Рішення

від 04.04.2011 по справі 37/151-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/151-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.                                                            Справа № 37/151-10

вх. № 6796/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Закревська І.Г. за довіреністю № б/н від 12.08.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Пакт", м. Кам'янець-Подільський  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків  

про стягнення 581112,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Пакт" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП" (відповідач) про стягнення суми боргу за поставлену продукцію згідно договору № 03/01/08-03 від 03.01.2008 р. та накладної від 11.07.2009 р. у розмірі 567075,25 грн., суми пені за договором № 03/01/08-03 від 03.01.2008 р. у розмірі 11153,06 грн., суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за поставлену продукцію згідно договору № 03/01/08-03 від 03.01.2008 р. та накладної від 11.07.2009 р. у розмірі 2884,13 грн., суми держмита у розмірі 5811,12 грн. та витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду по справі від 14.09.2010 року провадження по справі було зупинено, а матеріали справи № 37/151-10 були направлені до  Харківського науково-дослідного  інституту  судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової економічної експертизи.

21.03.2011 року справа  № 37/151-10 була повернута на адресу господарського суду Харківської області з висновком судової економічної експертизи № 8427.

Ухвалою господарського суду по справі від 24.03.2011 року провадження по справі було поновлено та розгляд справи призначено на "04" квітня 2011 р. о  14:30 год.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 04.04.2011 р. за вх. № Д 605, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.04.2011 р. за вх. № 7454, надав заяву про уточнення позовних вимог, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Згідно неї позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 477075,16 грн.; суму інфляційних у розмірі 18442,83 грн.; суму 3% річних від простроченої суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 7258,38 грн.; 5027,76 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що вищевказані уточнення позивача за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних.

Отже, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 03 січня 2008 року був укладений договір поставки № 03/01/08-03 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити позивачу вартість товару поставленого за договором.

Так, позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними накладними:

- накладна № РН-01876 від 27 червня 2008 р. загальною вартістю з ПДВ в розмірі 255509,64 грн.;

- накладна № РН-01989 від 18 липня 2008 р. загальною вартістю з ПДВ в розмірі 214149,73 грн.;

- накладна № РН-02062 від 31 липня 2008 р. загальною вартістю з ПДВ в розмірі 240251,51 грн.;

- накладна № РН-02893 від 05 вересня 2008 р. загальною вартістю з ПДВ в розмірі 86251,64 грн.

Крім цього, 11 липня 2009 року позивач передав відповідачу товар, а відповідач отримав товар, що підтверджується накладною № РН-0000857 від 11 липня 2009 р. загальною вартістю з ПДВ в розмірі  113603,98 грн.

Господарським судом по справі № 37/151-10 була призначена судова економічна експертиза та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення судової експертизи було поставлено наступне запитання:

- Чи існує у Товариства з обмеженою відповідальністю “АВП” заборгованість перед Приватним підприємством “Пакт”, і якщо так, то визначити розмір такої заборгованості станом на 14.09.2010 р. з урахуванням матеріалів справи.

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса була проведена судова економічна експертиза та надано до суду висновок судової економічної експертизи № 8427 від 21.02.2011 р. по матеріалам справи № 37/151-10.

Даним висновком було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується в розмірі 477075,16 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього, якщо договором або актами цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 477075,16 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунок позивача інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 18442,83 грн. та сума 3% річних від простроченої суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 7258,38 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5027,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 42, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з її урахуванням.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВП” (61051, м. Харків, вул. Монтажна, 3, код ЄДРПОУ 32032630, р/р 26009996105945 в філії ПАТ ПУМБ м. Харків, МФО 350385) на користь Приватного підприємства “Пакт” (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 43, код ЄДРПОУ 21332137, р/р 26005220100043 в відділенні № 7 ВАТ “Ві Ей Бі Банк”, МФО 380537) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 477075,16 грн.; суму інфляційних у розмірі 18442,83 грн.; суму 3% річних від простроченої суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 7258,38 грн.; 5027,76 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 11.04.2011 р.