Постанова

від 26.04.2011 по справі 9/263-10(2/100-09)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/263-10(2/100-09)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011 року                                    Справа №  9/263-10(2/100-09)

            Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі – Деббіш Г.В.

         за участю прокурора – Левишна Ю.Ю.

         представників сторін:

         позивач: Сафронюк І.П.

         відповідач-1: не з'явився

         відповідач-2: Чивіт Т.В.

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник”, м. Підгородне Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  07.02.11р. у справі № 9/263-10 (2/100-09)

           за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Комунальник”, м. Підгородне Дніпропетровської області  

           до В-1 комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора”, м. Підгородне Дніпропетровської області

                   В-2  Підгородненська міська рада, м. Підгородне Дніпропетровської області

           про стягнення 71 467,29 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

           У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 71 467,29 грн., яка складається з 46 807,0 грн. витрат на капітальний ремонт та реконструкцію орендованих приміщень, 21 858,87 грн. інфляційних втрат та 2 808,42 грн. відсотків річних.

           Справу №2/100-09, порушену за вказаним позовом, було розглянуто місцевим судом, переглянуто в апеляційному, касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України передано на новий розгляд до господарського суду.

           За результатами повторного розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2011року у справі № 9/263-10 (2/100-09) (суддя Подобєд І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про недоведеність витрат на ремонтні роботи, нібито проведених позивачем та відсутність підстав для покладення цих витрат на орган місцевого самоврядування.

           Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вмотивовуючи доводи скарги, скаржник вказує на те, що Підгородненська міськрада, як власник спірного будинку, здійснила ремонт спірних приміщень за рахунок товариства, внаслідок чого зберегла витрати на ремонт даної будівлі без достатньої правової підстави.

           Відповідачем-1 відзив на апеляційну скаргу наданий не був.

           Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

                У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                 Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

                 Як убачається з матеріалів справи, 29.12.2003р. між комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна контора” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Комунальник” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 115 кв. м. за адресою: м. Підгородне, вул. Центральна,43.

                 На підставі дозволу орендодавця позивач здійснив за власні кошти капітальний ремонт і реконструкцію орендованих приміщень, загальна вартість витрат на проведення ремонтних робіт склала 46 807,00 грн.

                 У 2006 році за ініціативи позивача сторони погодилися на розірвання договору оренди і орендар звільнив орендоване приміщення.

                 В подальшому у липні 2007р. ТОВ „Комунальник” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з житлово-експлуатаційної контори вартості проведеного ремонту.

                 Рішенням господарського суду від 11.03.08р. у справі №26/434-07, провадження у якій було порушено за вказаним позовом, в задоволенні вимог про відшкодування вартості ремонтних робіт було відмовлено. В межах даної справи укладений сторонами договір оренди від 29.12.2003 року був визнаний недійсним, як такий, що порушує приписи Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.  

                 В березні 2009 року позивач, змінивши підстави позовних вимог, повторно звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про відшкодування витрат на капітальний ремонт та реконструкцію орендованих приміщень з додатковими вимогами щодо відшкодування інфляційних втрат та відсотків річних. Вмотивовуючи позовні вимоги, ТОВ „Комунальник” послався на норми статей 216, 1212-1214 ЦК України, які встановлюють правові наслідки недійсності правочину, умови та порядок повернення безпідставно набутого майна.

                 Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

                 Недійсність договору оренди спірного приміщення та підстави його недійсності встановлені під час розгляду справи №26/434-07. Рішенням у даній справі встановлено наступні обставини:

- договір оренди між позивачем та відповідачем-1 був укладений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки умови цього договору не були узгоджені з органом, уповноваженим управляти даним майном –Підгородненською міською радою (відповідачем-2); дана обставина явилася підставою для визнання цього договору недійсним;     

- позивач не довів факту понесення витрат у сумі 46 807,00 грн. на капітальний ремонт та реконструкцію орендованих приміщень (об'єми, вартість, строки виконання робіт тощо не були доведені документально);

- згода на виконання будь-яких ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, внаслідок яких були здійснені поліпшення, що невід'ємні від спірного об'єкту оренди,  відповідачем-2 не надавалася.                    

                 За змістом положень ст. 1212 ЦК України зобов'язання повернути майно, яке набуте без достатньої правової підстави, виникає лише у особи, яка набула майно за рахунок іншої особи.

                 В силу норм ст.ст. 1213,1214 ЦК України безпідставно набуте майно підлягає поверненню в натурі або (у випадку неможливості повернення в натурі) відшкодовується його вартість; відшкодуванню підлягають доходи від безпідставно набутого майна і витрати на його утримання.    

                 Як правомірно встановив господарський суд, комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна контора” є особою на балансі якої знаходилося спірне майно з моменту укладення договору оренди і до ліквідації балансоутримувача. Спірне приміщення було передано в користування іншій особі в зв'язку з ліквідацією КП „Житлово-експлуатаційна контора”. За вказаних обставин позов не може бути задоволений за рахунок відповідача-1.

                 Підстави для задоволення позову за рахунок відповідача-2 також відсутні.

                 Підгородненська міська рада не являлася стороною за договором оренди, визнаним судом недійсним, не давала згоди на ремонт чи реконструкцію орендованих приміщень, внаслідок чого в останньої відсутні як обов'язок з повернення позивачеві одержаного за недійсним правочином, так і обов'язок з відшкодування вартості понесених позивачем витрат.

          Окрім того, сам факт понесення ТОВ  „Комунальник” витрат на ремонт та реконструкцію орендованого приміщення не доведений позивачем належними доказами, як-то встановлено рішенням господарського суду у справі 26/434-07, і в силу ст. 35  Господарського процесуального кодексу України дана обставина не потребує доказування.

           Висновок господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України також являється обґрунтованим, оскільки вказані наслідки застосовуються за несвоєчасне виконання суб'єктами господарювання грошових зобов'язань і не можуть бути застосовані до правовідносин, пов'язаних із поверненням майна чи його вартості.                   

           З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2011 року у справі  № 9/263-10(2/100-09) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник" –без задоволення.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

             Головуючий                                                                             І.В. Тищик

             Судді:                                                                                         Т.А.Верхогляд

                                                                                                                 Л.М.Білецька