Постанова

від 14.03.2011 по справі 2а-9764/10/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 березня 2011 р. (16:31год.)

Справа №2а-9764/10/8/0170

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Виробничо-комерційної фірма "Аленка-Грейс"          

до   Сімферопольська районна державна адміністрація АР Крим        

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Добрівська сільська рада  Сімферопольського району АР Крим      

про визнання незаконним та скасування розпорядження

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н  від 18.03.10

від відповідача: ОСОБА_2,  довіреність від 05.01.11

від третьої особи:  ОСОБА_3, довіреність № 5  від 18.01.11

Суть спору: Позивач - Виробничо-комерційної фірми "Аленка-Грейс" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим та просить визнати незаконним акт прийому-передачі об’єктів соціальної сфери у комунальну власність від 12.06.2003р. (житлові будинки за адресою:  вул. Жовтнева, 42, вул. Жовтнева, 43 в с. Перевальне, Сімферопольський район), визнати незаконним розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим №1322-р від 16.07.2003р. «Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів житлового фонду, комунальних споруд і інженерних мереж військових містечок №№26,27 в с. Перевальне в комунальну власність Добрівській сільській раді», скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №1322-р від 16.07.2003р., визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 24.04.2006р. територіальній громаді Добрівської сільської ради Сімферопольською районною державною адміністрацією до будинку №42 по вул. Жовтнева, с. Перевальне Сімферопольського району, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 03.03.2005р. територіальній громаді Добрівської сільської  ради Сімферопольською районною державною адміністрацією до будинку №43 по вул. Жовтнева в с.Перевальне Сімферопольського району.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010р. відмовлено в відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконними актів прийому-передачі об’єктів соціальної сфери у комунальну власність від 12.06.2003р. (житлові будинки за адресою: вул. Жовтнева, 42, вул. Жовтнева, 43 в с. Перевальне, Сімферопольський район), визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24.04.2006р. територіальній громаді Добрівської сільської ради Сімферопольською районною державною адміністрацією до будинку №42 по вул. Жовтнева, с. Перевальне Сімферопольського району, недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03.03.2005р. територіальній громаді Добрівської сільської  ради Сімферопольською районною державною адміністрацією до будинку №43 по вул. Жовтнева в с. Перевальне Сімферопольського району.

В іншій  частині позовних вимог було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 6 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», а також положеннями гл. 8 Постанови КМУ «Про порядок передачі об’єктів права державної власності» від 21.09.1998р., п. 11 Постанови КМУ «Про порядок вилучення та передачі військового майна Збройних Сил України» від 29.08.2002р., а саме: позивач вважає, що як орендар майна він мав переважне право на приватизацію, а відтак мав входити до складу комісії з передачі державного майна до комунальної власності разом з органами приватизації, що не було виконано під час передачі майна, а отже є підставою для скасування рішень, що були прийняті із порушенням встановленої процедури.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.11.2010р. на підставі клопотання відповідача до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Добрівську сільську раду Сімферопольського району.

13.12.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від третьої особи щодо відмови позивачу у задоволенні адміністративного позову на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

24.01.2011р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач надав додаткове обґрунтування заявлених позовних вимог та просить визнати незаконним розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16.07.2003р. №1322-р «Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів житлового фонду, комунальних споруджень та інженерних мереж  військових містечок №№ 26,27 с. Перевальне в комунальну власність Добрівської сільської ради» в частині передачі будинків №№42, 43 по вул.Жовтнева в с.Перевальне Сімферопольського району та скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №1322-р від 16.07.2003р. в частині передачі будинків №№42,43 по вул. Жовтнева, с. Перевальне Сімферопольського району.

Заява прийнята судом до розгляду усною ухвалою суду від 25.01.2011р.

31.01.2011р.  на адресу суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову, розгляд якого призначений на 01.02.2011р.

01.02.11р.  на адресу суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій позивач доповнив позовні вимоги по суті вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №31-р від 24.01.2011р. про внесення змін до оскаржуваного розпорядження райдержадміністрації №1322-р від 16.07.2003р.

Заява прийнята судом до розгляду усною ухвалою суду від 01.02.2011р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.02.2011р. було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом  заборони Сімферопольській райдержадміністрації та Сімферопольському районному БТІ вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення чи зміну документів на право власності Добрівської сільської ради на 48-квартирний будинок №42 по вул. Жовтневій с. Перевальне Сімферопольського району, що пов’язано із прийняттям Сімферопольською районною державною адміністрацією розпорядження №31-р від 24.01.2011р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. В письмових запереченнях проти позову від 10.11.2010р. №4710/04-20 відповідач із посиланням на ст.2 Закону України «Про передачу об’єктів права державної і комунальної власності» зазначив, що  об’єкти житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок №№26,27 в с.Перевальне Сімферопольського району АРК є об’єктами передачі, а відтак правове регулювання будь-яких дій, пов’язаних з цими об’єктами, регулюється саме цим законом. Відповідач вказує на ст.4 даного Закону, яка не вимагає згоди юридичних осіб на передачу об’єктів права державної власності в комунальну власність крім наявності згоди відповідних рад. Відповідач зазначив, що представники позивача не були включені до складу комісії з передачі спірних будинків, оскільки об’єкти не є майном позивача. Відповідач стверджує про  повне дотримання ним умов передачі будників, встановлених Законом.      

Розгляд справи відкладався, по справі оголошувалася перерва, після закінчення перерви слухання по справі було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що будинок №43 по вул. Жовтнева в с. Перевальне Сімферопольського району був зареєстрований за Будинкоуправлінням №4 Квартирно-експлуатаційної частини Сімферопольського району, що підтверджується довідкою Сімферопольського районного БТІ (а.с. 10) та згідно розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 20.08.1997р. №770-р «Про визнання права власності на домоволодіння» 48-квартирний будинок був переданий у власність Будинкоуправління №4 КЕЧ м. Сімферополя (а.с. 15-16).

У подальшому, 17.01.2003р. між Будинкоуправлінням №4 Сімферопольської КЕЧ району (Орендодавець) та ВКФ «Аленка-Грейс» (Орендар) були укладені договори оренди державного майна, що знаходиться в управління Міністерства оборони України, за якими Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 53,0 кв.м. ДП 62 в/м 26 Сімферопольського району в м. Перевальне по вул. Жовтнева, 42, що знаходяться на балансі Орендодавця, а також нежитлові приміщення площею 123 кв.м. ДП 77 в/м 26 Сімферопольского району с. Перевальне по вул. Жовтнева, 43 (а.с.42-53).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Проте Законом України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", не передбачено переважного права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму державного майна перед іншими особами на придбання майна, переданого у найм, у разі його продажу.

Крім того, такого права наймача також не передбачено ані Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ані Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. N 1919, ані Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. N 1976, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 р. за N 692/4913.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Таким чином, у випадку існування особливостей укладення та виконання договору найму (оренди), такі особливості передбачаються законом.

Оскільки Закони України "Про оренду державного та комунального майна", "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" не передбачають будь-яких особливостей укладення та виконання договору найму (оренди) в частині встановлення та реалізації переважного права наймача, про яке йдеться в ч. 2 ст. 777 ЦК України, а також не містять відповідної заборонної норми, положення ч. 2 ст. 777 ЦК України підлягають застосуванню до орендних правовідносин сторін, встановлених за договорами оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, укладених між Будинкоуправлінням №4 Сімферопольської КЕЧ району та позивачем по даній справі від 17.01.2003р.

Таким чином, будучи орендарем майна та маючи переважне право на його приватизацію, права та охоронювані законом інтереси позивача по справі суттєво зачіпаються оспорюваними розпорядженнями Сімферопольської районної державної адміністрації.

Разом з тим, твердження позивача про те, що до складу комісії з передачі спірних будинків із державної в комунальну власність мали входити органи приватизації, суд вважає неспроможними з огляду на те, що приватизація об’єктів оренди розпочата не була, а відповідно до положень абз. 2 ст. 6 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» у разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації. Проте, жодного доказу з прийняття на час передачі об’єктів оренди до комунальної власності рішення про приватизацію компетентним органом у встановленому законом порядку, суду під час розгляду справи не надано.

Щодо порядку передачі майна з державної до комунальної власності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

09.06.2003р. Сімферопольською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №989-р «Про створення комісії з приймання-передачі об’єктів соціальної інфраструктури військового містечка №26 в с. Перевальне Сімферопольської КЕЧ району до комунальної власності Добрівської сільської ради», відповідно якого у виконання Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» було вирішено створити комісію з прийняття-передачі об’єктів соціальної інфраструктури військового містечка №26 в с. Перевальне Сімферопольської КЕЧ району у складі: заступника голови районної державної адміністрації, головного спеціаліста з управління комунальним господарством, начальника відділу експлуатації управління комунального господарства, начальника райфінуправління, начальника представництва Фонду майна АР Крим в Сімферопольському районі, начальника юрвідділу райдержадміністрації, начальника Сімферопольської КЕЧ району, головного інженеру КЕЧ, головного бухгалтера КЕЧ, голови Добрівської сільської ради, головного бухгалтера Добрівської сільської ради, тощо.

Крім того, було вирішено надати до райдержадміністрації акти прийому-передачі соціальної інфраструктури  з розрахунками на утримання та ремонт до 05.07.2003р. (а.с.71).

На виконання даного розпорядження були складені акти прийому-передачі об’єктів соціальної сфери до комунальної власності (а.с. 12, 17), затверджені розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації від 16.07.2003р. №1322-р, відповідно яких до складу переданих об’єктів не було включено нежитлових приміщень, що орендувалися позивачем по даній справі.

У зв’язку з чим, 06.12.2010р. за вих. №4063 Добрівська сільська рада звернулася з клопотанням до Сімферопольської районної державної адміністрації про внесення змін до розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №1322-р від 16.07.2003р. «Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок №№26,27 в с. Перевальне до комунальної власності Добрівської сільської ради» шляхом уточнення назви об’єкту «житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями» та заміни загальної площі будинку з 2498 кв.м.  на 2597,2 кв.м., в тому числі житлової площі 1488,3 кв.м., площа вбудованих нежитлових приміщень – 80,9 кв.м. щодо будинку по вул. Жовтнева, 42 в с.Перевальне (а.с.216).

На підставі заявленого клопотання, Сімферопольською районною державною адміністрацією 24.01.2011р. було прийнято розпорядження №32-р «Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 17.04.2006р. №760-р» «Про оформлення права власності» (а.с.221).   

Крім того, 24.01.2011р. Сімферопольською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №31-р «Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації №1322-р від 16.07.2003р.», відповідно якого були внесені зміни до акту прийому-передачі житлового  будинку №42 по вул. Жовтнева в с. Перевальне Сімферопольського району шляхом заміни словосполучення «житловий будинок» на «житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями» й відповідно шляхом збільшення площі об’єкту, який передавався (а.с.215).

У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» визначені основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Відповідно до абз. 6 ст. 2 зазначеного Закону об'єктами передачі згідно з цим Законом є, серед іншого, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону, до яких в даному випадку належить Міністерство оборони України.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад.

Статтею 4-1 Закону встановлені певні особливості передачі об'єктів соціальної інфраструктури, так, зокрема, передача об’єктів здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, частиною 3 якої встановлено, що рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад.

На підставі прийнятого компетентним органом управління майном рішення здійснюється передача об'єктів в порядку ст. 6 зазначеного Закону  комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, майно яких підлягає передачі.

Згідно п. 1. З ст. 6 Закону з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями) та гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом). При цьому, разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 зазначеного Закону право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, передача державного майна у комунальну власність здійснюється органом, уповноваженим управляти державним майном (Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями та відповідними органами виконавчої влади).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правовий режим майна в Збройних силах України та особливості його регулювання встановлені положенням Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», згідно яких майно у Збройних Силах України є державною власністю та належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З часу надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Органами, які здійснюють управління військовим майном відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

При цьому компетенція з вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України майном, визначення порядку вилучення та передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним організаціям та установам у комунальну власність територіальних громад належить Кабінету Міністрів України.

У зв’язку з чим, суд визнає передчасними висновки третьої особи щодо правомірності передачі об’єктів нерухомості, оскільки з матеріалів справи не вбачається та сторонами й третьою особою не доведено прийняття компетентним державним органом рішення про безоплатну передачу спірних об'єктів нерухомого майна з державної власності у власність територіальної громади с. Добре Сімферопольського району АР Крим та оформлення такої передачі за актом у порядку, передбаченому ст. ст. 4, 7, 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Адже, згідно з ч.6 ст. 7 цього Закону право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно ст. 13 Конституції України визнається не рівність форм власності, а рівність суб’єктів права власності перед законом, оскільки рівність суб’єктів права власності перед законом не виключає різного правового режиму форм власності, або передбачає однакове застосування закону до суб’єктів права власності.

За таких обставин, Добрівська сільська рада Сімферопольського району АР Крим, як представницький орган територіальної громади, не була позбавлена права звернення до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно – об’єкти соціальної інфраструктури, в  тому числі й допоміжні та вбудовані нежитлові приміщення, які не увійшли до актів прийому-передачі при передачі об’єктів первісно, або із відповідним позовом щодо передачі із державної до комунальної власності спірних об’єктів нерухомості.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, підставами для визнання правового акту індивідуальної дії  протиправним є невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт. Обов'язковою  умовою визнання  акта  індивідуальної дії протиправним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного  акта  прав   та   охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.     

 Згідно п. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» підставою для  набуття  права  комунальної  власності  є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності,  а  також  майнових  прав,  створення, придбання  майна  органами  місцевого  самоврядування  в  порядку, встановленому законом.

Проте, майно Збройних Сил України є майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності.  Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України.

Зі змісту ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. вбачається, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, навчальними закладами, установами й організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, та належить військовим частинам на праві оперативного управління.

Слід додатково зауважити, що визначення терміну «військове майно» закріплене у ст.3 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України», відповідно до якої ним визнається державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно тощо.

Відповідно ст. 137 Господарського кодексу України право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання. При цьому змістом права оперативного управління є повноваження володіння, розпорядження та користування майном, закріпленого за суб’єктом господарювання власником (уповноваженим ним  органом).     

Таким чином, розпорядження та використання спірного майна Збройними Силами України не змінює суб’єкта права власності на таке майно.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» право вилучення та передачі, тобто розпорядження майном, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідачем та третьою особою не були враховані приписи чинного законодавства при прийомі-передачі державного майна до комунальної власності, суд вважає, що позовні вимоги ВКФ «Аленка-Грейс», як особи, на права та обов’язки якої прямо впливають такі рішення, підлягають задоволенню.

Щодо клопотання Добрівської сільскої ради щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Разом з тим, судом має бути враховано, що ці норми носять процесуальний характер, якими регулюються порядок ведення судового процесу в порядку адміністративного судочинства, а відповідно до норм матеріального права позовна давність не поширюється взагалі на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право (ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України). Адже, у випадку, якщо одним з законодавчих актів звужуються процесуальні права, що призводить до неможливості захисту у судовому порядку прав та охоронюваних законом інтересів позивача, застосуванню підлягає інший нормативно-правовий акт, що має однакову силу з тим, яким коло таких прав зменшено або нівельоване взагалі.

Відтак, на думку суду, неможливо залишити позов без розгляду на підставі положень процесуального права, якщо такі дії призводять до порушень норм права матеріального, оскільки це є прямим порушенням принципів щодо поширенню юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають в державі. Частину 2 статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. При цьому, не може бути ніяких винятків щодо здійснення суб’єктами права їх конституційного права безпосередньо звертатися до суду. Положення ж ч. 2 ст. 124 Конституції України слід розглядати в системному зв’язку з іншими положеннями основного закону України, які передбачають захист судом прав юридичних осіб, встановлюючи юридичні гарантії для їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права незабороненим законом способом відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Таким чином, при виникненні колізії між нормами права матеріального та процесуального, на думку суду, при зверненні особи до суду, застосуванню підлягають положення саме матеріального права, порушення якого й є предметом оскарження в суді.

При цьому судом враховано те, що позивач просить суд визнати незаконними та скасувати спірні розпорядження відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними спірні розпорядження, а не визнати їх незаконними.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду, в повному обсязі постанову складено  21.03.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації від 16.07.2003р. №1322-р «Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж  військових містечок №№ 26,27 с. Перевальне в комунальну власність Добрівської сільської ради» в частині передачі будинків №№42, 43 по вул. Жовтнева в с.Перевальне Сімферопольського району АР Крим.

3.          Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації №31-р від 24.01.2011р. «Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації №1322-р від 16.07.2003р.».

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної фірми «Аленка-Грейс» (97578, Сімферопольській район, с.Перевальне,  вул. Жовтнева, 43, ідентифікаційний код 25136723,)  3,40грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Кушнова А.О.