Постанова

від 12.09.2006 по справі а17/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.09.06р.

Справа № А17/135

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Благо-Транс”, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.11.2005р. № 0002672302/0, № 00026822302/0; від 21.04.2006р. № 0002672302/3, № 00026822302/3  

Суддя —Стрелець Т.Г.

                                                                Секретар судового засідання —Хохлова Т.А.

Представники:

від позивача: Портянко Г.А., довір. № 24 від 30.05.2006р., представник; Гаврик Л.О., довір. № 20/1 від 01.05.2006р., представник;

від відповідача: Стрелюхін Ю.О., довір. № 208189/10-016 від 02.11.2005р., головний державний податковий інспектор

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Благо-Транс” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) від 11.11.2005р.  0002672302/0, № 00026822302/0, а також рішення ДПА у Дніпропетровській області від 06.02.2005р. № 2632/10/25-008 та рішення ДПА України від 21.04.2006р. № 4554/6/25-0115.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем зроблений неправомірний висновок про завищення валових витрат у 2003-2005рр. і завищення податкового кредиту з ПДВ у січні 2003р. При цьому позивач зазначає, що пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/93-ВР (у подальшому —Закон ”Про прибуток”)  прямо передбачено віднесення до валових витрат будь-яких витрат, пов'язаних в виплатою або нарахуванням відсотків.

Також позивач посилається, що відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”) позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту у січні 2003р. податок у розмірі 23690,04 грн., сплачений у складі вартості товару на користь ТОВ “Дельта”.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи що використання кредитних коштів для здійснення передплати постачальникам, для перерахування за товарно-матеріальні цінності, для погашення основної суми кредиту за кредитними договорами, для сплати податків, зборів та виплати заробітної плати не призвело до збільшення активів позивача і не пов'язано з діяльністю, спрямованою на отримання доходу. З наведеного відповідач робить висновок про безпідставне завищення валових витрат позивачем. Також відповідач зазначає, що податкова накладна № 10 від 24.01.2003р. не містить такого обов'язкового реквізиту як “опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг)” і тому сума ПДВ у розмірі 23690,04 грн. не може бути віднесена до складу податкового кредиту позивача у січні 2003р.

Заявою від 23.05.2006р. позивач збільшив свої позовні вимоги і додатково до раніше викладених вимог просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.04.2006р. № 0002672302/3, № 00026822302/3.

Заявою від 19.06.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 11.11.2005р. № 0002672302/0, № 00026822302/0 і від 21.04.2006р. № 0002672302/3, № 00026822302/3.

21.06.2006р. позивач подав заяву, в якій відмовляється від позовних вимог, викладених у позовній заяві від 28.04.2006р. № 20, а саме від визнання недійсними рішення ДПА у Дніпропетровській області від 06.02.2005р. № 2632/10/25-008 та рішення ДПА України від 21.04.2006р. № 4554/6/25-0115.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2006р. провадження у справі № А17/135 було зупинено для ознайомлення відповідача з наданими позивачем документами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006р. провадження у справі № А17/135 було поновлено у зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили його зупинення, судове засідання призначено на 12.09.2006р.

У судовому засіданні 12.09.2006р. за згодою представників сторін була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої був складений Акт від 28.10.2005р. № 730/ДСК.

Актом перевірки були встановлені, зокрема, наступні порушення:

- п. 1.32 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону “Про прибуток”, внаслідок чого позивачеві було донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 107548,30 грн. і зменшено збитки у розмірі 952602,15 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивачу було донараховано податок на додану вартість у розмірі 23690,05 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002672302/0 від 11.11.2005р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 144004,15 грн., у тому числі 107548,30 грн. —основний платіж, 36455,85 грн. —штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002682302/0 від 11.11.2005р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35535,06 грн., у тому числі 23690,04 грн. —основний платіж, 11845,02 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, керуючись ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (у подальшому —Закон №2181), позивач подав на адресу відповідача скарги № 74 і № 75 від 25.11.2005р.

Рішеннями № 10/1 і № 10/2 від 14.12.2005р. відповідач відмовив у задоволенні скарг позивача.

Не погодившись з вказаними рішеннями про результати розгляду первинних скарг, позивач подав до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області скарги від 22.12.2005р. № 87, 89.

В ході розгляду повторних скарг ДПА у Дніпропетровській області призначила позапланову перевірку позивача, внаслідок чого відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питання правомірності донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у зв'язку з виключенням зі складу валових витрат суми відсотків, сплачених за кредитними договорами позивача за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої було складено Акт № 231/31655621/ДСК від 27.01.2006р.

Вказаною позаплановою перевіркою позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 171221,46 грн. та зменшено збитки у розмірі 952602,15 грн. внаслідок порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону “Про прибуток”.

Рішенням ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду повторних скарг позивача від 06.02.2006р. № 2632/10/25-008 повторні скарги позивача були залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0002682302/0 від 11.11.2005р. було залишено без змін, було збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 63673,16 грн.  і штрафні (фінансові) санкції на суму 38167,98 грн.

Не погодившись із зазначеними Рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА України відповідач виніс нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0002672302/3 від 21.04.2006р., яким визначив позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 245845,29 грн., у тому числі 171221,46 грн. —основний платіж, 74623,83 грн. —штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002682302/3 від 21.04.2006р., яким визначив позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35535,06 грн., у тому числі 23690,04 грн. —основний платіж, 11845,02 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Податок на прибуток підприємств

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

- у періоді з 01.01.2003р. по 30.06.2005р. позивачем було укладено з ВАТ КБ “Причорномор'я” кредитні договори від 26.06.2002р. №1/37-02, від 24.12.2003р. №1/63-03, від 21.01.2004р. №1/04-04, від 16.04.2004р. №1/18-04, від 29.11.2004р. №1/64-04, від 25.02.2005р. №1/21-05, від 28.05.2004р. №1/24-04, від 28.10.2004р. №1/54-04, від 27.07.2004р. №1/36-04;

- до складу валових витрат позивача за 2003р. віднесено суму сплачених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 686335,15 грн.;

- до складу валових витрат позивача за 2004р. віднесено суму сплачених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 684885,82 грн.;

- до складу валових витрат позивача за 2005р. віднесено суму сплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 266267,00 грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону "Про прибуток" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

          Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток” передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. 5.10 ст.5 Закону “Про прибуток” встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про прибуток" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону “Про прибуток” передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону “Про прибуток” господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV (у подальшому —ГК України)). Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст. 43 ГК України). Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності (ст. 44 ГК України). Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі до8оворів, що в силу ст. 174 ГК України є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з наведених норм, відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

З наведеного  суд приходить до висновку про те, що повернення передплат не спростовує факту укладення договорів та виникненні на їх підставі господарських зобов'язань. Відповідно висновок відповідача про те, що вказана діяльність не містить ознак господарської не є обґрунтованим.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відомості, викладені відповідачем в акті позапланової перевірки і у відзиві на позовну заяву, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки, наприклад, при аналізі руху коштів на поточному рахунку позивача відповідачем не враховані грошові кошти, які надходили з інших джерел і не мали ознак кредитних коштів.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що позивач правомірно, керуючись пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону “Про прибуток”, відніс до складу валових витрат 2003-2005рр. суми відсотків за користування кредитними коштами у загальному розмірі 1637487,97 грн.

У відповідності з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач у порушення вказаної норми не надав доказів, які б підтверджували заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0002672302/0 від 11.11.2005р. і № 0002672302/3 від 21.04.2006р. винесені неправомірно і тому мають бути визнані недійсними.

Податок на додану вартість

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

- відповідно до договору № 80 від 24.12.2002р., укладеного між позивачем (покупець) і ТОВ “Дельта” (продавець), продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, за ціною згідно Специфікації;

- додатковою угодою від 24.01.2003р. до договору № 80 сторони прийшли до згоди уточнити найменування товару, що продається, а саме у додатковій угоді було зазначено, що продавець здійснює продаж пшениці у кількості 358,94 тон за ціною 330,00 грн. за 1 тону на загальну суму 142140,24 грн., у тому числі ПДВ 23690,04 грн.;

- відповідно до реєстру платіжних дебетових документів 24.01.2003р. позивач здійснив перерахування на користь ТОВ “Дельта” 142140,24 грн., у тому числі ПДВ 23690,04 грн.;

- за першою подією –отриманням передплати ТОВ “Дельта” виписало податкову накладну № 10 від 24.01.2003р. (передплата за сільськогосподарську продукцію) на загальну суму 142140,24 грн., у тому числі 23690,04 грн.;

- позивач відніс суму ПДВ у розмірі 23690,04 грн. до складу податкового кредиту за січень 2003р.;

- згідно з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24.01.2003р. № 10, складеним 31.01.2003р., причиною коригування є зміна найменування товарів, а саме замість “передплата за сільськогосподарську продукцію” було зазначено “оплата за пшеницю”;

- відповідно до книги продажу товарів за січень 2003р. ТОВ “Дельта” податкова накладна була зареєстрована у цій книзі належним чином, а сума ПДВ у розмірі 23690,04 грн. була відображена у складі податкових зобов'язань ТОВ “Дельта” за січень 2003р.

Суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.

Статтею 7 Закону "Про ПДВ" встановлено порядок обчислення і сплати податку.

У відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”).

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ”).

Матеріали справи свідчать, що недолік, виявлений відповідачем у податковій накладній №10 від 24.01.2003р., а саме відсутність реквізиту “опис товарів (робіт, послуг)” не свідчить про неналежність або недопустимість податкової накладної як доказу, оскільки наданими позивачем документами підтверджується включення ТОВ “Дельта” спірної суми ПДВ до податкових зобов'язань січня 2003р. Відповідно позивач цілком правомірно відніс 23690,04 грн. до складу податкового кредиту січня 2003р. за першою подією.

У відповідності з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У порушення наведеної норми відповідачем не надано належних і допустимих доказів правомірності донарахування позивачеві податку на додану варітсть.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0002682302/0 від 11.11.2005р. і № 0002682302/3 від 21.04.2006р. винесені неправомірно і тому мають бути визнані недійсними.

Водночас, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у частині визнання недійсними рішення ДПА у Дніпропетровській області від 06.02.2005р. № 2632/10/25-008 та рішення ДПА України від 21.04.2005р. №4554/6/25-0115 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України, у відповідності з якою суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

П о с т а н о в и в :

Уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Благо-Транс” задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 11.11.2005р. № 0002672302/0, № 00026822302/0, від 21.04.2006р. № 0002672302/3, № 00026822302/3.  

Закрити провадження у справі в частині визнання недійсними рішення ДПА у Дніпропетровській області від 06.02.2005р. № 2632/10/25-008 та рішення ДПА України від 21.04.2005р. № 4554/6/25-0115.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Благо-Транс” (49040, м. Дніпропетровськ, вул.. Панікахі, 2, корпус 12, р/рахунок 26000002981001 в ВАТ “Причорномор'я” м. Дніпропетровська, МФО 306759, код ЄДРПОУ 31655621) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

26.09.2006р.