Рішення

від 07.07.2011 по справі 1/152/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/152/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" липня 2011 р.                                                 Справа №  1/152/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Унікредит Лізинг”

                             (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1)

До відповідача:           Приватного підприємства “Вознесенськ Ліс”

(56543, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Рацинська Дача)

про:                               стягнення заборгованості в сумі 752 664, 09 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 02.12.10 року звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 752 664,09 грн. з яких: 429 851,74 грн. основного боргу; 74 635,76 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів; 14 815,12 грн. в якості 3% річних; 233 361,47 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

          Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору фінансового лізингу № 48-LD від 25.12.2006 р., акту приймання-передачі від 13.02.2007 року, графіку платежів, норм ст.ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 509, 11, 610, 611, 258, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, та мотивовані невиконанням належним чином відповідачем своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів в період з 30.06.09 р. по 31.01.10 р.

Відповідач у відзиві від 05.01.2011 р. на позов повністю заперечує, вважає своє зобов'язання перед позивачем таким, що не порушувалося, а є виконаним своєчасно та у повному обсязі. Позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, противоправними, такими, що заявлені після спливу строку позовної давності. Також, відповідач у відзиві стверджує, що протягом дії договору своєчасно та в повному обсязі сплачував позивачеві лізингові платежі, в терміни та у розмірах, відповідно до графіку та бухгалтерських документів лізингодавця (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою), хоча лізингодавцем, в порушення п. 7.4 договору, лізингодавець надавав рахунки для сплати лізингових платежів не належним засобом –не у письмовому вигляді, або не надавав взагалі.

21.01.2011 року позивач своєю заявою зменшив позовні вимоги, таким чином, загальна сума позову становить 633868,69 грн., в тому числі: 429 851,74 грн. –основного боргу, 30 758,19 грн. –неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 14 815,12 грн. –3% річних, 158 443,64 грн. –неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Слід зазначити, що при новому розгляді справи, відповідач жодного разу свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвал та поштові повідомлення.

06.07.11 р. позивач направив до суду телеграму, в якій просить суд розглянути справу без представника ТОВ «Унікредит лізинг», оскільки останній буде приймати участь в судових засіданнях господарського суду м. Києва.

07.07.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

25 грудня 2006 р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 48-LD, згідно з умовами якого, позивач, як лізингодавець, приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (відповідачу по справі) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становила 1 607 112,00 грн., що є еквівалентом 318 240,00 доларів США (п. 1.1 договору).

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу зазначену в додатку № 2 цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Розділ 7 договору визначає порядок лізингових платежів, зокрема, згідно з яким лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж (п. 7.5 договору).  

Датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих лізингоодержувачем, на рахунок лізингодавця (п. 9.3 договору).

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».  

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»(надалі - Закон) відносини,  що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу,    регулюються  положеннями  Цивільного  кодексу  України про лізинг,  найм (оренду),  купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

          За змістом ч. 2 пунктів 1, 2, 3 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися  ним  відповідно до його призначення та умов договору; відповідно  до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати   зобов'язання   щодо   утримання   предмета   лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          За умовами ч. 1 ст. 16 Закону сплата   лізингових   платежів здійснюється  в  порядку, встановленому договором.

Матеріали справи свідчать, що за актом приймання-передачі від 13 лютого 2007 року підписаного лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем, позивач передав, а відповідач прийняв в користування по договору фінансового лізингу № 48-LD від 25.12.06 р.: гусенічний гідравлічний екскаватор Hitachi (1 обладнання) за ціною 318 240,00 доларів США (1 607 112,00 грн.)

Позивач стверджує, що борг відповідача по лізинговим платежам за період з 30.06.2009 р. по 31.01.2010 р. складає в розмірі 429 851,74 грн. За твердженнями відповідача цей борг відсутній.

Дослідивши та оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами документальні докази, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по спірним відносинам щодо сплати лізингових платежів за вказаний період в розмірі 429 851,74 грн.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, з наданих платіжних доручень не вбачається проплата відповідачем лізингових платежів саме за період виставлених рахунків з 30.06.09 р. по 31.01.10 р.

Відповідач стверджує, що протягом дії договору від позивача не надходило будь-яких повідомлень і претензій щодо наявності заборгованості за лізинговими платежами. Однак, ТОВ «Унікредит Лізинг»за умовами договору не зобов'язане було надсилати ПП «Вознесенськ Ліс»претензії про сплату заборгованості протягом дії договору. Навпаки, за умовами п. 7.4 договору, якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач вказує, що ціна предмета лізингу в договорі визначена у гривнях, розрахунки за договором здійснюються в гривні, а обмінні курси валюти та LIBOR як ставка для доларів США не підлягають застосуванню до правовідносин за договором фінансового лізингу № 48-LD від 25.12.2006 р.

Сума кожного лізингового платежу, включаючи всі його зміні складові, визначаються згідно умов договору в доларах США, а сплаті підлягає відповідна сума лізингового платежу у гривнях.

Відповідач заперечує свій обов'язок (пп. «d»п. 7.1.3, п. 7.1.4 договору) сплачувати у складі лізингових платежів за договором суми такої їх змінної складової, як LIBOR.

За правилами ст. 627, ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням  вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства, звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості. Зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, уклавши договір фінансового лізингу № 48-LD від 25.12.2006 р. ТОВ «УніКредит Лізинг»та ПП «Вознесенськ Ліс»погодили умову щодо обв'язку відповідача сплачувати у складі кожного лізингового платежу LIBOR та порядок обчислення суми цієї ставки для кожного лізингового платежу.

Тому в силу ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України ПП «Вознесенськ Ліс»зобов'язаний був належним чином виконувати своє зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 11 Закону України «про фінансовий лізинг»та пп. »п. 7.1.3, п. 7.1.4 договору, а саме - сплачувати лізингові платежі в сумі, яка розраховується згідно умов договору.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).          

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За умовами п. 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожен день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов'язань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.  

Пунктом 12.6 договору сторони визначили, зокрема, що у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.   

Як стверджує позивач, відповідач не повернув предмет лізингу за договором фінансового лізингу, тому враховуючи викладене, позивач реалізує своє право і вимагає стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період прострочення повернення предмета лізингу, з обмеженням у 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України, тобто з 01.02.10 р. ( дня, наступного після дати закінчення строку лізингу) по 01.08.2010 р.  

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача по лізинговим платежам, позивач цілком правомірно згідно з заявою від 21.01.2011 року нарахував боржнику до стягнення: 30 758,19 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів; 14 815,12 грн. в якості 3% річних; 158 443,64 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

          З наведеного вбачається, що з боку відповідача має місце неналежне виконання зобов'язань щодо сплати лізингових платежів що є порушенням прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим позов заявлено обґрунтовано та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.  34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Вознесенськ Ліс”  (56543, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Рацинська Дача, код ЄДРПОУ 30766189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) -  429 851,74 грн. основного боргу; 30 758,19 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів; 14 815,12 грн. в якості 3% річних; 158 443,64 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу, 6 338,69 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова

Рішення підписано 11.07.2011 року.