Постанова

від 02.04.2008 по справі 05/05-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/05-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     26  березня  2008 року                                                          справа №05/05-08

Колегія суддів у складі:

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                              судді А.І.Бухана,

                                                                                              судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

за участю представників сторін:

позивача - Вовк Д.О.

відповідача -  Лавренюк  Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 464Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 05/05-08

за позовом Приватного підприємства "ВВС", м. Харків

до  Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Барвінкове, Харківська область

про стягнення 39420,00 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі №05/05-08 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті отриманого товару за накладною № 216 від 30.12.2004 р. в сумі 39420,00 грн., державне мито в сумі 394,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 05/05-08 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, судові витрати віднести на позивача. Разом з тим його уповноважений представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає  і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 05/05-08 залишити без змін, вважає його законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим його уповноважений представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає  і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 30.12.04 р. позивач по видатковій накладній № 216 відпустив відповідачу пічне паливо на суму 39420,00 грн., що підтверджується підписом та штампом відповідача на накладній, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.05 р., а також не заперечується представником відповідача. Довіреність на отримання товару відповідачем не видавалася. Договір в письмовій формі між сторонами не укладався і строки оплати товару не визначалися.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ст. 144 ГК України. В даному випадку зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар виникло внаслідок отримання товару по накладним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач направив відповідачу листа від 14.12.07 р. з вимогою оплатити отриманий по накладній № 216 від 30.12.04 р. товар, яку відповідач отримав 14.12.07 р., про що свідчить підпис та печатка відповідача на цьому листі.

Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником. Таким чином, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання є 21.12.07 р., але відповідач у вказаний строк не оплатив товар і відповіді не дав.

Як свідчать пояснення представника відповідача товар був використаний відповідачем і заборгованість в сумі 39420,00 грн., яка у нього рахувалася, була списана ним в зв'язку з закінченням трьохрічного строку давності, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.08 р.

Посилання відповідача на те, що в видатковій накладній № 216 від 30.12.04 р. та в акті звірки не має печатки відповідача не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано довіреності на отримання відповідачем ТМЦ, як на підставу того, що ним такий товар не отримувався, суд вважає безпідставним, оскільки довіреність не є виключним доказом отримання товару, поряд з цим існують також і інші докази отримання товару. До того ж товар міг бути отриманий особою, яка дії від імені відповідача без довіреності.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив трирічний строк на звернення з позовом, суд також вважає безпідставними, оскільки перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з моменту закінчення строку на оплату товару, визначеного в ст. 530 ЦК України. Відповідач не надав суду, відповідно до ст. 33 ГПК України, докази оплати отриманого товару.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладено на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Наведені відповідачем у обґрунтування  своєї апеляційної скарги та доповнень до неї доводи не підтверджені матеріалами справи та не відповідають  нормам чинного законодавства України. Ні в ході вирішення спору господарським судом області, ні під час розгляду його апеляційної скарги відповідач не надав належних доказів неправомірності заявлених до нього  позовних вимог та обґрунтованості своїх заперечень. Разом з тим, стверджуючи  про списання грошових сум, які відповідач  визнавав у якості свого неоплаченого позивачу боргу,  відповідач  не підтвердив здійснення таких дій у повній відповідності до чинного  (і насамперед податкового) законодавства. Так само колегія суддів не  вважає обґрунтованими та правомірними   твердження  відповідача про сплин  строку позовної давності, оскільки укладеним між ними право чином не визначався термін оплати  одержаного відповідачем  товару і позивач мав право звернутися  з відповідною вимогою у встановлені законом  строки

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 11 лютого 2008 року по справі № 05/05-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    В.В.Афанасьєв  

                                 суддя                                                                    А.І.Бухан  

                                 суддя                                                                   О.В.Шевель