Рішення

від 27.03.2008 по справі 14/1116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/1116

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "27" березня 2008 р.                                                                                Справа №  14/1116

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представників позивача Нечаєнко Т.А., відповідача Круц О.О., за довіреностями, розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачауправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області

до відповідачаВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Черкаського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України"

про              стягнення 35,26 грн., –

УСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі Черкаського обласного управління „Державний ощадний банк України" про стягнення з відповідача коштів, які перераховані на особовий рахунок №10858 в Жашківському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України»№2980 в сумі 34,91 грн. та 1% за обслуговування банку 0,35 грн., всього –35,26 грн. та перерахування їх на р/р 37176009000142 в УДК в Черкаській області, МФО 854018, ідентифікаційний код 25874421.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник проти заявлених вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив наступне.

13.12.2000 року позивач та відповідач уклали угоду №44 на зарахування на особові рахунки та виплати страхових виплат застрахованим відповідно до якої позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –громадян) на платній основі через установи відповідача.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні виплачував відшкодування втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання Шилюку Павлу Івановичу. Кошти потерпілому зараховувалися на особовий рахунок №10858 в Жашківському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України»№2980. Страхові виплати потерпілому були призначено довічно, а тому щомісячі перерахування проводилися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України автоматично.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 19.10.2006 Бузівською сільською радою Жашківського району Черкаської області серія 1-СР №039289 громадянин Шилюк П.І. помер 17.10.2006.

Як вбачається з виписки з рахунку №10858 від 12.03.2008, наданої Жашківським відділенням Ощадбанку №2980, на день смерті на рахунку, відкритому на ім'я Шилюка П.І., залишалося 1,98 грн., та на його рахунок було зараховано 23.10.2006 –72,16 грн. та 23.11.2006 –72,16 грн.

Лисянським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві було прийнято постанову від 28.11.2006  №652 про припинення страхової виплати та соціальних послуг Шилюку П.І. з 17.10.2006 у зв'язку зі смертю потерпілого, про смерть якого позивачу стало відомо після звірки з Пенсійним фондом України.

Звернувшись з листом від 13.09.2007 № 297 до Жашківського відділення ВАТ „Ощадбанк України" №2980 про повернення надлишково сплачених коштів Шилюк П.І. та отримавши відмову від вищезазначеного відділення від 20.09.2007 №783, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Пунктом 1.24 частини 1 статті 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Частиною 1 статті 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"   встановлюється, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

При цьому момент переходу права власності на кошти до отримувача визначається датою валютування - зазначеною платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дати, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи, (п. 1.3 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Так як в платіжних дорученнях позивача не було зазначено дати валютування, то банк отримувача (відповідач) відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" в разі надходження суми переказу протягом операційного дня (частини робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою —членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах) був зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день. Таким чином, момент виникнення права власності у Шилюка П.І. на відшкодування втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання, які перераховувались йому позивачем, визначався днем зарахування зазначених коштів на його рахунок в Жашківському відділенні Ощадбанку України №2980.

Проте частиною 4 статгі 25 Цивільного кодексу України визначається, що цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки)

припиняється у момент її смерті. Таким чином, особа яка не має правосуб'єктності (являється померлою) не може набувати прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначається, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (яким являється день смерті особи - ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України) і не припинилися внаслідок його смерті. Одночасно статтею п. 4 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України встановлюється, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. В той же час статтею 1229 Цивільного кодексу України визначено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.

Судом установлено, що на день смерті Шилюка П.І. на рахунку відкритому Жашківським відділенням Ощадбанку №2890 на його ім'я залишалося 1,98 грн., та на його рахунок було зараховано після смерті 144,32 грн.

Відповідно ж до розрахунку позову, проведеного позивачем сума переплати щомісячної страхової виплати становить 34,91 грн.

Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, тому позов підлягає задоволенню  на заявлену до стягнення суму –34,91 грн..

Таким чином враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.1219 Цивільного кодексу України спадкоємці Шилюка П.І. в подальшому не спадкують право на отримання страхових виплат, які призначаються Шилюку П.І., а також те, що кошти в сумі 34,91 грн., що є предметом розгляду даної справи, були перераховані позивачем на рахунок в банку Шилюку П.І. після його смерті і він відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України не набув права власності на них, суд дійшов висновку про те, що спірна сума коштів не належить спадкоємцям Шилюка П.І.. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Представником банку в судовому засіданні було визнано, що кошти на рахунку №10858 в Жашківському відділенні Ощадного банку України №2980 не є власністю банку.

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України у банку (відповідача) право володіння чужим майном виникло на підставі угоди з власником коштів (позивач), який передавав це майно іншій особі (Шилюку П.І.), та на підставі платіжних доручень на перерахування коштів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 399 Цивільного кодексу України право володіння на чуже майно припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою. Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані

з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

3 огляду на відсутність в угоді від 13.12.2000 року № 44 на зарахування на особові рахунки та виплати страхових виплат застрахованим, укладеної між відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, умови про списання коштів з рахунка отримувача без його розпорядження, зокрема, у випадку смерті отримувача коштів, з огляду на відсутність самої угоди між отримувачем і банком та з огляду на неможливість видачі отримувачем розпорядження про списання коштів з його рахунку, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача позивачу в поверненні надлишково перерахованих коштів Шилюку П.І..

Ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України встановлює, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до належного відповідача - банку, як володільця чужого майна, яке відповідно до положень ч.3 ст.197 та ст.1071 Цивільного кодексу України може бути повернуто за рішенням суду.

Відповідно до п. 2.1.4 угоди від 13.12.2000 року № 44 на зарахування на особові рахунки та виплати страхових виплат застрахованим клієнт (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) зобов'язується сплачувати комісійну винагороду за надані послуги в розмірі 1% від суми, яка перераховується. Сплату за послуги проводити одночасно з перерахуванням страхових виплат одним платіжним дорученням, виділяючи її в призначенні платежу окремим рядком.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 % за обслуговування банку в розмірі 0,35 грн. необхідно відмовити

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник, внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що з боку банку відсутнє будь-яке порушення прав позивача, а позивач за власним рішенням перераховував страхові виплати на рахунок Шилюка П.І., то позивачу слід відмовити в задоволенні вимоги про віднесення судових витрат на рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України" в особі Черкаського обласного управління „Державний ощадний банк України" страхові кошти, які перераховані на особовий рахунок №10858, в сумі 34,91 грн. та перерахувати їх на р/р 37176009000142 в УДК в Черкаській області, МФО 854018, ідентифікаційний код 25874421.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                 Хабазня Ю.А.