Постанова

від 21.04.2011 по справі 1/152/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/152/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Справа № 1/152/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні 21.04.2011 року:

від позивача: Просалова О.Є., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.02.2011 року

по справі № 1/152/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ”

до відповідача: Приватного підприємства „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС”

про стягнення заборгованості в сумі 633868,69 грн.

В судовому засіданні 21 квітня 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” про стягнення заборгованості (з урахуванням уточнень позовних вимог) в розмірі 633868,69 грн., з яких: 429851,74 грн. основного боргу, 30758,19 грн. пені, 14815,12 грн. 3 % річних та 158443,64 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу № 48-LD, укладеним 25.12.2006 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” та ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС”, відповідно до якого ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” передало ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” в платне користування предмет лізингу, а ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” зобов'язалось своєчасно та у відповідності з умовами вказаного договору здійснювати відповідні платежі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2010 року порушено провадження у справі № 1/52/10 та прийнято позовну заяву ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” до розгляду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2011 року по справі № 1/152/10 (суддя Васильєва Л.І.) провадження у справі зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду вмотивована неможливістю розгляду справи № 1/152/10 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 14/45, що розглядається господарським судом міста Києва за позовом Приватного підприємства „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” до Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 48-LD від 25.12.2006 року.

Не погодившись з ухвалою суду від 28.02.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого її розгляду.

Скаржник наполягає на тому, що висновок суду щодо неможливості розгляду справи № 1/152/10 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 14/45 є помилковим, оскільки визнання частково недійсним спірного договору лізингу не скасовує зобов'язання ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” щодо оплати наявного  боргу за весь час користування предметом лізингу з моменту укладання відповідного договору, а також не впливає на нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань, встановлених договором лізингу та чинним законодавством України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року апеляційна скарга ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” прийнята до провадження з призначенням розгляду апеляційної скарги.

Вказана ухвала суду 07.04.2011 року була направлена сторонам у справі в установленому порядку, ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” повідомлялось за адресою, вказаною в копії довідки Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, наявній в матеріалах справи –56543, Миколаївська область, Вознесенський район, село Рацинська Дача.

Отже, всі учасники судового процесу відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.12.2006 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” (лізингодавець) та ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 48-LD, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу у власність від продавця, обраного лізингоодержувачем відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій –додаток до договору № 1, та передати предмет лізингу, визначений додатком № 2 до цього договору, у користування лізингоодержувача згідно з умовами договору. Ціна предмета лізингу становить 1 607 112,00 грн., у т.ч. ПДВ 267 852 33, грн., що є еквівалентом 318 240,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що строк лізингу починається з дати передачі предмету лізингу та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору.

Додатком № 2 до договору лізингу від 25.12.2006 року визначено останню дату сплати лізингових платежів - 31.01.2010 року.

Як вже вказувалось, лізингодавець звернувся з позовом до суду першої інстанції, вказуючи про неналежне виконання ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати відповідних платежів у повному обсязі, встановлених умовами договору фінансового лізингу № 48-LD  від 25.12.2006 року. Заборгованість лізингоодержувача стала підставою для нарахування лізингодавцем пені на підставі п. 8.2 договору, 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та неустойки за прострочення повернення предмету лізингу  згідно пункту 12.5 зазначеного договору.

В ході розгляду справи ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” заявило клопотання про зупинення провадження у справі № 1/152/10 з підстав порушення господарським судом міста Києва провадження у справі № 14/45 за позовом ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” до ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” про визнання частково недійсним договору фінансового  лізингу № 48-LD від 25.12.2006 року, вказуючи про неможливість розгляду справи № 1/152/10 до вирішення господарського спору по справі № 14/45.  

Місцевий господарський суд, задовольняючи клопотання ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” та зупиняючи провадження у справі № 1/152/10, виходив з того, що заявлені вимоги ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” базуються саме на тих пунктах договору лізингу, які оспорюються ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” в іншому суді у справі № 14/45, що, на думку суду, свідчить про неможливість розгляду справи № 1/152/10 до вирішення господарського спору по справі № 14/45.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З наявної в матеріалах справи копії ухвали господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року по справі № 14/45 вбачається, що судом порушено провадження у праві та прийнято до розгляду позовну заяву ПП „ВОЗНЕСЕНСЬК - ЛІС” до ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу від 25.12.2006 року № 48-LD.

Згідно статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

Враховуючи правову природу договору фінансового лізингу від 25.12.2006 року № 48-LD та предмет позову у справі  № 1/152/10, колегія суддів вважає, що результат вирішення спору у справі № 14/45 ніяким чином не може вплинути на вирішення господарського спору по справі № 1/152/10, відтак, у суду були відсутні законні підстави для зупинення провадження по вказаній справі.

Керуючись ст. ст.  99, 101 –106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.02.2011 року по справі № 1/152/10 скасувати.

Справу № 1/152/10 направити до господарського суду Миколаївської області для подальшого її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк