Постанова

від 26.04.2011 по справі 29/221-10-5360

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/221-10-5360

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 29/221-10-5360

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.   

за участю представників сторін:

від позивача: Дзиговська С.М. (довіреність № 54 від 29.12.2010 року)

від відповідача: Пазиняк В.Є. (довіреність б/н від 26.04.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інтерраф”    

на рішення господарського суду Одеської області від „02” березня 2011 року

по справі № 29/221-10-5360

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, м. Одеса    

до Дочірнього підприємства „Інтерраф”, м. Одеса

про стягнення 47 784,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

16.12.2010 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі по тексту –позивач, Електропостачальна компанія) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Житлово-експлуатаційного відділу Акціонерного товариства „Інтерраф” (далі по тексту –відповідач, Споживач) заборгованості в сумі 47 784,76 грн., з яких: 41 143,62 грн. –борг за використану електроенергію, 1 761,39 грн. –збитки від інфляції, 709,44 грн. –3 % річних та 4 170,31 грн. –пеня. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично використану електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, на яку нараховані збитки від інфляції, 3 % річних та пеня.

31.01.2011 року позивач надав до суду додаткові письмові пояснення по справі щодо реорганізації Житлово-експлуатаційного відділу Акціонерного товариства „Інтерраф” на Дочірнє підприємство „Інтерраф”, відповідно до яких  уточнив позовні вимоги та просив стягнути на свою користь з Дочірнього підприємства „Інтерраф” борг в сумі 41 143,62 грн., 3 % річних в сумі 709, 44 грн., інфляційні витрати в сумі 1 761,39 грн. та пеню в сумі 4 170,31 грн.

09.02.2011 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу,  просить суд стягнути з ДП „Інтерраф” суму боргу за активну електроенергію в розмірі  33 905,36 грн., 709, 44 грн. 3 % річних, 1 761, 39 грн. інфляційних витрат, 4 170,31 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2011 року по справі № 29/221-10-5360 (суддя Аленін О.Ю.) позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволені частково. Стягнуто з ДП „Інтерраф” на користь позивача суму основного боргу 33 905,36 грн., пеню 10,00 грн., інфляційні збитки 1 761,39 грн. та 3 % річних 709,44 грн., державне мито 477,84 грн. та 236 грн. за ІТЗ судового процесу. Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість по оплаті спожитої електроенергії не погашено і на даний час, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню. Розмір пені судом зменшено з 4 170,31 грн. до 10 грн. на підставі ст.233 ГК України у зв'язку із частковим виконанням відповідачем основного зобов'язання –погашенням суми боргу на суму 7 238,26 грн. за активну електроенергію.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 22.03.2011 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП „Інтерраф” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі і прийняти нове рішення. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ДП „Інтерраф” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

ДП „Інтерраф” заявило клопотання про призначення судової електротехнічної експертизи приладу обліку (лічильника), але ж таке клопотання судовою колегією відхилено, як необґрунтоване, у зв'язку з тим, що встановлення фактів, що вимагається відповідачем, не має значення для вирішення спору.   

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач –ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та відповідач –ДП „Інтерраф” знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню, споживанню електроенергії та її користуванням.

Так, 28.04.2006 року між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” ЖЕВ АТ „Інтерраф” укладено договір № 150600 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач постачає відповідачу електроенергію в межах визначених договором, умовами та обсягами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату за використану електроенергію та виконувати інші умови договору.

18.01.2011 року сторони внесли зміни до договору № 150600, про що свідчить  додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 150600 від 28.04.2006 року, у зв'язку  з   заміною організаційно-правової  форми  підприємства  з ЖЕВ АТ  „Інтерраф”  на ДП „Інтерраф”.

Вказаний договір, згідно з п.9.4, так як жодна із сторін не заявляла про намір його розірвати, вважається щорічно продовженим.

Договір передбачає, що при виконанні умов даного договору, а також вирішення усіх питань, які необумовлені даним договором, сторони зобов'язуються керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. зі змінами та доповненнями.

Пунктом 2.3.3 договору та п. 2 додатку 5 до договору „Порядок розрахунків” передбачено, що відповідач зобов'язаний самостійно  на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку  здійснити розрахунок за активну  електроенергію, оплату нарахувань по протоколам порушень, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пені. Індексу інфляції інших платежів згідно з умовами договору.

Додатковою угодою від 19.11.2008 року до договору про постачання електричної енергії №150600 від 28.04.2006 року погоджено сторонами в п.1, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 12 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

В додатку № 10 до договору про постачання електричної енергії № 150600 від 28.04.2006 року сторонами визначено та погоджено розрахункові засоби обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електроенергію..

Станом на 01.01.2010 року розрахунковими засобами обліку для розрахунків за спожиту електроенергію є № 30006952ЦЕ 6803В (вул. Кримська,67, встановлений в ТП-2594), № 30003950 (вул. Головатого, 107 на балансі споживача), № 30003614 (вул. Чорноморського козацтва,107/109, встановлений в ТП-2046).

Повторно розрахунковий засіб обліку електричної енергії №30003614 ЦЕ 6803В перевірявся в ході технічної перевірки в присутності представника відповідача Соколової Н.С. 19.12.2006 року (Технічний паспорт №02400 та Акт про опломбування №208 від 19.12.2006 року). Наступна технічна перевірка відбулася 09.12.2008 року (Технічний паспорт №5439 та акт про опломбування №6616 від 09.12.2008 року, погоджений майстром Драч Р.Я. без будь-яких зауважень). 03.03.2010 року відбулася технічна перевірка (Технічний паспорт №6039 та акт про опломбування №6039 від 03.03.2010 року, в присутності директора Коршак СІ.), за результатами якої виявлено що розрахунковий прилад обліку працює не вірно.

04.03.2010 року у складі того ж представника ВАТ „Одесаобленерго” інспектора ОКСДВ Токарева В.І. та директора Коршак С.І. була проведена заміна непрацюючого розрахункового засобу обліку та встановлено розрахунковий прилад обліку №0158056 НІК 2301АКІ (Технічний паспорт №5940 від 04.03.2010 року та Акт про опломбування №5940 від 04.03.2010 року). Також 04.03.2010 року складений Акт збереження засобів вимірювальної техніки та пломб, які направляються на експертизу в присутності Директора Коршак СІ.

Таким чином, 04.03.2010 року було відновлено споживання електричної енергії через розрахунковий засіб обліку №0158056 НІК 2301АКІ.

Пунктом п.6.20 Правил користування електричої енергії, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28 (зі змінами та доповненнями), визначено, що у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.

Таким чином, на підставі п.6.20 Правил ВАТ „Одесаобленерго” провело розрахунок періоду від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку (з 12.02.2010 року по 04.03.2010 року) за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії наступного після відновлення розрахункового обліку (з 12.03.2010 року по 12.04.2010 року). Кількість визначених до перерахунку кВт/год складає 5 618, які були зараховані з мінусом в липні 2010 року.

Згідно розрахунку за використану енергію за розрахункові періоди з 01.01.2010р. по 30.11.2010р.  споживачем використано  електроенергії  в загальній кількості 362 420 кВт/год на суму 88 075,12 грн., в т.ч. ПДВ. За вказаний період сплата за використану електроенергію відповідачем проводилась частково в сумі 46 931,50 грн. у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 143,62 грн. У зв'язку з частковим (вже під час розгляду справи суді) погашенням суми боргу на суму 7 238,26 грн. за активну електроенергію сума основного боргу складає 33 905,36 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, стягнення на його користь з ДП „Інтерраф” основної суми боргу, 3 % річних, збитків від інфляції та пені, і вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДП „Інтерраф”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № 150600 від 28.04.2006 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, ДП „Інтерраф” за спожиту/отриману від ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” електроенергію за договором № 150600 від 28.04.2006 року за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року вчасно та в повному обсязі не розраховувалось, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 33 905,36 грн. (41 143,62 грн. –7 238,26 грн.), яка залишена відповідачем і на даний час непогашеною, а тому така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат повинен здійснюватися та відповідати Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.  

Крім того, згідно із пунктом 4.2.1 Договору № 150600 від 28.04.2006 року, за внесення платежів з порушенням термінів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

В зв'язку з тим, що ДП „Інтерраф” свої зобов'язання за Договором № 150600 від 28.04.2006 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту (використану) електричну енергію у спірному періоді належним чином не виконувало, на суму своєчасно непогашеної заборгованості (41 143,62 грн.) позивачем правомірно нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 709,44 грн., збитки від інфляції в розмірі 1 761,39 грн. та пеня в розмірі 4 170,31 грн.

Оскільки ДП „Інтерраф” частково погасив основну суму заборгованості, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України з 4 170,31 грн. до 10 грн.

Отже, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню в примусовому порядку на користь з відповідача на користь позивача складає 2 480,83 грн., з яких 10 грн. пені, 1 761,39 грн. збитків від інфляції, 709,44 грн. 3 % річних.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДП „Інтерраф”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП „Інтерраф” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2011 року по справі № 29/221-10-5360 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП „Інтерраф” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського                  процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інтерраф” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „02” березня 2011 року по справі № 29/221-10-5360 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                           С.І. Колоколов

          Суддя                                                                                   Г.П. Разюк

          Суддя                                                                                  М.С. Петров          

          Повний текст постанови

          складено „28” квітня 2011 року.