Рішення

від 28.04.2011 по справі 30/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/60

28.04.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія

          «АВРОРА»

До       Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий

           банк»

Про     стягнення 244 898,40 грн.          

                                                                                              Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача         не з’явився

Від відповідача    ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 481-ГО/10

                              від 28.12.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «АВРОРА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором банківського вкладу в національній валюті № 26/Ю-09 від 23.12.09. в розмірі 244 898,40 грн. (200 000,00 грн. –основний борг, 17 931,51 грн. –проценти за користування коштами в розмірі 17,5% річних, 22 972,37 грн. –пеня, 3 994,52 грн. –3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в передбачений Договором строк не повернув позивачу суму вкладу та проценти за користування коштами, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»виникла заборгованість перед позивачем .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.11. порушено провадження у справі № 30/60; розгляд справи було призначено на 29.03.11. о 12-00.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.11. про порушення провадження у справі № 30/60 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/60 відкладено на 14.04.11. о 10-00.

В судовому засіданні 14.04.11. представником відповідача було подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог в повному обсязі, та зазначає, що звернення позивача до місцевого господарського суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів шляхом подання відповідно до ГПК України позову до відповідача, змістом якого є пред’явлення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у даній справі є порушенням порядку звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «АВРОРА»за захистом порушених прав, свобод і інтересів, передбаченого нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, відповідач посилається на те, що зазначеним Законом встановлено особливий порядок та черговість задоволення вимог до банку, що виключає задоволення вимог поза межами ліквідаційної процедури.

Представник позивача в судове засідання 14.04.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 29.03.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/60 відкладено на 28.04.11. о 09-45.

Представник позивача в судове засідання 28.04.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 28.04.11. представник відповідача проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/60.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «АВРОРА»(далі –Вкладник) було укладено Договір банківського вкладу в національній валюті № 26/Ю-09 («Бізнес») (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок, на який Вкладник перераховує грошові кошти в безготівковій формі, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 200 000,00 грн. (далі –Вклад).  

Відповідно до п. 3.2.2 Договору, Вкладник зобов’язаний перерахувати Банку грошові кошти в сумі, вказаній в п. 1.2 Договору на рахунок протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня укладення цього Договору, але не пізніше 29.12.09.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов Договору було перераховано на депозитний рахунок Банку 200 000,00 грн. платіжним дорученням № 1 від 23.12.09.

Згідно п. 1.3 Договору, Банк зобов’язується повернути суму Вкладу 29.06.10.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що за користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 17,5 процентів річних.

Нарахування процентів здійснюється Банком щомісячно з 01 числа по останній календарний день (включно) поточного місяця та в день повернення Вкладу (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору сторонами погоджено, що проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми Вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладникові або списанню з рахунку Вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження Вкладу на рахунку.

Банк зобов’язаний повернути Вкладнику Вклад та виплатити проценти згідно з умовами Договору (п. 3.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, сплата процентів здійснюється з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за звітним, та/або в день повернення Вкладу. Якщо днем сплати процентів є вихідний, святковий (неробочий день), та нараховані проценти за Вкладом перераховуються на поточний рахунок Вкладника вказаний у розділі 7 цього Договору на наступний робочий день.

Згідно п. 6.6 Договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.10. на адресу відповідача позивачем було направлено лист № 780 з проханням повернути грошові кошти за Договором банківського вкладу в національній валюті № 26/Ю-09 від 23.12.09.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч прийнятих на себе обов’язків, в порушення умов Договору та вимог Закону відповідач зобов’язання щодо повернення суми вкладу з нарахуванням процентів з розрахунку 17,50 % річних, після закінчення терміну вкладу, не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «АВРОРА»в розмірі 217 931,51 грн. (200 000,00 грн. –сума банківського вкладу, 17 931,51 грн. – проценти за користування коштами в розмірі  17,5% річних).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір банківського вкладу в національній валюті № 26/Ю-09 від 23.12.09. за своєю правовою природою є Договором банківського вкладу (депозиту).

Згідно ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 2.4 Глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.03., за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.3 Глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.03., банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.  (ч. ч. 1, 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.10. було затверджене рішення про відкликання з 21.01.10. банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ “Укрпромбанк”. Ліквідатором банку призначено фізичну особу –службовця Національного банку України - Раєвського К.Є.

З 21.01.10. припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів ТОВ «Укрпромбанк».

Відповідно до ч. 1 статті 89 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Урядовий кур'єр»чи «Голос України»за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Як вбачається з матеріалів справи, в офіційному друкованому органі - Газеті «Голос України»№ 12 (4762) від 26.01.10. опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ “Укрпромбанк”.

Відповідно до ч. 3 статті 89 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Відповідно до п. 8 статті 91 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 9 статті 96 “Про банки і банківську діяльність”, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

За твердженням представника відповідача, у встановлений строк позивачем заява з вимогами як кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»не подавалась. Дане твердження відповідачем не заперечувалось і не спростовано.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем не здійснено заявлення вимог як кредитора до відповідача в межах встановленого законом строку, то відповідно право позивача не порушено, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «АВРОРА»відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Т.М.Ващенко

Повне рішення складено 28.04.11.