Рішення

від 26.04.2011 по справі 14/5007/21/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/5007/21/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

    * 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2011 р. Справа № 14/5007/21/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Каленська Т.Ю. дов. №264 від 17.03.2011р.

від відповідача: не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м.Коростень, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирагрохім" (м.Лугини, Житомирська область)

про стягнення 129637,40 грн.

Спір вирішується у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 129637,40 грн., з яких: 121270,41 грн. основного боргу, 2546,67 грн. інфляційних нарахувань, 946,91 грн. 3% річних, 4873,41 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні надала заяву про уточнення позовних вимог (а.с.78-81), в якій фактично зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 121270,41 грн. основного боргу, 2546,67 грн. інфляційних нарахувань, 857,20 грн. 3% річних, 4428,86 грн. пені  та судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству не порушує чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтереси, суд вважає за необхідне прийняти дану заяву позивача.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 15.04.2011р. (а.с.76).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство" - продавець (позивач у справі) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирагрохім" - покупець (відповідач у справі) був укладений договір № 105 від 03.06.2010р.  (а.с.13).

Згідно з п. 1.1. та п.1.2. вищезазначеного договору, продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець прийняти та оплатити слідуючий товар:

Найменування товару : Пиловник сосновий д.14см. і б. 1-3 гатунок

                                       Баланси хв. 1-3 гатунок

                                       Дрова паливні

Відповідно до п.1.6. договору № 105 від 03.06.2010р., загальна сума договору (орієнтовано) 80000,00 грн., в т.ч.ПДВ. На кожну окрему партію продукції оформляється окрема накладна, яка є невід'ємною частиною даного договору.

В пункті 2.1. договору № 105 від 03.06.2010р. сторони погодили, що оплата проводиться шляхом попередньої оплати.

В окремих випадках, по домовленості сторін, можлива оплата за отриману продукцію протягом 5 банківських днів з дати отримання.

21.09.2010р. між сторонами був укладений договір № 105/1  (а.с.14).

Згідно з п. 1.1. та п.1.2. вищезазначеного договору, продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець прийняти та оплатити слідуючий товар:

Найменування товару : Пиловник дубовий д.14см. і б. 1-3 гатунок

                                       Баланси (дуб,береза, вільха, хвоя) 1-3 гатунок

                                       Дрова паливні

Відповідно до п.1.6. договору № 105/1 від 21.09.2010р., загальна сума договору орієнтовано: 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ. На кожну окрему партію продукції оформляється окрема накладна, яка є невід'ємною частиною даного договору.

В пункті 2.1. договору № 105/1 від 21.09.2010р. сторони погодили, що оплата проводиться шляхом перерахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок "продавця" або готівкою в касу підприємства.

В окремих випадках, по домовленості сторін, можлива оплата за отриману продукцію протягом 20 банківських днів.

На виконання умов договорів  № 105 від 03.06.2010р. та № 105/1 від 21.09.2010р.,   позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 157900,61 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.17-34) та довіреностями №2 від 14.10.2010р.,  №3 від 03.10.2010р. (а.с.15-16)

Слід зазначити, що із істотних умов вищезазначених договорів, вбачається, що дані договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в рахунок погашення боргу згідно  договорів  № 105 від 03.06.2010р. та № 105/1 від 21.09.2010р. перерахував позивачу лише 15000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами а.с.35-36.

Крім того, слід зазначити, що 13.05.2010р. між Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирагрохім" було укладено договір підряду на проведення лісозаготівельних робіт №102  та додаток до нього (а.с.37-39).

Згідно п.1.1. договору підряду  на проведення лісозаготівельних робіт №102  відповідач зобов'язався на власний ризик виконати роботи у відповідності до умов даного договору, а позивач зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.

Позивач проводить розрахунки з відповідачем, виходячи з вартості 1 кубометра заготовленої деревини згідно погодженого кошторису.

Сума послуг за весь комплекс виконаних робіт нараховується на підставі актів виконаних робіт (п.5.1. договору підряду  на проведення лісозаготівельних робіт №102 )

Відповідно до п. 5.2. вищезазначеного договору позивач зобов'язаний оплачувати об'єми виконаної роботи на підставі актів, що підтверджують виконання робіт, підписаних уповноваженими особами від сторін.

На виконання умов договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт  Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирагрохім" виконало Державному підприємству "Коростенське лісомисливське господарство" лісозаготівельні роботи  на загальну суму 21630,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (а.с.40-51), нарядами-актами на виконання робіт (84, 86, 88, 93, 105, 107, 110), щоденниками приймання робіт по заготівлі лісопродукції (а.с. 85, 87, 89-92, 94, 95-104, 106, 108,109, 111).  

Судом встановлено, що позивач шляхом взаємозаліку, частково зарахував свої вимоги до відповідача, які виникли з договору  підряду  на проведення лісозаготівельних робіт №102  щодо сплати 21630,20 грн. в рахунок погашення заборгованості по  договорах  № 105 від 03.06.2010р. та № 105/1 від 21.09.2010р.

31.12.2010р. позивач направив відповідачу претензію про стягнення заборгованості 121270,41 грн.  (а.с.52), (повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 54)), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 121270,41 грн., що підтверджується гарантійним листом відповідача (а.с.71), а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 121270,41 грн. основного боргу   обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань", платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В пункті 4.2 договорів  № 105 від 03.06.2010р. та № 105/1 від 21.09.2010р.  сторони погодили, що за необгрунтовану відмову від оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, від сплати якої він ухиляється чи відмовився, за кожен день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені складає 4428,86 грн. (а.с.80).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача  4428,86 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.80) сума 3% річних за період з  07.11.2010р. по 31.01.2011р. складає 857,20 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача  857,20 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно уточненого розрахунку позивача, сума інфляційних нарахувань за період з 07.11.2010р. по січень 2011р. складає 2546,67 грн. (а.с. 79).

Однак, перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних, суд встановив, що позивач при нарахуванні інфляційних нарахувань застосовував індексацію до прострочки оплати, що мала місце в межах одного місяця.

Проте, вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі №11/14-10, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №33/149-10.   

У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань.

За період  з грудня 2010р. по січень 2011р.:

(121270,41 грн. (сума боргу) х100,8% / 100%-121270,41=970,16 грн.;

(121270,41 грн. (сума боргу) х100,8% / 100%-121270,41=1212,70 грн.;

За таких умов, сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить   2182,86 грн.

Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, задовольняє її частково.

Відповідач уточнені позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 121270,41 грн. основного боргу, 2182,86грн. інфляційних нарахувань, 857,20 грн. 3% річних, 4428,86 грн. пені. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирагрохім", Житомирська область, Лугинський район, смт.Лугини, вул.Карла Маркса, 46, ідентифікаційний код 36127914 на користь Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство", Житомирська область, м.Коростень, провулок 3-й Шатрищанський,3, ідентифікаційний код 00991841 - 121270,41 грн. основного боргу, 2182,86 грн. інфляційних нарахувань, 857,20 грн. 3% річних, 4428,86 грн. пені, 1287,39грн. витрат по сплаті державного мита, 234,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Костриця О.О.