Постанова

від 01.03.2011 по справі 2а-13822/10/13/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 р.  

Справа №2а-13822/10/13/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу     

за позовом   Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини АР Крим          

до   Головного контрольно-ревізійного управління в АР Крим              

про визнання незаконною та скасування п. 3 вимоги від 24.09.10 №01-07-14-14/8576,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1, довіреність № 365 від 10.11.2010,

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 13-37/1/2 від 17.01.2011.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про визнання незаконною та скасування п. 3 вимоги від 24.09.10 №01-07-14-14/8576 Головного контрольно-ревізійного управління в АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.10.2010 відкрите провадження в адміністративній справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2010 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд    

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1   статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 №2939-ХП (далі Закон №2939)  державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону  інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 затверджений Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою (далі –Порядок №550). Відповідно до п. 45 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Як передбачено п. 46 Порядку N550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Як встановлено судом, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на 2 квартал 2010 року та на підставі направлень була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в АР Крим за період з 01.01.2009  по 31.06.2010.  

За результатами перевірки 20.08.2010 був складений акт ревізії №07-21/60. За актом встановлені наступні порушення, зокрема –незаконне витрачання коштів спеціального фонду установи і матеріальної шкоди у сумі 29286,18 грн. за операціями з перерахування грошових коштів підряднику –приватному підприємству “Портал Крим” за виконанні роботи з розібрання огорожі.

24.09.2010 відповідачем була складена письмова вимога №01-07-14-14/8576 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, відповідно до акту ревізії від 12.08.2009 №35-21/21. У п.3 вимоги вказано: перевіркою правильності визначення обсягів робіт (методом підрахунку обсягів робіт, згідно акту обстеження від 02.11.2009, складеного комісією з представників позивавача в присутності представника ПП “Портал Крим””, та акту форми №КБ-2в), виконаних ПП “Портал Крим” із зносу огорожі Лабораторії з бутової кладки, встановлено завищення при підрахунку обсягів робіт, що в порушення п.3.3.10.1 і 3.3.12 ДБН Д1.1-1-2000 призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 29286,18 грн., що призвело до зайвого перерахування коштів підрядчику за виконані роботи, виникненню дебіторської заборгованості і таким чином до незаконних витрат коштів спеціального фонду установи і матеріальної шкоди лабораторії у сумі 29286,18 грн., у зв’язку з чим провести позовну роботу з ПП “Портал Крим” щодо повернення зайво отриманих коштів внаслідок завищення вартості виконаних робіт на суму 29286,18 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому переразуванню Лабораторією коштів ПП “Портал Крим”, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130, 133, 136 Кодексу законів про працю.

За ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Для забезпечення змагальності обставин в адміністративній справі суд зобов'язаний запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно зі ст. 71 ч 1, ч. 6 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72  цього Кодексу.

Відповідно до ст.2 КАС України, встановлені загальні принципи адміністративної процедури, які повинні бути дотриманні суб’єктом владних повноважень, що одночасно є критеріями оцінювання правомірності рішення вказаного суб’єкта. У тому числі зазначено, що рішення повинно бути обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Вказаний принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. У даному випадку вказаний принцип порушений.

Судом встановлено, що предметом даного спору є правомірність визначення вартості будівельних робіт зі знесення огорожі довкола будівлі Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини АР Крим.

Судом встановлено, що згідно інвентаризаційної картки обліку основних засобів в бюджетних установах №368 врахована огорожа території (лабораторії) інвентарний номер 10300019 первинною вартістю 32180,00 грн., знос 32180,00 грн. оприбуткована 31.12.2006.

Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 21.10.2009 №409 “Про списання майна” начальнику головного управління ветеринарної медицини в АР Крим наказано провести списання майна –паркану 1960 року введення в експлуатацію, інвентарний номер 10300019, первинною вартістю 32180,00 грн., сума нарахованого зносу 32180,00 грн.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року між позивачем та приватним підприємством “Портал Крим” був укладений договір №73 про надання послуг. Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати послуги зі знесення будівель, звільнення будівельних ділянок (демонтаж огорожи території “паркану”- 136 м. Сума договору складає 75072,00 грн. Строк дії договору з 29.10.2009 по 31.12.2009. 2 листопада 2009 року комісією позивача у присутності представників фірми “Портал Крим” був складений акт про заміру бутової огорожі, яким зазначено, що довжина складає 136 м., ширина –0,78 м, висота –2 м. Згідно з актом виконаних робіт вартість робіт з демонтажу огорожі складає 75072,00 грн. Кошти перераховані Лабораторією безготівковим шляхом.

Розглядаючи вказану справи суд вказує наступне. Відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів” від 06.09.2005 №2807-ІУ під благоустроєм території розуміють її впорядкування –устрій тротуарів, під'їзних шляхів, клумб, газонів, зовнішнього освітлення, огородження території, посадку дерев, кущів тощо. Однак згодом можуть проводитися перепланування прилеглої території, її реконструкція, капітальний ремонт. Як зазначено в листі № 7/7-401, роботи з благоустрою території належать до капітального або поточного ремонту будівлі. Відповідно до статті 27 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" порушення благоустрою здійснюється на підставі дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт. Отже, роботи з благоустрою території є будівельними роботами, а відповідно до ст. 29 Закону України “Про планування й забудову територій” від 20.04.2000 №1699-III (зі змінами та доповненнями) на проведення таких робіт потрібно одержувати дозвіл. Дозвіл на виконання будівельних робіт –це документ, що засвідчує право забудовника й підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

З позиції будівельних нормативів благоустрій належить до одного з видів будівництва (додаток до листа Держбуду України щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів  від 30.04.2003 № 7/7-405) і обов'язково включається окремим розділом до проекту і кошторису будівництва основної будівлі (пп. 2.4.6 п. 2.4, пп. 2.8.4 п. 2.8 та додаток Б до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 (далі –ДБН Д.1.1-1-2000).

Статтею 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (далі –ГКУ) встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Ціна (тариф) у розумінні ГКУ є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Згідно зі ст.192 ГКУ політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Основні принципи встановлення і застосування цін (тарифів) та організації контролю за їх дотриманням на території України визначає Закон “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 № 507-XII.

Вартість ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, що здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, визначається відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000. При ремонті зазначених об'єктів за рахунок інших джерел фінансування ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування зумовлюється контрактом. На це звертає увагу у своєму листі від 06.06.2001 № 7/7-540 Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України. Таким чином, можливість формування ціни, згідно з нормами ДБН Д.1.1-1-2000, повинна бути закріплена в угоді з підрядною організацією.

Як вже зазначено, роботи з благоустрою території є будівельними й належать до капітального або поточного ремонту будівлі. Це насамперед означає, що такі роботи слід оформляти первинними документами, що застосовуються в будівництві (затверджено наказом Держкомстату України, Держбуду України про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві від 21.06.2002 № 237/5, які складаються щомісяця, зокрема типовою формою № КБ-2в “Акт приймання виконаних підрядних робіт” в тому випадку, якщо роботи виконуються із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної форми власності.

Аналізуючи наведено суд погоджується з висновками акту перевірки про порушення чинного законодавства під час укладення окремих договорів позивачем.

Разом з тим суд звертає увагу на наступне.

Під час проведення ревізії на підставі направлення КРУ в АР Крим від 18.06.2010 №749 проведена зустрічна звірка в ПП “Портал Крим” з питання взаєморозрахунків з Лабораторією. Зустрічною звіркою встановлено, що для виконання робі з демонтажу огорожі території забору –136 м ПП “Портал Крим” укладено договір від 30.10.2010 б/н субпідряду з ПП “Кримбудпоставка”. Ціна договору складає 75072,00 грн. Зустрічною звіркою встановлено, що субпідрядником ПП “Кримбудпоставка” фактично виконувались ремонтно-будівельні роботи, що підтверджено актом виконаних підрядних робіт із застосування одиничної розцінки Р 3-2-3, зазначеної в ДБН Д.2.4.-2000.

Таким чином суд робить висновок, про відповідність вартості будівництва, визначеної за умовою договору про надання послуг, укладеного між позивачем та ПП “Портал Крим”, та встановленою субпідрядною організацією на підставі ДБН Д 2.4.-2000.

Як зазначається в акті перевірки, визначення обсягів робіт проведено в порушення п.3.3.10.1. та 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 29286,18 грн.

В обґрунтування вказаного висновку відповідач вказує, що для підрахунку фактичного обсягу виконаних робіт їм був прийнятий фактичний розмір огорожі, який встановлений за інвентаризаційною карткою. При цьому відповідач посилається на те, що дійсний розмір знесеної огорожі менший, ніж зазначений позивачем. Відповідач зазначає, що розмір огорожі, що зазначений в акті про замір бутової огорожі від 02.11.2009: довжина –136 м, ширина 0,78 м, висота –2 м не відповідає дійним розмірам огорожі. На думку відповідача за усією довжиною ця огорожа складалась з фундаменту і цоколя, стовпів в кількості 45 штук і грат, вмонтованих між стовпами, в кількості 42 штук.

Відповідач вказує, що згідно інвентарній картки №3 обліку основних засобів (а.с.90) облветлабораторії, що складена 06.08.1955, об’єкт мав наступний вигляд та складався з цегельних стін і цоколю, металевих грат (С=83 н/м), суцільні з штучної цеглини п = 2 м, С=163 н/м, ворота S=12 кв.м. Судом встановлено, що огорожа, яка була розібрана ПП “Портал Крим” складалась з бутового каміння. Вказана інвентарна картка складена на об’єкт, що був розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Островського, 3. Інвентарний номер, що зазначений в картці не відповідає інвентарному номеру основного засобу, який зазначеній у наказі про надання згоди на списання.

Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Тами суд визнає інвентаризаційну картку №3 не належним доказом, та не приймає її до уваги під час розгляду справи.

У якості іншого доказу правомірності зробленого розрахунку відповідач посилається на графічні матеріали, а саме фотокартки колишньої огорожі. Аналогічні фотографії надані позивачем до матеріалів справи (а.с.126, 127). З вказаних матеріалів не надається можливість встановити, чи дійсно уся огорожа довжиною 136 м складалась з фундаменту і цоколя, стовпів в кількості 42 шт., грат, вмонтованих між стовпами. Надані фотокартки демонструють лише окремі фрагменти огорожі, та не надають можливість зробити висновок про її загальний склад, чи були стовпи та грати проставлені за загальною довжиною огорожі, чи знаходились лише у тій частині, що зображена на фотокартках.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З урахуванням викладеного суд зазначає.

В розрахунку завищення обсягів виконаних робіт відповідач посилається на проведене дослідження залишків грат, що залишались на території Лабораторії під час проведення ревізії. Разом з тим відповідачем не надано документальних доказів про проведення вказаних обстежень.

Пунктом 1 статті 10 Закону України N2939 передбачено, що органам державної контрольно-ревізійної служби надано право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Крім того, відповідач відповідно до п. 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550, здійснював проведення ревізії шляхом документальної перевірки, що передбачала контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що підтверджують і фіксують господарські операції.

Суд вказує, що під час проведення розрахунку фактичних об’ємові виконаних будівельних робіт відповідач також повинен був використовувати вказане положення, та супроводжувати відповідні операції складанням належних документів. На думку суду під час проведення контрольних обмірів з метою належного підтвердження показників, зазначений у розрахунку відповідачу належало складати документи за участю представника підконтрольної установи, а у випадку відмови від складання вказаних документів звернутися до керівника установи з проханням провести інвентаризацію залишків основних фондів, а якщо це не можливо –звернутися до суду. Тобто діяти в порядку, встановленому статтею 10 Закону №2939.

Разом з тим, позивачем наданий акт приймання металів чорних (вторинних) №164 від 19.08.2010 про отримання залишків забірних гратів від позивача підприємством ЗАТ “Кримвтормет”. Таким чином суд робить висновок що на момент проведення перевірки відповідач мав можливість виконати свої обов’язки із проведення ревізійного дослідження у відповідності до кола прав, наданих посадовим особам державної ревізійної служби.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено з посилання на належні та допустимі докази правомірність та обґрунтованість зробленого розрахунку суми завищення обсягів та вартості виконаних ПП “Портал Крим” робіт по розбиранню конструкції огорожі території, включених до актів за листопад 2009 року.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 01.03.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ  постанову складено 10.03.2011.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнанти незаконною та скасування п. 3 вимог Головного контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 24.09.2010 №01-07-14-14/8576.

4. 3.Стягнути на користь Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини АР Крим (ЄДРПОУ 00700559) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.  

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Ольшанська Т.С.