Рішення

від 22.04.2011 по справі 1/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/114 22.04.11

За позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю «АРМ Груп - Ук раїна»

До Тов ариства з обмеженою відповід альністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

Про виз нання договору недійсним

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н в ід 10.01.2011

від відповідача ОСО БА_2, довіреність № 27-12/10-4 від 27.12.2 010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп - Україна»(далі - позивач) зве рнулось до Господарського су ду міста Києва з позовом до То вариства з обмеженою відпові дальністю «Райффайзен Лізин г Аваль»(далі - відповідач) про визнання договору недійс ним.

Позовні вимоги позивача мо тивовані тим, що договір № L905-07/ 07 від 31.03.2008 укладено з порушення м вимог чинного законодавств а України.

Ухвалою суду від 09.03.2011р. поруш ено провадження у справі № 1/114 т а призначено розгляд на 22.04.2011 р.

22.04.2011р. представник позивача у судовому засіданні надав д окументи на виконання вимог ухвали суду про порушення пр овадження у справі, поясненн я по суті спору та підтримав с вої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти по зову заперечив, надав відзив на позовну заяву.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу Укра їни повне рішення та ухвали н адсилаються сторонам, прокур ору, третім особам, які брали у часть в судовому процесі, але не були присутні у судовому з асіданні, рекомендованим лис том з повідомленням про вруч ення не пізніше трьох днів з д ня їх прийняття або за їх звер ненням вручаються їм під роз писку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані докуме нти та матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з' я сувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об ' єктивно оцінивши докази, я кі мають значення для розгля ду справи і вирішення спору п о суті, Господарський суд міс та Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповід ачем було укладено кредитний договір № L905-07/07 від 31.03.2008р. (далі - договір фінансового лізингу ), на підставі якого відповіда ч зобов' язався на підставі договору купівлі-продажу пр идбати у свою власність та пе редати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володін ня та користування за плату м айно, технічні характеристик и якого зазначають у специфі кації, а позивач зобов' язав ся прийняти дане майно та спл ачувати за нього лізингові п латежі на умовах договору..

Позивач у своєму позові про сив суд визнати наведений до говір недійсним, оскільки вв ажає що даний договір не відп овідає вимогам чинного закон одавства, посилаючись на те, щ о спірний договір містить оз наки кредиту, є договором при єднання, умовами договору пе редбачено право відповідача в односторонньому порядку з мінювати суму лізингових пла тежів, що на думку позивача су перечить нормам чинного зако нодавства України а також п.п . 5.3 та 5.7 договору не відповідаю ть умовам чинного законодавс тва, оскільки передбачають с тягнення пені з позивача.

Дослідивши документи дода ні до матеріалів справи, засл ухавши пояснення представни ків обох сторін, суд дійшов ви сновку про відмову у задовол енні позовних вимог, виходяч и з наступного.

Щодо посилання позивача на те, що договір фінансов ого лізингу містить ознаки к редиту, а відповідно до ч. 2. ст. 1056 Цивільного кодексу Укра їни (надалі - ЦКУ) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банк ом, або іншою фінансовою уста новою в односторонньому поря дку.

Відповідно до ст. 806 ЦКУ за до говором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або з обов'язується передати другі й стороні (лізингоодержуваче ві) у користування майно, що на лежить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним б ез попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прям ий лізинг), або майно, спеціаль но придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) від повідно до встановлених лізи нгоодержувачем специфікаці й та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлен у плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовую ться загальні положення про найм (оренду) з урахуванням ос обливостей, встановлених цим параграфом та законом. До від носин, пов'язаних з лізингом, з астосовуються загальні поло ження про купівлю-продаж та п оложення про договір поставк и, якщо інше не встановлено за коном.

Крім того, положення про дог овір лізингу розміщені у гл. 58 ЦКУ, які регулюють відносини найму (оренди), а не у гл. 71, які р егулюють відносини позики, к редиту, банківському вкладу.

Отже, до відносин, пов'язани х з лізингом, застосовують по ложення про найм (оренду) та пр о купівлю-продаж, а не про кред ит. А відтак, ст. 1056 ЦКУ не підляг ає застосуванню до регулюван ня відносин, які виникають на підставі Договору.

Також суд бере до уваги той факт, що згідно із Статутом та Довідкою (копії яких наявні в матеріалах справи) предмето м діяльності відповідача є ф інансовий та оперативний ліз инг, а також оренда нерухомог о майна, придбання товарів з м етою їх перепродажу и т.д.

Щодо посилання позивача на той факт, що укладений між сторонами договір є договоро м приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивіль ного кодексу України (надалі - ЦКУ) договором приєднання є договір, умови якого встанов лені однією із сторін у форму лярах або інших стандартних формах, який може бути укладе ний лише шляхом приєднання д ругої сторони до запропонова ного договору в цілому. Друга сторона не може запропонува ти свої умови договору.

Необхідно зауважити, що умо ви договору не встановлені у формулярах та інших стандар тних формах. Позивач сам звер нувся до відповідача з заяво ю про отримання на умовах фін ансового лізингу, без наданн я послуг з управління та техн ічної експлуатації, у тимчас ове володіння та користуванн я за плату Предмет лізингу. Кр ім того, Позивач після ознайо млення з умовами Договору не був позбавлений можливості запропонувати свої умови дог овору, чого позивачем здійсн ено не було, внаслідок чого пі сля ознайомлення з умовами д оговору Позивачем самостійн о було прийнято рішення укла сти договір на визначених в н ьому умовах.

Таким чином, при укладенн і договору було дотримано пр инципу свободи договору: Поз ивачем було самостійно обран о контрагента договору, визн ачено умови договору, прийня то рішення про укладення дог овору на визначених умовах.

Щодо посилання позивач а на те, що лізингодавець має п раво в односторонньому поряд ку змінювати суму лізингових платежів.

Відповідно до ст. 188 ГК Украї ни зміна й розірвання господ арських договорів в одностор онньому порядку не допускаєт ься, якщо інше не передбачено законом або договором. Анало гічна вимога встановлена й с т. 525 ЦК України. Однак крім цих загальних норм існують також спеціальні норми, що стосуют ься такого істотного умови д оговору як ціна. А лізинговий платіж виходячи з визначенн я лізингового договору, наве деного в ст. 1 Закону України « Про фінансовий лізинг»від 16.12 .97 р. № 723/ 97-ВР, є ціною договору. Та к, відповідно до ст. 632 ЦК Україн и ціна в договорі встановлює ться за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення д оговору допускається лише у випадках і на умовах, встанов лених договором або законом.

Статтею 762 ЦК України встано влено, що за користування май ном з наймача справляється п лата, розмір якої встановлює ться договором найму. Плата з а користування майном вносит ься щомісячно, якщо інше не вс тановлено договором. А п .З цієї ж статті визначено, що договором або законом може б ути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) р озміру плати за користування майном.

Слід прийняти до уваги й те, що Сторони у договорі та дода тках до нього добровільно вс тановили формульне визначен ня розміру лізингових платеж ів, що відповідає принципу ди спозитивності. Сторони за вз аємною згодою визначили умов и та випадки зміни лізингови х платежів. В свою чергу, підст ави вважати, що при укладенні договору фінансового лізинг у та додатків до нього волеви явлення позивача не було віл ьним і не відповідало його вн утрішній волі - відсутні.

Отже, підписавши договір фі нансового лізингу та погодив шись з його умовами, позивач п огодився з правом відповідач а в односторонньому порядку змінювати розмір лізингових платежів.

Що ж стосується односторон ньої відмови від договору, то така відмова можлива лише у в ипадках, встановлених догово ром та законом. Підписавши До говір, сторони погодили підс тави, за наявності яких Відпо відач має право в односторон ньому порядку відмовитися ві д Договору. Одностороння від мова від зобов'язання та одно стороння зміна його умов мож уть мати різні передумови, як і залежать або не залежать ві д волі сторони (сторін) зобов'я зання. З огляду на це одностор оння відмова від зобов'язанн я та одностороння зміна його умов набуває форму правової реакції однієї сторони зобо в'язання на неправомірне пор ушення іншою стороною зобов' язання певних умов цього зоб ов'язання.

Правове закріплення мож ливості такої поведінки стор они міститься в пунктах 1 і 2 ст . 611, 615 та ч.2 ст.598 ЦК України.

Позивач також посилався на те, що нормами ст. 193 ГКУ не до пускаються одностороння від мова від виконання зобов'яза нь, крім випадків, передбачен их законом, а також відмова ві д виконання або відстрочка в иконання з мотиву, що зобов'яз ання другої сторони за іншим договором не було виконано н алежним чином, то необхідно з азначити наступне.

Пунктом 6.1.6 спірного договор у передбачено, що відповідач має право в односторонньому порядку розірвати цей догов ір та вилучити у позивача пре дмет лізингу у безпосередньо му порядку, якщо позивач пору шує умови будь-яких інших дог оворів, укладених між сторон ами. Отже даним пунктом було о бумовлено право відповідача розірвати договір в односто ронньому порядку у разі пору шення умов договорів позивач ем.

Також представником відпо відача у судовому засіданні було наголошено на той факт, щ о спірний договір було уклад ено ще у березні 2008 року, та поз ивачем сплачувались лізинго ві платежі за даним договоро м до певного часу, після того, як позивач став порушувати у мови договору по виплаті ліз ингових платежів, позивачем було подано даний позов.

Щодо посилань позивача на н е відповідність положень п.5.3 та п.5.7 договору, оскільки вони встановлюють пеню за несвоє часне виконання зобов' язан ня, яке не є грошовим, суд не мо же погодитись з даним твердж енням оскільки, господарські відносини, що виникають у про цесі організації та здійснен ня господарської діяльності між суб' Єктами господарюва ння, згідно з положеннями Гос подарського кодексу України є предметом регулювання Гос подарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК Укра їни суб' єкти господарюванн я та інші учасники господарс ьких відносин повинні викону вати господарські зобов' яз ання належним чином відповід но до закону, інших правових а ктів, договору, а за відсутнос ті конкретних вимог щодо вик онання зобов' язання - відп овідно до вимог, що у певних ум овах звичайно ставляться.

Зокрема ч.1. ст. 230 ГК України за значено, що штрафними санкці ями визнаються господарські санкції у вигляді грошової с уми (неустойки, штраф, пеня), як у учасник господарських відн осин зобов' язаний сплатити у разі порушення ним правил з дійснення господарської дія льності, невиконання або нен алежного виконання господар ського зобов' язання.

Також п.4 ст.231 ГК України вста новлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом ви значено, санкції застосовуют ься в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір с анкцій може бути встановлено договором у відсотковому ві дношенні до суми невиконаної частини зобов' язання або у певній, визначеній грошовій сумі, а бо у відсотковому відн ошенні до суми зобов' язання незалежно від ступеня його в иконання, або у кратному розм ірі до вартості товарів (робі т, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме гр ошових зобов' язань передба чено ч.6 зазначеної статті, яко ю визначено, що штрафні санкц ії за порушення грошових зоб ов' язань встановлюються у в ідсотках, розмір яких визнач ається обліковою ставкою НБУ , за увесь час користування чу жими коштами, якщо інший розм ір відсотків не передбачено законом або договором. Врахо вуючи викладене, посилання п озивача на невідповідність п .п.5.3 та 5.7 договору вимогам чинн ого законодавства України є безпідставними.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу Укра їни визначено, що сторони обґ рунтовують свої вимоги та за перечення поданими суду дока зами.

Відповідно до ст.33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Відповідно до ст.34 ГПК Украї ни господарський суд приймає тільки ті докази, які мають зн ачення для справи. Обставини справи, які відповідно до зак онодавства повинні бути підт верджені певними засобами до казування, не можуть підтвер джуватись іншими засобами до казування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є докум енти і матеріали, які містять дані про обставини, що мають з начення для правильного вирі шення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чи ном засвідченій копії. Якщо д ля вирішення спору має значе ння лише частина документа, п одається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані су ду належні докази на підтвер дження викладеного в позові, тобто обставин та доказів, на підставі яких у суду виникло б обґрунтоване право визнат и договір фінансового лізинг у № L905-07/07 від 31.03.2008р. недійсним.

Враховуючи викладене, вимо ги позивача про визнання дог овору фінансового лізингу № L905-07/07 від 31.03.2008р. недійсним, є докум ентально не підтвердженими т а такими, що не підлягають зад оволенню.

Витрати по сплаті державно го мита, інформаційно-техніч ного забезпечення судового п роцесу згідно ст.49 ГПК України , при відмові в задоволенні по зовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ке руючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господар ського процесуального кодек су України, Господарський су д міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмо вити повністю.

2. Рішення господар ського суду набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не бу ло подано. У разі подання апел яційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає за конної сили після розгляду с прави апеляційним господарс ьким судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 04.05.2011р.)