Постанова

від 19.04.2011 по справі 2/142-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/142-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року                                                                                      Справа № 2/142-09  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. ,  суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача: Рибаченко І.В., дов. в спправі  

відповідача: не з'явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги    та Дочірнього підприємства "Вінницяенергорембуд" ВАТ "Акціонерна компанія"Вінницяобленерго"

на рішення господарського суду Вінницької області

у справі № 2/142-09 від 19.05.10р. (суддя Мельник П.А.)

за позовом Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"  

до відповідача  Дочірнє підприємство  "Вінницяенергорембуд" Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"

про стягнення 16909,55 грн. заборгованості за теплопостачання

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Вінницької області від  19травня 2010 року у справі №2/142-09 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Вінницяенергорембуд» відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»на користь Комнального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 7571,55 грн. –основного боргу, 1881,56 грн. –пені, 3620,81 грн. –інфляційних втрат, 716,24 грн. -3% річних, 137,90 грн.державного мита та 96,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.2010 року по справі № 2/142-09 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог  в сумі 1917,12 грн. –основного боргу, 462,03 грн. суми втрат від інфляційних процесів та 118,02 грн. -3% річних за період з 01.05.2008 року по 31.07.2009 року. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання»виконком Вінницької міськох ради від 22.08.2008 року прийняв рішення за № 919, згідно якого тарифи для  бюджетних організацій та інших споживачів (крім населення) застосовуються з 01.01.2008 року. За таких обставин, на виконання рішення позивачем у квітні 2008 року здійснено перерахунок  вартості послуг,спожитих відповідачем у попередній період з 01.01.2008 року на суму 1917,12 грн. та надано відповідачу відповідний розрахунковий документ. А тому, посилання суду першої інстанції на норму статті 58 Конституції України на думку апелянта є безпідставною , оскільки стосується  людини і громадянина ( фізичної особи) і не розповсюджується на взаємовідносини юридичних осіб. Позивач здійснив нарахування  відповідно до затверджених органом місцевого самоврядування тарифів.

Відповідач- ДП Вінницяенергорембуд»ВАТ «Акціонерної компанії  «Вінницяобленерго»також подано апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позов відмовити. Свої  доводи апелянт обґрунтував тим, що позивач здійснив нарахування плати за приєднане теплове навантаження відповідачу в літній період без подальшого постачання теплової енергії.   Додаткова угода від 30.04.2008 року до договору про постачання теплової енергії № 000280 від 12.10.2005 року якою передбачалось введення до розрахунків між сторонами плати за приєднане теплове навантаження відповідачем не була підписана. Однак, позивач односторонньо здійснив нарахування приєднаного теплового навантаження у  розмірі 678,35 грн., в травні 2008 року –692,12 грн., в червні 2008 року  В липні, серпні 2008 року позивач продовжив здійснення нарахування, збільшивши розмір нарахувань, що стало підставою для відмови від оплати цих сум та застосування заходів щодо від»єднання від централізованого теплопостачання.

Окрім того, відповідач ( апелянт) відзначив, що судом першої інстанції невірно зроблено розрахунок  пені, інфляційних та 3% річних. Так, апелянт відзначив, що пеня за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року від суми боргу –7571,55 грн. буду становити 906,10 грн,.якщо взяти від суми боргу –10030,19 грн., що заявлена позивачем за той же піод пеня буде –1200,33грн.

Щодо розрахунку інфляційних та 3% річних за період з 01.11.2007 року по 31.05.2010 року , хоча сума заборгованості повинна була зростати з 25.04.2008 року, або фактично з липня 2008 року, а не з листопада 2007 року.

           В засідання суду скаржник ( відповідач)  свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином,  що підтверджується повідомленнями про вручення.

          Позивач не надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, так як і відповідач не надав  відзив на апеляційну скаргу позивача.

          Оскільки, апеляційні скарги, подані на одне і  теж рішення у справі, відповідно до ст.58 ГПК України суд  об"єднує їх в одне провадження  у справі № 2/142-09 для спільного розгляду по суті та прийняття одного судового рішення.

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скари, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для  задоволення апеляційної скарги позивача,  виходячи з наступного.

           12 жовтня 2005 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник) та Дочірнім підприємством «Вінницяенергорембуд»(споживач) укладено договір № 280 на постачання та споживання теплової енергії ( ( а.с.7-а.с.11) за яким постачальник зобов"язався постачати теплову енергію в потрібних обсягах, а споживач зобов"язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.  Додатком №1 до договору №280 від 12.10.2005 р. встановлено обсяги та вартість теплової енергії, що постачається споживачу (а.с.12). Згідно вказаного додатку, об"єктом постачання теплової енергії за договором №280 від 12.10.2005р. є приміщення за адресою: м.Вінниця, вул.Тарногродського,9А У цьому ж додатку сторони погодили, що розрахунки за опалення проводяться за показниками приладів обліку (лічильників).

Як свідчать матеріали справи, на протягом дії договору №280 від 12.10.2005 р. щодо обсягів споживання теплової енергії та гарячої води сторонами підписувались акти про зняття показників приладів обліку, на підставі яких теплопостачальне підприємство виставляло відповідачу рахунки на оплату. Нарахування за теплову енергію та гарячу воду проводилися позивачем відповідно до договору та діючих тарифів, згідно обсягів споживання теплової енергії і гарячого водопостачання. Нарахування за приєднане теплове навантаження почали здійснюватись позивачем та виставлятись в рахунках до оплати з квітня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №919 від 22.04.2008 р., яким запроваджено двоставковий тариф на послуги теплопостачання, що складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

           Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

У відповідності до ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання,  а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується.

Частиною .6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються  на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно п.1 та п.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на основних принципах, до яких, зокрема, належить нормативне регулювання надання  житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. №955 затверджено "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води". Відповідно до пункту 9 названого Порядку в редакції постанови КМУ від 24.10.2007р. підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Відповідно до абз.2 п.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"та статті 13 Закону України «Про теплопостачання»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону.

За приписами статті .28 Закону України "Про місцеве самоврядування", до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №919 від 22.04.2008 р. затверджено тарифи на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" згідно з додатками №№1-3. При цьому, у пункті 2 вказаного рішення зазначено, що затверджені додатком №1 рішення тарифи застосовуються з 1 січня 2008 року. У відповідності до вказаного рішення введено двоставковий тариф, а саме, крім плати за одиницю споживання теплової енергії (Гкал) для надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, передбачено плату за одиницю приєднаного теплового навантаження з централізованого опалення та гарячого водопостачання у місяць упродовж року (Гкал/год).

У відповідності до п.1.4 "Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000 р., двоставковий тариф на теплопостачання - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Відповідно до зазначеного рішення №919, за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року в актах здачі-прийняття послуг та виставлених споживачу за договором №280 від12.10.2005 р. рахунках, крім плати за одиницю спожитої теплової енергії зазначалась і плата за приєднане теплове навантаження. Правомірність нарахування останньої заперечується відповідачем,так як договором між сторонами не було узгоджено сплату споживачем плати за приєднане теплове навантаження.        

          Однак, договором №280 від 12.10..2005 р., у п.6.4. договору сторони обумовили, що у випадку зміни тарифу та порядку розрахунків за теплопостачання новий тариф і порядок розрахунків є обов"язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

          Відповідно до п.4.2.4. договору, про зміну тарифів споживач повідомляється письмово або в засобах масової інформації.   

          Згідно витребуваних апеляційним господарським судом матеріалів, рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №919 від 22.04.2008 р. опубліковано офіційно у засобі масової інформації "Вінницька Газета" 25 квітня 2008 року, що судова колегія вважає належним повідомленням відповідача про зміну тарифу та порядку його розрахунку у відповідності до п.4.2.4. договору №280.

Пунктом 6.4. договору №280 (яким, власне, і встановлено обов"язковість змінених тарифів саме з моменту введення їх в дію, а не як передбачено ст.651 ЦК України - зі згоди сторін), колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо обов"язкового внесення змін до договору про постачання та споживання теплової енергії про зміну тарифів (шляхом укладення додаткової угоди або ж звернення з відповідним позовом до суду).

          При цьому, судова колегія враховує, що відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  від 08.09.2000 р. №191, приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною  організацією та споживачем  про  використання теплової  енергії  та гарячої води.

У даному випадку, у додатку №1 до договору №280 від 12.10.2005 р. сторонами було встановлено величину теплового навантаження на опалення - 0,020 Гкал/год.

Таким чином, застосування двоставкового тарифу на постачання  теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 р. та відповідним рішенням міськради (№919 від 22.04.2008 р.), а теплове навантаження було визначено сторонами ще у договорі №280 (додаток №1 є невід"ємною частиною договору), КП "Вінницяміськтеплоенерго" правомірно застосовувались двоставкові тарифи за теплопостачання з моменту набрання чинності рішенням Виконкому Вінницької міськради №919 та виставлялись в рахунках до оплати нарахування за приєднане теплове навантаження. Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень (постанови від 18.12.2008 р. у справі №20/8/08, від 28.05.2009 р. у справі №6/2, від 08.10.2009 р. у справі №6/65).

Стосовно рішення виконкому Вінницької міської ради за №919 від 22.04.2008 р. №919, в якому зазначено про застосування затверджених ним у додатку №1 тарифів з 1 січня 2008 року, тобто, фактично, надано йому в цій частині зворотню дію в часі, слід зазначити наступне.

           Відповідно до п.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового  характеру  набирають чинності з дня їх офіційного  оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

В даному випадку, рішення №919 від 22.04.2008 р. наведеним положенням чинного законодавства не відповідає, і тому, хоч вказане рішення в частині дії у часі додатку №1 до нього не визнано судом недійсним, однак, є незаконним у цій частині. Тому, відповідно до вищенаведених приписів чинного законодавства, рішення №919 є чинним з дня його офіційного  оприлюднення, тобто, у даному випадку, з 25.04.2008 р.

          Крім того, згідно п.3 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, тобто, тарифи, затверджені у встановленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування не можуть бути застосовані позивачем за минулий період, вже після виконання сторонами зобов"язань за договором №280 від 12.10.2005 р.

          У відповідності до п.9.1. договору №280 від 12.10.2005 року, цей договір набуває чинності з 01.12.2005 р. і діє до 30.09.2006 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору, від кожної із сторін не надійде заяви про його припинення. Тобто, зі змісту п.9.1. договору вбачається, що він укладений строком на 10 місяців і за відсутності письмових заперечень з приводу продовження дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний строк, тобто, наступні 10 місяців.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до вищезазначених умов договору та за відсутності заяв сторін щодо припинення дії договору, дія договору № 280 від 12.10.2005 р. неодноразово продовжувалось.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Обов"язковість виконання споживачем своїх зобов"язань за договором на постачання та споживання теплової енергії і в разі припинення дії договору передбачена також п.9.3. договору.

 Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо нарахування плати за теплове навантаження з 25.04.2008 року., а не з 01.01.2008 року, як здійснено позивачем.

В акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.04.2008 р. (а.с.26) позивачем нараховано за приєднане теплове навантаження за квітень 2008 року 564,08(без ПДВ) та здійснено перерахунок відповідно до рішення №919 на суму 1597,60(без ПДВ).

Разом з тим, враховуючи, що, як зазначено вище, рішення №919 від 22.04.2008 р. є чинним з 25.04.2008 р., відповідатиме чинному законодавству нарахування плати за приєднане теплове навантаження саме з 25.04.2008 р., пропорційно кількості днів, коли у квітні 2008 року діяв двоставковий тариф (6 днів) відповідно до щомісячної кількості приєднаного навантаження –0,051701Гкал/год, за тарифом, зазначеним КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Отже, за 6 днів квітня 2008 року оплаті за приєднане теплове навантаження підлягало 112,82грн. (без ПДВ). Всього, за послуги за  приєднане теплове навантаження за квітень 2008 року споживач повинен був сплатити 135,38 грн.

.          В решті, виставлені позивачем за позовом до оплати відповідачем щомісячно у період з жовтня 2007 року по вересень 2008 року суми за теплопостачання за договором №208 від 20.10.2005 р. відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, що перевірено судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судова колегія, враховуючи вищевикладене, вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними  та такими, що спростовуються обставинами справи та нормами   законодавства, що регулюють господарські відносини в сфері встановлення тарифів по оплаті за комунальні послуги.

Судова колегія, дослідивши  матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задовлення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

12 жовтня 2005 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник) та ДП "Вінницяенергорембуд" ВАТ "АК «Вінницяобленерго" (споживач) уклали договір № 280, згідно з яким постачальник взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію в потрібних обсягах, а споживач зобов'язався  прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

За період з 01.10.2007 р. по 01.11.2008 року відповідачем отримано теплової енергії та нараховано плату за приєднане теплове навантаження на загальну суму 38470,21 грн., про що зазначено в актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) про відпуск теплової енергії та рахунках на оплату щодо вартості наданих послуг (а.с. 16-28).

Нарахування плати за теплову енергію та приєднане теплове навантаження проводилось позивачем відповідно до умов укладеного договору та діючих тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Вінницької міської ради "Про затвердження тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", якими запроваджено двоставковий тариф на послуги теплопостачання, що складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Зокрема, це Рішення № 919 від 22.04.2008 року, Рішення № 1447 від 10.06.2008 року, Рішення № 1509 від 18.06.2008 року, Рішення № 1995 від 20.08.2008 року, Рішення № 2598 від 23.10.2008 року, додатками до яких передбачались розміри плат за теплову енергію та приєднане теплове навантаження.

Згідно  акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2009 року відповідачу було здійснено перерахунок плати за теплову енергію та приєднане теплове навантаження на суму -10555,14 грн., у зв"язку з тим, що 24.10.2008 року між сторонами було складено акт, який засвідчив те, що ДП "Вінницяенергорембуд" ВАТ "АК Вінницяобленерго" від"єднано від системи мереж центрального опалення, які обслуговуються КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Від так загальна сума боргу відповідача зменшилась і становить 27915,07 грн. (38470,21 грн. - 10555,14 грн. = 27915,07 грн.).

Відповідач взяті на себе зобов"язання за укладеним договором № 280 від 12.10.2005 року виконав частково, розрахувавшись із позивачем за спожиту теплову енергію частково на загальну суму 17884,88 грн

          Відповідно  п.9.1. договору № 280 від 12.10.2005 року, цей договір набуває чинності з 01.10.2005 р. і діє до 30.09.2006 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору, від кожної із сторін не надійде заяви про його припинення. Тобто, зі змісту п.9.1. договору вбачається, що він укладений строком на 10 місяців і за відсутності письмових заперечень з приводу продовження дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний строк, тобто, наступні 10 місяців.

          Як свідчать матеріали справи, відповідно до вищезазначених умов договору та за відсутності заяв сторін щодо припинення дії договору, дія договору №280 від 12.10.2005 року неодноразово продовжувалось.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Обов"язковість виконання споживачем своїх зобов"язань за договором на постачання та споживання теплової енергії і в разі припинення дії договору передбачена також п.9.3. договору.

Пунктом 6.1 договору від 12.10.2005 р. сторони встановили термін внесення платежів, а саме не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач взяті на себе зобов"язання за укладеним договором № 280 від 12.10.2005 року виконав частково, розрахувавшись із позивачем за спожиту теплову енергію частково на загальну суму 17884,88 грн

У відповідності до п.6.1. договору, за розрахунковий період, яким є календарний місяць, споживач повинен був сплачувати не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач за позовом свої зобов"язання за договором №280 від20.10.2005 р. своєчасно та у повному обсязі не виконував.

          Заборгованість відповідача за позовом перед КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за договором на постачання та споживання теплової енергії від 20.10.2005 р. станом на 01.06.2009 р. становить 10030,19 грн. (27915,07 грн. - 17884,88 грн. = 10030,19 грн.).

          Однак, враховуючи вищевикладене, зокрема що нарахування сплати за теплове навантаження  повинно здійснюватись з  25.04.2008 року, то сума боргу, як правильно встановлено судом першої інстанції становить 7571,54 грн.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок інфляційних та річних з врахуванням встановлених обставин справи, динаміки виникнення заборгованості та здійснених споживачем платежів, а також, рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі №62-97-р від 03.04.1997 р., судова колегія встановила правомірність нарахування інфляційних у розмірі 3620,81 грн. за період з 01.11.2007 року по 31.05.2009 року.  Щодо 3% річних у розмірі 716,24 грн. то здійснивши перерахунок період з 01.11.2007 року по 31.05.2009 року,  обґрунтованою та підлягає задоволенню 3% річних  в сумі  - 619,85 грн;  в стягненні 3% річних в сумі 96,39 грн.  слід відмовити

          Окрім того, відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції стягнуто пеню в сумі 1881,56 грн. за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року в сумі  1881,56 грн.

Однак, перевіривши вказаний розрахунок, апеляційний господарський суд вважає таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства наступний порядок нарахування пені:  з 01.12.2008 року по 19.02.2009 року  із суми 20571,54грн.( 81 день) –1095,65 грн.;

З 20.02.2009 року по 23.02.2009 року із суми 17571,54грн.3 дня –34,66 грн.;

З 23.02.2009 року по 16.03.2009 року із суми 12571,54грн.22 дня –181,86 грн.;

З 17.03.2009 року по 05.05.2009 року із суми 9571,54грн.(50 днів) –314,68грн.;

З 06.05.2009 року по 31.05.2009 року із суми 8571,54 грн.(26 днів) –146,54 грн.

Таким чином, пеня за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року становить 1773,39 грн., яка підлягає до задоволення.

Беручи до уваги викладене, а також, що метою апеляційного господарського суду є перевірка законності та обґрунтованості рішень господарських судів першої інстанції та виправлення допущених цим судом помилок та повноваження, надані апеляційному господарському суду ст.103 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне скасувати  оскаржуване рішення в частині  задоволення позовних вимог про стягнення 1881,56 грн.. пені, 716,24 грн.. 3% річних, прийнявши в цій частині нове рішення ,яким стягнути з Дочірнього  підприємства «Вінницяенергорембуд»на користь   Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"  1773,39 грн. пені за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року,, 619,85 грн.-3% річних за період з 01.11.2007 року по 31.05.2009 року

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним  позовним вимогам  відповідно до ст. 49 ГПК України.

        Керуючись ст.ст,49,58,.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" залишити без задоволення .

2.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Вінницяенергорембуд" "Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.2010 року у справі № 2/142-09  в частині стягнення  пені в сумі 1881,56 грн. та 3% річних в сумі 716,24грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з  Дочірнього  підприємства «Вінницяенергорембуд»"Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"( 21000, м. Вінниця, вул. Тарногородського, 9а ,код ЄДРПОУ 33126635) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго",(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13,  код ЄДРПОУ - 33126849)  1773,39 грн. пені за період з 01.12.2008 року по 31.05.2009 року, 619,85 грн.-3% річних за період з 01.11.2007 року по 31.05.2009 року.

Стягнути з  дочірнього підприємства "Вінницяенергорембуд" "Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"( 21000, м. Вінниця, вул. Тарногородського, 9а ,код ЄДРПОУ 33126635) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго",(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13,  код ЄДРПОУ - 33126849)   державне мито в сумі 135,86 грн. та витрати на інформаціцно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,65грн .

В решті рішення залишити без змін.

3.Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго",(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13,  код ЄДРПОУ - 33126849)  на користь дочірнього підприємства "Вінницяенергорембуд" "Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"( 21000, м. Вінниця, вул. Тарногородського, 9а ,код ЄДРПОУ 33126635) державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 16,80грн.

4.Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати накази.

    5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Гудак А.В

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.

Суддя                                                                                                Олексюк Г.Є.