприємства  "Азалія",  вул. Дністровська,2, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача 1:  Івано-Франківської  міської  ради,  вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача 2:  Фонду  комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська,  вул.Л.Курбаса,2, м. Івано-Франківськ,76000

про визнання права на приватизацію

За участю представників сторін:

Від позивача:  Матківська І.М. - директор, ( довіреність № ФКВ-05/7  від 03.01.08 року)

Від відповідача 2:  Чупірчук Богдан Васильович - головний спеціаліст ( юрист), ( довіреність № ФКВ-05/7  від 03.01.08 року)

Від відповідача 1:  Кедик Надія Степанівна -  спеціаліст юридичного відділу, ( довіреність №   1085/05-17/07 в від  24.07.06 року)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про визнання за КП "Азалія" права  на приватизацію підвального приміщення площею 22, 2 кв. м по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську та про зобов"язання відповідачів внести підвальне приміщення до переліку об"єктів приватизації, визначити ціну продажу об"єкта.

                    Представник позивача заявою  від 21.03.08 року збільшив розмір позовних вимог та уточнив їх зміст. Позивач просить:

1. визнати право   КП "Азалія"   на приватизацію нежитлового  підвального приміщення площею 22, 2 кв. м, розташованого в будинку № 2  по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську, яке КП "Азалія" орендує згідно договору оренди № ДО-2659 від 18.08.05 року;

2. зобов"язати Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська провести незалежну експертну оцінку для визначення ринкової вартості цього приміщення;

3. зобов"язати Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська  включити вказане нежитлове приміщення в перелік об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу та подати його на затвердження Івано-Франківській міскій раді;

4. зобов"язати Івано-Франківську міську раду затвердити вказане приміщення в переліку об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунутування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

            На підставі договору купівлі-продажу від 21.12.01 року КП "Азалія" стало власником нежитлових приміщень площею 105, 4 кв.м та підвальних приміщень площею 65, 7 кв.м по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську.

      Згідно договору оренди від 16.08.05 року КП "Азалія" користується підвальним приміщенням під склад площею 22, 2 кв.м, яке належить до об"єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська.

      Представник позивача зазначає, що відповідно до зобов"язання,  встановленого договором, підприємство за власні кошти відремонтувало орендований підвал і за п. 4.1.5 договору оренди має право на приватизацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.

            КП "Азалія" неодноразово  зверталося до Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська із проханням надати дозвіл на приватизацію орендованого приміщення.

       Представник позивача вказав, що  відповідач Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, із посиланням на норми Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України  "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини" , листом  від 18.09.07 року неправомірно відмовив  у приватизації спірного приміщення.

         Представник відповідача 1- Івано-Франківської міської ради позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень   вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації перелік об"єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

      Представник відповідача 1 зазначив, що Івано-Франківською міською радою не приймалось рішення про включення оспорюваних нежитлових приміщень в перелік об"єктів, що підлягають приватизаці.

       Крім того, як вказав представник відповідача 1, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива у випадках, якщо є законодавчо встановлене обмеження щодо приватизації.

            01.02.05 року прийнято Закон України "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини" , яким заборонено приватизацію пам"яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам"яток культури спадщини, які не підлягають приватизації.

     Враховуючи викладене, представник відповідача 1 зазначив, що  спірні нежитлові приміщення є пам"яткою архітектури; питання щодо укладення договору купівлі-продажу не може бути вирішено; у Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська відсутні правові підстави  щодо внесення на розгляд сесії Івано-Франківської міської ради  питання щодо включення  спірних нежитлових приміщень до переліку об"єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

         Представник відповідача 2 Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача 2  вказав, що розпорядженням обласного виконавчого комітету № 238 від 26.05.81 року будинок по вул. Дністровській, 2 віднесено до пам"яток архітектури і внесено до Реєстру пам"яток місцевого значення під № 2-М.

         Представник відповідача 2 вказав, що на сьогоднішній день позивач не має погодження  органу охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА, до компетенції якого віднесено погодження  відчуження  або передачі пам"яток  місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими органами іншим особам у володіння, користування або управління"

         Крім того, як вказав представник відповідача,   Законом  України  "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини" заборонено приватизацію па"яток  культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам"яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

                 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

       На підставі договору купівлі-продажу від 21.12.01 року КП "Азалія" стало власником нежитлових приміщень площею 105, 4 кв. м та підвальних приміщень площею 65, 7 кв. м по вул. Дністровській, 2 у м. Івано-Франківську.

      Згідно договору оренди  нежитлових приміщень № ДО-2659 від 16.08.05 року КП "Азалія" користується підвальним приміщенням під склад площею 22, 2 кв. м по вул. Дністровській, 2 у м. Івано-Франківську,  яке належить до об"єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська.

      Угодою № УО-2659-2  від 18.07.06 року про внесення змін до "Договору оренди нежитлових примішень №  № ДО-2659 від 16.08.05 року" та угодою № УО-2659-3  від 22.06.07  року про внесення змін до "Договору оренди нежитлових примішень №  № ДО-2659 від 16.08.05 року"  внесено зміни до вищевказаного договору оренди нежитлових приміщень.

        Судом встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень по вул. Дністровській, 2 в м. Івано-Франківську  діє до 31.05.08 року.

      Відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/500 від 25.04.2001 року "Про деякі питання практики застосування у вирішенні  спорів законодавства про приватизацію державного майна"  якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна  іншим,  крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно визнаватися недійсним за позовом заінтересованої особи.  Як встановлено судом,  договір оренди  нежитлових приміщень діє до 31.05.08 року ( п. 6.1 угоди  № УО-2659-3  від 22.06.07  року про внесення змін до "Договору оренди нежитлових примішень №  № ДО-2659 від 16.08.05 року").

         Ч. 1 ст. 12 Закону України "Про  приватизацію державного майна" вказує, що ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців, визнаних такими відповідно до статті 8 цього Закону.

          Керуючись ст. 5, 7 Закону  України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”   КП "Азалія"  звернулось   до Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, як уповноваженого органу Івано-Франківської міської ради в сфері приватизації, з проханням надати  дозвіл на приватизацію шляхом викупу нежитлових приміщень площею  22, 2 кв. м по вул. Дністровській, 2 у м. Івано-Франківську.

     Листом   від 18.09.07 року КП "Азалія" відмовлено у приватизації орендованого підвального приміщення у зв"язку з тим, що будинок по вул. Дністровській, 2 віднесено до пам"яток архітектури і внесено до Реєстру пам"яток місцевого значення під № 2-М.

       Відповідно до  ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)"  відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

-  особа, яка  подала  заяву,  не  може  бути  визнана  покупцем підприємства згідно з цим Законом;

-  є законодавчо  встановлене  обмеження  на  приватизацію цього підприємства;

-  не затверджено  переліків,  передбачених частиною першою цієї статті.

          Згідно п. 2 офіційного тлумачення, викладеного в рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2000 року по справі № 1-16/2000, положення ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"  слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

          Як тлумачить Конституційний суд України в даному рішенні, перелік підстав для відмови у приватизації є вичерпним. Позиція аналогічного змісту відображена у п. 7 Інформаційного листа Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна"  N 01-8/500 від 25.04.2001р.

          У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Перелік підстав, за яких об"єкти малої приватизації не можуть бути приватизовані, викладені в  ст.2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу  приватизацію)”. Однак, підвальні приміщення , що знаходяться по  вул.  Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську та орендовані позивачем, не належать до жодної із зазначених категорій об'єктів.

          Пунктом 30 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачена компетенція міської ради, зокрема, щодо затвердження на пленарних засіданнях міської ради переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.

                    Норми Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу  приватизацію)” носять спеціальний характер по відношенню до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яким визначено загальну компетенцію органів місцевого самоврядування, а тому є визначальними.

          Що стосується доводів відповідача, що спірні нежитлові приміщення набули статус пам'ятки архітектури на підставі розпорядження обласного виконавчого комітету № 238 від 26.05.81 року будинок по вул. Дністровській, 2 віднесено до пам"яток архітектури і внесено до Реєстру пам"яток місцевого значення під № 2-М, то слід зазначити, що уу відповідності до п. 3 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про охорону культурної спадщини” об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Частина 6 ст. 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини”  вказує, що пам'ятка -  об'єкт  культурної  спадщини,  який  занесено  до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

          Статтею 13 вказаного Закону  передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно  до  їхньої  археологічної,  естетичної,  етнологічної, історичної,  мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації   шляхом  занесення  до  Державного  реєстру  нерухомих пам'яток  України  (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.  Із  занесенням  до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи  поширюється  правовий  статус  пам'ятки.

        Відповідно до  п.п. 2, 3 “Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України”, який затверджений постановою КМ України від 27.12.2001 р. №1760, на кожний  об'єкт  культурної  спадщини,  що  пропонується відповідним  органом  охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру,  складається   облікова   документація,   яка   підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації  не допускається. Облікова  документація  на  об'єкт   культурної   спадщини включає облікову картку,  його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта.

                    Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про охорону культурної спадщини” центральний   орган   виконавчої  влади  у  сфері  охорони культурної спадщини видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу  свідоцтво  про  реєстрацію  об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.  

                              Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Відповідач по справі не надав будь-яких доказів належності  будинку № 2  по вул. Дністровській у м. Івано-Франківську, в якому знаходиться спірне  нежитлове підвальне приміщення площею 22, 2 кв. м,  до   пам"яток культурної спадщини  та  занесення  до Державного  реєстру  нерухомих пам'яток України. Не подано доказів, що на  спірне нежитлове  приміщення складена облікова документація, а відповідач  володіє свідоцтвом  про  реєстрацію  об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.  

     Суд дійшов висновку, що  посилання відповідача на Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” не є підставою для заборони приватизації  спірного об'єкта оренди з огляду на наступне.

        Пункт 2 ст. 2 Закону України  „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”  зазначає: "Кабінету Міністрів України у шестимісячний  термін  з  дня набрання чинності цим Законом подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації".

      На день звернення позивача до суду  зазначений вище перелік відсутній. Отже, посилання відповідачів є  неправомірним.

          Слід зазначити, що дія Закону України "Про тимчасову заборону  приватизації пам"яток культурної спадщини"  поширюється на об"єкт в цілому, адже не може бути  визнано  культурною спадщиною  лише частина об"єкта нерухомості. Натомість, як встановлено судом, поясненнями представників сторін, будинок №2 по вул. Дністровській є приватизованим різними особами, за виключенням спірного підвального приміщення.   

          Частина 1 ст. 43 ГПК України вказує, що  господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 16  Цивільного кодексу України).

     Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача в частині  визнання  права   КП "Азалія"   на приватизацію нежитлового  підвального приміщення площею 22, 2 кв. м, розташованого в будинку № 2  по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську, яке КП "Азалія" орендує згідно договору оренди № ДО-2659 від 18.08.05 року; зобов"язання  Фонду  комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська  включити вказане нежитлове приміщення в перелік об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу та подання  його на затвердження Івано-Франківській міскій раді; зобов"язання  Івано-Франківської  міської  ради  затвердити вказане приміщення в переліку об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не були додержані вимоги вищевказаних правових норм, що призвело до порушення прав  та охоронюваних заноном інтересів позивача у справі.

      Щодо вимоги позивача стосовно зобов"язання Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська провести незалежну експертну оцінку для визначення ринкової вартості цього приміщення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

         Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

     Чинне законодавство про приватизацію  встановлює таку послідовність приватизації: затведження Радою переліку об"єктів що підлягають приватизації (ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”) , за змістом ст.8 вказаного Закону,  рішення про затвердження переліку є рішенням  про приватизацію, наступні етапи -  проведення оцінки об`єкта приватизації,  її затвердження та укладання договору .

     Відповідно до ч. 1 ст. 7   Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"  Фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом;     викупу.

       Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"  підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу. Для забезпечення   виконання   зазначених   функцій    органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України. Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану зазначеного підприємства.

      За змістом вищевказаних норм закону, суд дійшов висновку, що  право позивача на проведення  незалежної  експертної  оцінки  для визначення ринкової вартості спірного приміщення не порушено на день подання позову. В цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід відшкодувати позивачу з відповідачів.

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, Законом України  "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини", Законом  України “Про охорону культурної спадщини” ,  Законом  України “Про місцеве самоврядування в Україні” ,  Законом  України "Про  приватизацію державного майна",  Законом  України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст.  ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 позов задоволити частково.

           Визнати право  Колективного підприємства  "Азалія",  вул. Дністровська,2, м. Івано-Франківськ,76018 ( код ЗКПО 13658327) на приватизацію нежитлового  підвального приміщення площею 22, 2 кв. м, розташованого в будинку № 2  по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську, яке Колективне підприємство  "Азалія" орендує згідно договору оренди № ДО-2659 від 18.08.05 року.

             Зобов"язати Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Л.Курбаса,2, м. Івано-Франківськ,76000,  включити  нежитлове приміщення  площею 22, 2 кв. м, розташованого в будинку № 2  по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську  в перелік об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу та подати його на затвердження Івано-Франківській міскій раді.

Зобов"язати Івано-Франківську міську раду,  вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000,  затвердити  приміщення площею 22, 2 кв. м, розташованого в будинку № 2  по вул. Дністровській, 2  у м. Івано-Франківську  в переліку об"єктів комунальної власності, яке підлягає приватизації шляхом викупу.

В решті позову відмовити.

          Стягнути з відповідача Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Л.Курбаса,2, м. Івано-Франківськ,76000, на користь позивача  Колективного підприємства  "Азалія",  вул. Дністровська,2, м. Івано-Франківськ,76018 ( код ЗКПО 13658327):  42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита;  59 грн. - витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Стягнути з відповідача   Івано-Франківської  міської  ради,  вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000, на користь позивача  Колективного підприємства  "Азалія",  вул. Дністровська,2, м. Івано-Франківськ,76018 ( код ЗКПО 13658327):  42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита;  59 грн. - витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                            Фанда Оксана Михайлівна

                                                  рішення виготовлено та підписано 02.04.08 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш  Е.М.