Постанова

від 02.04.2008 по справі 35/528-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/528-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2008 р.                                                        Справа № 35/528-07  

Колегія суддів у складі:                       головуючого  судді Погребняка В.Я.

                                                                                           судді Бухана А.І.

                                                                                           судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В..

за участю представників сторін:

позивача –Лютікова П.С. –дов.

відповідача -  Катасонова Ю.О. –дир.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 487Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 35/528-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Ферта», м. Харків

про стягнення 345300 грн.

встановила:

Позивач, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна», у листопаді 2007 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь оплачену за договорами суму у розмірі 345300 грн., в тому числі: 316200 грн. за договором № 13/К/791Д (ОО) від 22.03.2000 р.; 29100 грн. за договором № 14/К/501Д(04) від 03.03.2004 р., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 35/528-07 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто суму у розмірі 345300 грн. (316200 грн. за договором № 13/К/791Д (ОО) від 22.03.2000 р.; 29100 грн. за договором № 14/К/501Д(04) від 03.03.2004 р.), держмито у розмірі 3453 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач, ТОВ НВФ «Ферта», з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року по справі № 35/528-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи, визнано встановленими обставини, які позивачем не доведені, не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам відповідача, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач стверджує, що наданими позивачем матеріалами не підтверджений факт поставки відповідачем продукції неналежної якості.  Також, як стверджує відповідач, на його адресу від позивача не надходило відмови від договору та жодних претензій щодо поставки продукції неналежної якості. На даний час, як стверджує відповідач, минули строки позовної давності для пред‘явлення претензій щодо неналежної якості поставлених товарів. Крім того, скаржник посилається на недослідження місцевим господарським судом питання щодо правонаступництва відповідача.

Позивач, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна», проти вимог апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу  позивач посилається на те, що питання щодо дослідження правонаступництва жодним чином не впливає на суть рішення, крім того, правонаступництво підтверджено статутними документами відповідача. Щодо інших тверджень відповідача –позивач зазначає, що судом першої інстанції досліджені всі необхідні докази та застосовані ті норми чинного законодавства, що відносяться до предмету спору. Позивач стверджує, що перебіг строку позовної давності починається з 26.07.2007 року, тобто, з дати, коли він дізнався про остаточну неможливість виконання відповідачем договірних зобов‘язань.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення сплачених за договорами коштів, позивач посилався на те, що отримана від відповідача установка (товар) не відповідає вимогам Технічного завдання і непридатна до використання, її прийняття у встановленому договором порядку не відбулося. З посиланням на п. 5 ст. 268 ЦК України, позивач вважає, що йому поставлено товар більш низької якості, ніж вимагається технічними умовами, а тому вимагає повернення коштів, які були оплачені за товар.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд  посилався на доведеність їх матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 22.03.2000 р. між сторонами по справі був укладений договір № 13/К/791 Д(00), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання зі створення технічної продукції: розробка, виготовлення та поставка устаткування для неруйнівного контролю поверхні шліфованих прутків. Призначенням даної установки є автоматична поштучна подача прутків в зону контролю, автоматичне виявлення дефектів поверхні калібровочних прутків і розсортування за групами якості, в залежності від параметрів виявлених дефектів.

Поетапне приймання робіт, передбачених календарним планом, здійснювалось шляхом оформлення актів приймання-передачі технічної продукції, які залучені до матеріалів справи.  При цьому, колегія суддів зазначає, що правонаступництво відповідача підтверджується самим фактом підписання актів приймання-передачі, оскільки фактично роботи виконувалися безпосередньо ТОВ НВФ «Ферта».

П. 1.2 Договору № 13/К/791 Д(00) передбачав приймання технічної продукції відповідно до Технічного завдання, що є невід'ємною частиною договору (додаток до договору № 2). Відповідно до Технічного завдання вимогами до установки є: швидкість контролю –до 2 м/сек., подача прутків в зону контролю –автоматична, поштучна; розсортування за групами якості «гідний», «брак»–автоматична; виключити ушкодження прутків за проведення контролю тощо. Пункт 5.4 Договору виконавець (відповідач) підтверджував, що після введення в експлуатацію установки будуть підтверджені всі параметри, закладені в Технічне завдання.

03.03.2004 року між сторонами по справі укладений договір № 14/К/501 Д(04) на пуско-налагодження, метрологічну атестацію і проведення приймально-здавальних випробувань зазначеної установки.

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач посилався на Протокол засідання комісії з приймання в експлуатацію «Установки контролю якості поверхні шліфованих прутків ВТ2-14»на ділянці «серебрянка»калібровочного цеху від 13.09.2006 року, що був складений у присутності представників НВФ «Ферта»та який містить зауваження, а саме: погане завантаження і вивантаження прутків, прутки не влучають у скануючий пристрій, немає стабільності контролю (при повторному контролі прутки можуть попадати як в «гідні»так і «браковані»); при прийманні металу кожний раз змінюється кількість забракованих і гідних прутків.

На підставі вказаного протоколу позивачем та судом зроблені висновки, що установка не відповідає вимогам Технічного завдання.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями позивача та висновками суду, оскільки, як вбачається із залучених до матеріалів справи актів приймання-передачі продукції, виготовлена установка повністю відповідає технічному завданню за договором № 13/К 791 (00) від 22.03.2000 р. Позивачем не наведено жодного обгрунтованого доводу та не надано будь-яких належних доказів стосовно невідповідності вказаної установки Технічним умовам до договору. Зазначені у протоколі від 13.06.2006 року зауваження не є доказами невідповідності установки технічним умовам.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, станом на 24.04.2003 р. обладнання установки було передано позивачу на відповідальне зберігання, про що свідчить зберігальна записка. В порушення умов укладеного договору та положень чинного законодавства позивачем здійснено самовільний монтаж установки. Разом з тим, як вважає колегія суддів, місцевим господарським судом така зберігальна записка безпідставно не була прийнята у якості належного доказу, оскільки сам по собі факт відсутності в ній номеру, дати і місця її укладання (за умови, що обидві сторони факт передачу на зберігання підтверджують) не може бути підставою для заперечення факту передачі товарів на зберігання. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що зберігальна записка є внутрішнім документом сторін договору поставки, вона може лише підтверджувати  факт прийому-передачі і по своїй суті не може розглядатися як самостійний  цивільно-правовий договір, зокрема договір зберігання (схову).

Ч.1 ст. 268 Господарського кодексу України встановлює, що якість товарів, що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не зазначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, –вимагати повернення сплаченої суми.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, обгрунтовуючи позовні вимоги фактом сплати на рахунок відповідача певних грошових сум, позивач, в той же час, не надав жодних документів, які б свідчили про здійснення такого факту (платіжні доручення, виписки банку, тощо).

Колегія суддів вважає, що відповідні платіжні документи є необхідним доказом для вирішення даного спору, оскільки судом повинно досліджуватись призначення платежу, вказане в них, ін. Тобто, судом повинно бути встановлено факт оплати грошових коштів саме на виконання умов спірного договору.

Однак, судом першої інстанції висновки щодо оплати спірних грошових сум зроблені без наявності документів, що підтверджують факт оплати. При цьому, у позовній заяві позивачем не зазначено ні номерів, ні дат таких платіжних документів, не наведено обгрунтованого розрахунку стягуваних сум.

Матеріали справи свідчать, що розгляд справи неодноразово відкладався, однак, позивачем доказів в обгрунтування своїх позовних вимог надано не було, в той же час такі докази у позивача місцевим господарським судом не були витребувані.

Докази оплати оскаржуваних грошових сум з мотивованим клопотанням причин ненадання їх до суду першої інстанції позивачем не надані також і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про повернення сплаченої суми, у зв‘язку з поставкою товарів більш низької якості, ніж вимагається технічними умовами, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, на яку він посилається у позовній заяві, не доведено ні факту поставки товару більш низької якості, ніж вимагається технічними умовами, ні факту оплати оскаржуваних грошових сум.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 2, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 лютого 2008 року у справі № 35/528-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»(69008 м. Запоріжжя вул. Південне шосе, 81 р/рахунок 260070175696 в філії ВАТ «Державний експортно-імпортний Банк України»в м. Запоріжжі МФО 313979 Код 24905013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «ФЕРТА» (61170 м. Харків вул. Академіка Павлова 132, кв. 277 р/рахунок 26001301865801 в філії «Дзержинське відділення ПІБ»м. Харків МФО 351395 Код 14088903) 1726,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                 Погребняк В.Я.

                                 суддя                                                Бухан А.І.

                                         суддя                                                Шевель О.В.