Постанова

від 24.03.2011 по справі 2а-2407/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2011 р.  

Справа №2а-2407/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі  Барабановій А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс"          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

представників позивача –ОСОБА_1, довідка статистики АА №008827,

представників відповідача –ОСОБА_2, довіреність №5/10 від 21.01.2011.

 Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011  відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2011, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд  

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що 18.05.2010 товариством з обмеженою відповідальністю  "Сімпобутсервіс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі була подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 з додатками, що була прийнята в електронному вигляді на районному рівні у 17:18:10, що підтверджується квитанцією.

20.05.2010 на адресу позивача було спрямовано повідомлення №21128/10/15-2 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010, оскільки надана податкова декларація оформлена з порушеннями вимог "Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166 з змінами та доповненнями та на підставі п.4.6 "Методичних рекомендацій щодо приймання та обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України "Наказ ДПА України від 31.12.2008 № 827 із змінами та доповненнями та п.6 "Регламенту виконання робіт у системі подання податкової звітності в електронному вигляді" податкової декларації за квітень 2010 присвоєно статус "не визнана, як податкова декларація "

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом про ПДВ визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону про ПДВ визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Пп. 4.1.2 Закон 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону 2181. Пунктом 1.2 - декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону про ПДВ.

Певні вимоги до заповнення податкової звітності викладені у відповідних розділах Порядку №166, де у пункті 3.3. зазначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Дослідивши надану позивачем податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010, суд не встановив порушення Порядку, декларація заповнена у електронному вигляді, без виправлень і помарок, у рядках, де відсутні дані для заповнення проставлений прочерк.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону N 2181 суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи логічний, ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими неможливо провести оброку поданих платником податків декларацій.

Не визнаючи надану позивачем податкову звітність за квітень 2010 з ПДВ, позивач оскаржив зазначене рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим. рішенням № 27971/10/15-2 від 23.06.2010 позивачу відмовлено в задоволенні його скарги з наступних підстав:

- оскільки "... декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечувати збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого терміну зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки, чорнилом, кульковою ручкою або видрукувана 9заполненіе олівцем не допускається), без виправлень і помарок; в рядках, де відсутня дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.." відповідно до п.4.5. Наказу ДПА України від 31.12.2008 № 827" Методичні рекомендації щодо приймання та обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України "податкової декларації присвоєно статус "Не визнана як податкова декларація ".

Позивач не згоден з даним рішенням і вважає їх винесеними з порушенням норм законодавства України з таких підстав.

"Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ", затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166 із змінами і доповненнями передбачає: "податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, визначеному у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. якщо:

- в ній не зазначено обов'язкових реквізитів,

- її не підписано відповідними посадовими особами,

-  вона не скріплена печаткою платника податків.

Вищевказана декларація подавалася позивачем в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку безпосередньо в ЦОЕЗ. Відповідно до квитанцією № 2 податкова декларація прийнята на районному рівні і містить такі обов'язкові реквізити: печатка, підпис директора, підпис головного бухгалтера, дату подачі декларації, період, за який подається декларація, найменування платника податків, його ідентифікаційний номер.

Крім того ,  в повідомленні не міститься вказівок на те, які саме вимоги Порядку платником податку порушені.

Відповідно до п. 4.3. Наказу ГНАУ від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання " податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п.4.13.8. наказу від 31.12.2008, № 827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП центром обробки електронних звітів, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд визнає протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс" за квітень 2010  як податкової звітності.  

Разом з тим суд зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача –ДПІ у м. Сімферополь прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 . Суд вважає, що данні вимоги є неналежним способом захисту порушеного права позивача.

Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі –Інструкція), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123, встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Відповідно до статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язує відповідача відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість основні показники поданої позивачем декларації з податку на додану вартість  за квітень 2010 року.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Порядок розподілу судових витрат визначений у частині 3 вказаної статті, де зазначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У судовому засіданні, що відбулося 24.03.2011 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 31.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Позов задовольнити частково

2. Визнати протиправними дії Державної податкової  інспекції в м. Сімферополі АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки,1/9) щодо неприйняття поданої ТОВ  "Сімпобутсервіс" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 21-а) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити відомість, що зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Сімпобутсервіс" за квітень 2010 в обліковій картці з податку на додану вартість.  

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сімпобутсервіс" (ЄДРПОУ 03061507)  судовий збір у розмірі 1,70 грн.

5.  В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.   

Суддя                                                                Ольшанська Т.С.