Постанова

від 28.04.2011 по справі 5005/215/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5005/215/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 року                                                                   Справа №  5005/215/2011

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Головка В.Г.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 19.04.2011 року:

від позивача:  Саєнко М.В. представник, довіреність №б/н  від 18.04.11;

від позивача:  Єрмольчук І.Г, представник, довіреність №б/н  від 18.04.11;

від відповідача:  Іванова Л.А. представник, ЄДР705274 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі  №5005/215/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк

до: Селянського фермерського господарства "Долина", Дніпропетровська область, с. Володимирівка

про: стягнення 978 986,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

         У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Долина", Дніпропетровська область, с. Володимирівка про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі  644 684,71 грн, штрафу –322 342,36 грн, неустойки –10 020,04 грн. та 3% річних –1 939,36 грн.

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі  №5005/215/2011 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача  сплачений аванс –235 000,00 грн, штраф –117 500,00 грн, неустойку – 5987,67 грн, 3% річних – 231,78 грн, 3 587,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 86,38 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В решті позову відмовлено.

           Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій  просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі  №5005/215/2011 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача  боргу –409 684,71 грн, штрафу – 204 842, 36 грн, неустойки –4 032, 37 грн, 3% річних –1 707,58 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

           Скаржник зазначає, що суд дійшов до неправильних і необґрунтованих висновків про те, що позивач не має права на отримання від відповідача вартості непоставленої пшениці за ринковими цінами  та  про те, що частина заборгованості є збитками, у зв'язку з чим, не взяв до уваги, що штраф позивачем нараховано на вартість продукції, що підлягає поверненню на підставі п. 6.4 договору. Вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

           Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що висновок суду, що поставка продукції врожаю минулого 2009 року не може бути виконанням договору є безпідставним. Вважає, що суд правомірно визнав частину положення п. 6.4 договору недійсним, а саме: положення про сплату відповідачем непоставленої в строк продукції по «ринковим цінам»- визначення яким в договорі взагалі не дається і тому не застосував його при визначенні розміру стягнення. Зазначає, що суд повинен був визнати недійсною і іншу частину п. 6.4 договору якою встановлюються штрафні санкції для відповідача в розмірі 50% від ринкової вартості недопоставленої продукції. Вважає вимоги, які містяться в апеляційній скарзі необґрунтованими та незаконними.

        Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року апеляційна скарга була прийнято до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 19.04.2011 року.

            У судовому засіданні 19.04.2011 року оголошувалася перерва до 28.04.2011 року.

        Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

       25 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" –покупець та Селянським фермерським господарством "Долина" –продавець був укладений договір № 250110, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець –прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010 року в заліковій вазі 156, 667 тн. ± 10%.

            Пунктом 3.1 договору визначена ціна продукції –1 500,00 грн.

            Загальна вартість продукції, що поставляється за договором –235 000 грн. ± 10% (п.3.2 договору).

            Пунктом 4.1. договору встановлено, що  підставою для поставки продукції є рахунок, виписаний продавцем та оплачений покупцем. Поставка продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 11 жовтня 2010 року включно, на умовах самовивозу зі складу продавця.

       Згідно з п. 5.1. договору № 250110 покупець здійснює предоплату 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси продавця  протягом 1-го банківського дня з дня надання рахунку.

           Розділом 6 договору сторони встановили відповідальність за порушення умов договору.

          Так, відповідно до п.6.3 договору № 250110 у випадку прострочення поставки продукції (п.4.1) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день непоставленої в строк продукції.

        Згідно з п. 6.4 договору у випадку передачі продукції в кількості менше, ніж передбачено умовами договору, продавець зобов'язаний протягом трьох днів з дня пред'явлення претензії покупцем передати покупцю відсутню частину продукції. У випадку якщо продукція не буде передана покупцю у строк, вказаний у п.4.1 договору, покупець має право вимагати від продавця оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред'явлення такої вимоги та штраф у розмірі 50% від вартості продукції, непоставленої покупцю.

      Платіжним дорученням № 197 від 25.01.2010 року  позивач на підставі рахунку відповідача № 2501 від 25.01.2010 року перерахував відповідачу 15 000 грн.

             На підставі рахунку відповідача № 1002 від 10.02.2010 року позивач за квитанціями до прибуткових касових ордерів № 11-14 передав відповідачу готівкою відповідно 80 000 грн., 60 000 грн., 40 000 грн. та 40 000 грн.

      Всього позивачем попередньо було сплачено відповідачу 235 000 грн., що не заперечується відповідачем.

           Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

             Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

             Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          В порушення наведених вимог законодавства та умов договору відповідач зобов'язання по поставці позивачу насіння соняшника не виконав, що підтверджується  актом  звіряння по поставці продукції станом на 01.12.2010 року, підписаним сторонами.

             Відповідачем не надано доказів поставки позивачу насіння соняшника за договором № 250110.

          06.12.2010 року позивач направив відповідачу вимогу про оплату вартості непоставленої в строк продукції за ринковими цінами відповідно до п. 6.4 договору № 250110 та на підставі п.6.5 договору відмовився від прийняття продукції.

             Позовні вимоги в частині стягнення вартості не поставленої відповідачем продукції за ринковими цінами підлягали задоволенню в сумі 644 684,71 грн.

        Відповідно до довідки Інспекції якості формування ресурсів сільськогосподарської продукції від 06.12.2010 року № 01-08/281 середня закупочна (ринкова)ціна на насіння соняшника по Донецькій області в листопаді 2010 року  складала 4115 грн.

         Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково зазначив, що Положенням  про Державну інспекцію з контролю якості  сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 22.01.2004 року до повноважень  державних інспекцій не віднесено визначення, моніторинг ринкових цін на сільськогосподарську продукцію.

            Як вбачається з п.п.1, 4 вказаного Положення,  Державна інспекція з контролю якості  сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (Держконтрольсільгосппрод) проводить моніторинг ринку сільськогосподарської продукції.

        Таким чином, наведена довідка видана Держінспекцією в межах наданих їй повноважень.

              Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо тлумачення п.6.4 договору.

             Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

        Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

             Статтею 6 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

             Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

             Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

           Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

           Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

           Укладаючи договір № 250110, сторони на власний розсуд визначили його умови, в тому числі щодо відповідальності сторін за його невиконання.

         Позовні вимоги ґрунтуються на вищенаведених нормах чинного законодавства та умовах договору.

      Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про встановлення пунктом 6.4 договору порядку визначення збитків за неналежне виконання продавцем зобов'язань у вигляді упущеної вигоди.

          Як вже зазначалося, п.6.4 договору  сторони  встановили, що в разі , якщо  продукція не буде  передана покупцю в строки, встановлені п.4.1 договору,  покупець має право  вимагати від продавця  оплати штрафу  в розмірі 50% від  вартості продукції, не поставленої покупцю.

          Вартість непоставленої покупцю продукції складає 235 000 грн. Штраф 50% від вказаної суми складе 117 500 грн., які підлягали стягненню.

       В частині стягнення неустойки, то ці вимоги підлягали задоволенню в сумі 7 584,38 грн.(235 000 грн. X 15,5 % : 365 X 76 днів).

        Умовами договору не передбачена відповідальність у вигляді  стягнення неустойки за неперерахування вартості непоставленої продукції за ринковими цінами.

        Пунктом 6.3 встановлений обов'язок продавця, який не поставив  в строк продукцію сплатити покупцю неустойку від загальної суми заборгованості (загальної суми не поставленої продукції), що складає 235 000 грн.; тому неустойка повинна розрахуватися  саме з цієї суми.

     Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

       Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

            Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

           Строк виконання обов'язку продавця по сплаті вартості непоставленої в строк продукції не визначений.

       Враховуючи направлення позивачем 06.12.2010 року вимоги про сплату вартості не поставленої продукції за ринковими цінами, відповідач зобов'язаний був перерахувати суму 644 684, 71 грн. до 16.12.2010 року, з урахуванням поштового перебігу.

        Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягали задоволенню в сумі 635, 85 грн. (644 684, 71 грн. X 3% : 365 X 12 днів).

      Що стосується стягнення 3% річних від суми попередньої оплати –235 000 грн., то умовами договору не передбачений обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати, позивач не вимагав у відповідача повернути суму попередньої оплати, в зв'язку з чим у відповідача не виникло грошове зобов'язання на суму 235 000 грн., позовні ж  вимоги, як це зазначено і в апеляційній скарзі, на нормах ст. 693 Цивільного кодексу України не ґрунтуються.

             Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на поставку за даним договором 105,09 тн. продукції, оскільки товарно-транспортні накладні, на які посилається відповідач, не містить посилань на договір № 250110; ціни на продукцію, поставлену за цими  товарно-транспортними накладними, не відповідають цінам, погодженим за договором № 250110.

           Також відхиляється посилання відповідача на посуху, на підтвердження чого відповідач надав довідку Дніпропетровського облцентру з Гідрометеорології № 05-30/23 від 09.03.2011 року та довідку Управління агропромислового розвитку Межівської райдержадміністрації.

             Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

        Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Пунктом 7.1 договору також передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань по даному договору, якщо це невиконання є наслідком дій обставин непереборної сили, за які та/або інша сторона не несе відповідальності.

      Пунктом 7.2 договору визначено, що сторона, для якої виконання зобов'язань за договором стало неможливим внаслідок настання обставин непереборної сили, зобов'язана негайно (але не пізніше 10 днів) після початку їх дій, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та можливий час припинення цих обставин. Дані обставини повинні бути підтверджені відповідними компетентними органами. Несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права послатися на обставини непереборної сили.

             Згідно з п. 7.3 договору якщо ці обставини  будуть продовжуватися більше одного місяця, то кожна з сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором.

            З огляду на приписи  ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини форс-мажору засвідчує торгова-промислова палата України.

             Відповідачем висновку торгово-промислової палати з зазначеного питання  не надано, що унеможливлює звільнення  відповідача від  відповідальності  за невиконання  зобов'язання за договором № 250110.

             З огляду на викладене, позовні вимоги підлягали задоволенню в сумі 770404,97  грн., в тому числі 644 684, 71 грн. основного боргу, 117 500 грн. –штраф, 7584, 38 грн. –неустойка, 635, 85 грн. –3% річних.

             З урахуванням вищенаведеного,  рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

    Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк задовольнити частково.

            Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі  №5005/215/2011 змінити, виклавши резолютивну частину  рішення в наступній редакції:

"Стягнути з з Селянського фермерського господарства "Долина"( 52924, вул. Молодіжна, 6, с. Володимирівка,  Межівського  району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 32058004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" (83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 58/65, код ЄДРПОУ 36560702) 644 684,71 грн. –основного боргу, 117 500 грн.  штрафу, 7 584, 38 грн. неустойки, 635, 85 грн. –3% річних, 9 762, 47 грн. державного мита, в тому числі сплаченого при поданні апеляційної скарги, та 185, 33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Врешті позову відмовити."

            Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

    Головуючий суддя                                                                                       Л. О. Лотоцька

    Суддя                                                                                                              Р. М. Бахмат

    Суддя                                                                                                              В.Г. Головко