Постанова

від 31.03.2008 по справі 8/499-07     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/499-07     

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

  П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року                                                             Справа № 8/499-07

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:   головуючого  судді Олійника В.Ф., судді Бабакової Л.М., судді Гончар Т.В.

при секретарі – Бухановій Т.А.

за участю представників сторін:

кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі,             м. Білопілля Сумської області  - Годованця О.О. (довіреність № 126/01-01-39 від 10.01.08 р.);

боржника -  Губського О.М. (довіреність б/н від 01.03.08 р.);

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 547С/2) кредитора Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі, м. Білопілля Сумської області  

на ухвалу  господарського  суду  Сумської  області  від  14.02.2008 року  по  справі              № 8/499-07 (судді: Кіяшко В.І., Гордієнко М.І., Рижков М.Б.)

за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі, м. Білопілля Сумської області  

до Закритого акціонерного товариства "Білопільська меблева фабрика", м. Білопілля Сумської області

про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2007 року кредитор - Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі (далі –УПФ), - звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство) у відношенні відсутнього боржника - Закритого акціонерного товариства "Білопільська меблева фабрика" (далі –ЗАТ "Білопільська меблева фабрика"), - обґрунтовуючи заяву відсутністю за своїм місцезнаходженням керівних органів боржника й наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької  діяльності боржника.

Ухвалою суду від 14.02.2008 р. (судді: Кіяшко В.І., Гордієнко М.І., Рижков М.Б.) провадження у справі припинено. Ухвала мотивована тим, що заявник УПФ  не надав належних доказів відсутності підприємницької діяльності боржника та інших доказів на  підтвердження ст. 52  Закону про банкрутство.

В апеляційній скарзі кредитор УПФ порушує питання про скасування даної ухвали повністю і прийняття нового рішення про визнання боржника - ЗАТ "Білопільська меблева фабрика", - банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що полягає у неправильному їх застосуванні щодо можливості подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі наявності хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених ст. 52  Закону про банкрутство; порушенні норм ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі - Закон про державну реєстрацію), не надавши   належної оцінки доказу щодо відсутності підтвердження відомостей в Єдиному  державному реєстрі і не взяття до уваги наявність “інших підстав”, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Боржник - ЗАТ "Білопільська меблева фабрика", - відзиву на апеляційну скаргу  не надав, проте його представник у судовому засіданні повідомив, що боржник вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить  залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх представників кредитора та боржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом апеляційної  інстанції,  УПФ ініціювало провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Білопільська меблева фабрика" в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю за своїм місцезнаходженням керівних органів боржника та наявністю ознак щодо відсутності підприємницької діяльності боржника, посилаючись на результати  перевірки, проведеної спеціалістами УПФ за участю представників органів місцевої влади (акт від 03.07.2007 р. –арк. справи 27), а також неможливість органів зв'язку вручити боржнику кореспонденцію (копії конвертів з відміткою про неможливість їх вручення –арк. справи 28-30) й довідку з Єдиного державного реєстру, де записом № 5 від 27.03.07 р. державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу. Також, на підтвердження відсутності підприємницької діяльності боржника, кредитор посилався на довідки комунальних установ та довідки про надання звітності без показників нарахування заробітної плати.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 14.02.2008 р., місцевий суд виходив з того, що заявник УПФ не надав належних доказів щодо наявності обставин, на які він посилався в своїй заяві про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Закритого акціонерного товариства "Білопільська меблева фабрика".

З даною ухвалою колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з  наступного.

Дійсно, нормами ст. 52 Закону про банкрутство передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 зазначеної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Таким чином, наведена норма передбачає порушення справи про банкрутство у разі наявності хоча б однієї з зазначених підстав, і не виключно за наявності усієї їх сукупності.

У ст. 1 Закону про державну реєстрацію зазначено, що місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності –місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

А, відповідно до вимог ст. 17 даного Закону, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до  Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинна бути зафіксована  в Єдиному державному реєстрі, відомості про відсутність  юридичної особи за її місцезнаходженням повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру, в іншому випадку вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже  довідка з Єдиного державного реєстру, в якій записом № 5 від 27.03.2007 р. державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, на яку посилається апелянт, обґрунтовуючи свою скаргу, не може бути належним доказом  відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Натомість,  належним доказом, що спростовує зазначене вище твердження апелянта являється довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 188 від 19.12.2007 р. (арк. справи –99), відповідно до якої місцезнаходженням боржника є Сумська область, м. Білопілля, вул. Шевченко, б. 22, надана боржником разом з відзивом на заяву УПФ про порушення справи про банкрутство.

Також, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, УПФ посилається на те, що, суд першої інстанції, не взяв до уваги наявність "інших підстав" відповідно до вимог ст. 52 Закону про банкрутство, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності, а саме довідки комунальних установ та довідки про надання звітності без показників нарахування заробітної плати.

Такі твердження скаржника спростовуються матеріалами справи, а саме:  наданими ЗАТ "Білопільська меблева фабрика" довідками про надання послуг з електрозв'язку, водопостачання, теплопостачання, газопостачання та електропостачання; копіями  декларацій до ДПА й платіжних доручень № 6 та № 7 від 28.12.207 р. про розрахування з бюджетом повністю, копією договору № 3 від 10.01.2008 року з Сумською міжрайонною ДПІ про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державної податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку; довідками про здачу звітності до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, УПФУ в Білопільському районі січень - серпень й вересень - грудень 2007 р., а також копіями чинних договорів оренди торгівельних приміщень.

Зазначені документи, хоча і не свідчать про ведення підприємницької діяльності ЗАТ "Білопільська меблева фабрика" в широкому розумінні, але підтверджують наявність господарської діяльності і не підтверджують фактичне припинення боржником своєї діяльності.

Про здійснення боржником підприємницької діяльності свідчить і той факт, що керівником боржника 02.03.2007 р. отримано дублікат Свідоцтва про право власності на комплекс будівель і споруд загальною площею 10201,6 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці 2,5 га.

За таких обставин, оскільки кредитором не надано доказів на підтвердження обставин, які дозволять віднести боржника до відсутнього, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі, м. Білопілля Сумської області  не має фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, ухвала  господарського  суду  Сумської  області  від  14.02.2008 року  по  справі   № 8/499-07 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1  ст. 103, ст.ст. 105, ст. 106 ГПК України,  -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі,      м. Білопілля Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу  господарського  суду  Сумської  області  від  14.02.2008 року  по  справі         № 8/499-07 залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                    Олійник В.Ф.

                                  Суддя                                             Бабакова Л.М.

                                             Суддя                                          Гончар Т.В.