Постанова

від 19.04.2011 по справі 8/5025/300/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5025/300/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.                                                           Справа № 8/5025/300/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.11 р. у справі № 8/5025/300/11

за позовом прокурора Городоцького району в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації

до  Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке"

про стягнення в сумі 277 100 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

відповідача -  не з'явився

ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 року прокурор Городоцького району в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке" про стягнення заборгованості за договором цільової позики, виділеної з резервного фонду державного бюджету.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Городоцьке" на користь держави в особі управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації 277100 грн.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ст.ст. 526, 530, 625, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 р. № 1010-р "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 415 "Про затвердження порядку використання коштів резервного фонду бюджету” та тим, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повернення відповідачем виділених коштів у сумі 277100 грн. в обумовлені договорами № 4 від 30.09.2008 р. та  № 6 від 25.12.2008р. строки (до 30.09.2009р.). Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність заявленої у позові вимоги щодо стягнення вказаної суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Городоцьке" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від  17.03.2011 року, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував відсутності пояснень відповідача, не з'ясував причин його неявки, у зв'язку з чим не надав можливості ВАТ "Городоцьке" для здійснення захисту своїх прав та законних інтересів, в тому числі у спосіб надання пояснень, доказів. Апелянт вважає, що відносини між Управлінням агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації та ВАТ "Городоцьке" є такими, що засновані не на цивільно-правовому чи господарсько-правовому, а на адміністративному договорі, який випливає з бюджетних зобов'язань. Оскільки метою укладення договорів від 30.09.2008 року та від 25.12.2008 року було виконання покладених на орган виконавчої влади повноважень, відповідач не мав на меті набуття майнового блага, а сторони цих договорів не були вільні у визначенні його умов, що свідчить про ознаки саме адміністративного договору. Зазначає, що розпорядженням КМУ № 1010-р від 28.07.2008 року, яке стосується виділення коштів на часткову компенсації втрат с/г підприємств, повернення до державного бюджету таких коштів не передбачено та не зазначено порядок та умови повернення виділених коштів, як і не зазначено порядок у розпорядженні Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12.08.2008 року. А тому укладаючи оспорюваний договір та визначаючи на власний розсуд умови і строк повернення коштів, вважає, що позивач діяв поза межами власної цивільної дієздатності. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправомірно не залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог управління державного казначейства в Городоцькому районі.

Прокурор та позивач відзив на апеляційну скаргу не подали.

У судове засідання прокурор та представники сторін не з'явились, про час, день та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином. Представник відповідача надіслав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності прокурора та представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року у справі  № 8/5025/300/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

У своїй скарзі апелянт просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від  17.03.2011 року, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Однак, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги права направити справу на новий розгляд не має, отже Рівненський апеляційний господарський суд розглядає апеляційну скаргу в межах повноважень наданих ст. 103 ГПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1010-р від 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", 12.08.2008р. головою Хмельницької обласної державної адміністрації підписане розпорядження № 428/2008-р "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області", яким зобов'язано спрямувати кошти, виділені з резервного фонду державного бюджету райдержадміністраціям для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася на території Хмельницької області. На голів відповідних райдержадміністрацій покладено обов'язок визначити розпорядника по використанню цих коштів (а.с. 18).

30.09.2008 року між позивачем (позикодавцем), на підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008 від 12.07.2008 року, та відповідачем (позичальником) укладено договір цільової позики, виділеної з резервного фонду державного бюджету № 4 (далі в постанові - договір № 4) (а.с. 9-11).

Договір цільової позики, виділеної з резервного фонду державного бюджету № 6 також укладено між сторонами 25.12.2008 року (далі в постанові - договір № 6) (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1 договорів, позикодавець зобов'язується надати позичальнику цільову позику з резервного фонду державного бюджету, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням  і повернути позику повністю у визначений даним договором строк.

Згідно п. 1.2 договорів, у зв'язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Пунктами 2.1 договорів визначено, що мета надання позики позичальнику: виконання постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 28.07.2005 року п. ІІ та розпорядження  КМУ № 1010-р від 28.07.2008 р. Позичальник в строк у п'ять днів з моменту надання позики зобов'язаний надати позикодавцю документи, що засвідчують цільовий характер використання позики.

Сума позики за п. 3 договору № 4 становить 251000 грн. та за п. 3 договору № 6 - 26100 грн.

Пунктами 4.1, 4.2 договорів встановлено, що позикодавець зобов'язаний надати позику потягом п'яти днів з моменту підписання договору. Позика надається для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, насіння, садивного матеріалу, міндобрива, гербіцидів, пестицидів та протруйників.  

Відповідно до п. 5.1 договорів, строк позики становить дванадцять місяців з моменту отримання позики позичальником. Повернення позики позикодавцю має бути здійснене позичальником не пізніше 30.09.2009 року.

Пунктами 6.1 договорів передбачено, що по закінченню строку, вказаного в п. 5.1 даного договору, позичальник зобов'язується протягом десяти днів повернути суму позики.

Твердження апелянта про те, що укладені договори є адміністративними, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України та інформаційного листа Верховного суду України № 3.2-2005 від 26.12.2005 року, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Аналіз змісту договорів від 26.12.2008 року та від 25.12.2008 року вказує на те, що позивач, як юридична особа публічного права, на яку згідно положення ст. 82 ЦК України поширюються положення ЦК України у цивільних відносинах, та яка, відповідно наділена цивільною правосуб'єктністю, діючи в межах наданих йому розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня повноважень та у визначений Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002 року спосіб, зобов'язався надати відповідачу кошти, а останній, погодившись з умовами договорів, взяв на себе зобов'язання щодо їх повернення у визначених договорами порядок та строк.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, під час укладання договорів сторони діяли за взаємною згодою і виступали рівноправними учасниками господарських правовідносин, отже спір у даній справі має розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства, що  також визначено у п. 9.1, п. 12.2 договорів та вказано, що усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до чинного законодавства України в господарському суді та у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи положення п. 1.1., п. 3, п. 5.1, п. 6.1. договорів, якими сторони погодили надання та отримання коштів на умовах строковості користування та їх повернення, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт перерахування позивачем для відповідача коштів в сумі 277100,00 грн. підтверджується копіями платіжних доручень № 5 від 30.09.2008 року (а.с. 12), № 5 від 02.10.2008 року (а.с. 13), № 17 від 25.12.2008 року (а.с. 17) та не заперечується відповідачем. При цьому, п. 5.1 договорів було передбачено термін повернення позики – до 30.09.2009 року, однак доказів про виконання своїх зобов'язань  відповідачем суду не подано, доводи прокурора в інтересах позивача – не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення із ВАТ "Городоцьке" 277100,00 грн. заборгованості за договорами від 26.12.2008 року та від 25.12.2008 року.

Твердження апелянта про те, що вказані кошти не підлягають поверненню відповідачем, оскільки у рішенні про їх виділення з резервного фонду бюджету не визначені умови повернення коштів, апеляційний суд відхиляє, беручи до уваги наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 10, 14 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, який визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

Відповідно до п. 11 Порядку кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти з резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Як вірно встановлено господарським судом Хмельницької області та вбачається із матеріалів справи, ВАТ "Городоцьке" засноване акціонерами у кількості сто п'ятдесят чоловік, відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному фонді юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків, відсутні. (а.с. 20-21).

З огляду на наведене, кошти, надані з резервного фонду бюджету даному суб'єкту господарської діяльності підлягають безумовному поверненню. При цьому, відсутність у відповідних актах розпорядників цих коштів умов щодо їх повернення, не може вважатись підставою для неповернення таких коштів та підставою для відмови у їх стягненні, оскільки в такому випадку застосовуються загальні положення п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року.

Враховуючи також те, що рішення суду першої інстанції прямо не породжує прав та обов'язків Державного казначейства, яке до участі у справі залучено не було, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування у зв'язку з цим, прийнятого судом першої інстанції правильного по суті рішення на корить держави, з одних лише формальних міркувань. Отже, відповідні твердження, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються апеляційним судом.

Колегія суддів також прийшла до висновку, що категорія коду економічної класифікації видатків (КЕКВ), в силу положень ст. 11, ст. 509 ЦК України не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільно-правових зобов'язань юридичних осіб за укладеними ними правочинами, а тому в цій частині доводи апелянта також не можуть бути прийняті до уваги.   

Більше того, апеляційним судом враховується, що укладені між сторонами договори від 30.09.2008 року та від 25.12.2008 року є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались, отже інші доводи скаржника до уваги не приймаються як такі, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та матеріалами справи.

Посилання відповідача, як на підставу для скасування рішення, на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності його пояснень, не з'ясував причин неявки, не надав можливості ВАТ "Городоцьке" для здійснення захисту своїх прав та законних інтересів, в тому числі у спосіб надання пояснень, доказів, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

У матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Хмельницької області від 17.02.2011 року про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 17.03.2011 року, яка була отримана відповідачем 21.02.2011 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення (а.с. 22).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.   

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.   

Згідно ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Сторони під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористались своїм правом бути присутніми при розгляді справи, однак колегія суддів вважає, що докази, наявні в матеріалах справи,  були достатніми для прийняття рішення у справі.   

Таким чином, господарський суд Хмельницької області правомірно за відсутності представника відповідача, який був завчасно та належним чином повідомлений в установленому порядку, з дотриманням вимог ст. 75 ГПК України, прийняв рішення за відсутності представника відповідача, який клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не подав.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року у справі № 8/5025/300/11 залишити без змін, апеляційну скаргу акціонерного товариства "Городоцьке" - без задоволення.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.