Рішення

від 11.05.2011 по справі 5010/428/2011-1/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/428/2011-1/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р.   Справа № 5010/428/2011-1/9   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В.,

при секретарі судового засідання Липко І.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:                              Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

Калуської міської ради Івано-Франківської області

                              77300, бульвар Незалежності, 6, м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача:           Дочірнього підприємства торгівельно-виробничої фірми "Стиль"

товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба"

                              77300, вул. Каракая, 24 а, м. Калуш, Івано-Франківська область

про                               стягнення з відповідача 6133 грн. 13 коп., з яких: 5643грн. 57 коп. - сума

основної заборгованості, 143 грн. 85 коп. - пені , 211 грн. 19 коп. -

інфляційних збитків, 134грн. 52 коп. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: Кіндюх В.Я., (довіреність б/н від 01.02.11 р., паспорт серії СС №435999 від 13.01.98 р. )

Від відповідача: представник не з'явився.          

встановив: заявлена вимога про стягнення з відповідача 6133 грн. 13 коп., з яких: 5643грн. 57 коп. - суми основної заборгованості, 143 грн. 85 коп. - пені, 211 грн. 19 коп. - інфляційних збитків, 134 грн. 52 коп. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.03.11 розгляд справи призначено на 22.03.11 та зобов'язано позивача подати суду оригінали доданих до позовної заяви документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог для огляду в судовому засіданні, розширений та обґрунтований розрахунок суми основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з вказівкою дати виникнення зобов'язання; відповідача - довідку про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України на час розгляду справи; відзив на позов і всі документи, що підтверджують факти викладені в ньому; копію відзиву направити позивачу, докази чого подати суду.           

22.03.11 за клопотанням сторін розгляд справи відкладався на 05.04.11.

У судовому засіданні 05.03.11 представник позивача позовні вимоги підтримав, вимог ухвал суду 04.03.11 та 22.03.11 не виконав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття в судове засідання уповноваженого представника та необхідністю представлення суду доказів по справі. Розгляд справи відкладався на 21.04.2011 року.

21.04.11 у судовому засіданні позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 04.03.11, 22.03.11 та від 05.03.11 не виконав, однак надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноваженого представника. Ухвалою від 21.04.11 судом продовжено строк вирішення спору до 19.05.11 та відкладено розгляд справи на 11.05.11.          

В судовому засідання 11.05.11 представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявленої вимоги позивач як на докази посилається на договір № 42 від 05.09.08р., протокол розбіжностей від 15.09.08 до договору від 05.09.08р., додаткову угоду від 29.03.10, акт прийому-передачі в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій від 05.09.08р.,

Представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 21.04.11 відповідачем одержана, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.43).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  суд  вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суддя встановив наступне.

05.09.08 між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Дочірнім підприємством торгівельно-виробничою фірми "Стиль" товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба" укладено договір № 42 з протоколом розбіжностей від 15.09.08, за умовами якого позивач надає відповідачу в тимчасове платне користування місця, які перебувають в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

На виконання договору № 42, 29.03.10 між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Дочірнім підприємством торгівельно-виробничою фірми "Стиль" товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба" підписано акт приймання - передачі, яким відповідачу надані у користування місця, що знаходяться за адресами м. Калуш, вул. Івано-Франківська (спеціальна конструкція з кутовим розміщенням 2-х площин, розміром 4,0 х 2,0) та пр. Лесі Українки (спеціальна конструкція розміром 4,0 х 2, 0м).

Додатковою угодою від 29.03.10 сторонами пролонговано дію договору № 42 на строк з 01.03.10 по 31.12.11 з урахуванням протоколу розбіжностей від 15.09.08.

Згідно п. 4.1 договору розмір щомісячної плати за користування всіма місцями, які надані в користування становить 594 грн. 06 коп.

Внесення плати за користування місцями здійснюється до 25 числа поточного місяця (п. 4.5 протоколу розбіжностей від 15.09.08).

Однак, як вбачається з поданого позивачем розрахунку суми заборгованості (а.с. 17), з червня 2010 року плата за користування місцями переданими згідно договору № 42 від 05.09.08 відповідачем не здійснювалась.

Станом на 01.02.11 борг відповідача складає 4750 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, у тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб‘єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарські зобов‘язання, які є одним із видів господарських зобов‘язань, - це цивільно-правові зобов‘язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов‘язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.          

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів оплати вартості товару в сумі 4750 грн. 02 коп. відповідачем суду не подано і на час розгляду справи в суді.

Враховуючи наведене, та неподання відповідачем жодних доказів у спростування вимог позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4750 грн. 02 коп. основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 893 грн. 55 коп. основного боргу слід відмовити, оскільки вказана сума заборгованості не підтверджена доводами позивача та матеріалами справи.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами  ч.1 ст.548 ЦК України передбачено, що  неустойка  може встановлюватись законом або  договором.

Пунктом 6.6 договору  сторони обумовили, що  у разі  несплати  за поставлений товар  протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної партії, відповідач  сплачує пеню, яка обчислюється  від простроченої суми за кожен день прострочення у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку (а.с. 17), відповідачу нараховано пені на суму 65 грн. 36 коп., однак позивачем заявлено до стягнення 143 грн. 85 коп. пені.

Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положень п. 4.5 протоколу розбіжностей від 15.09.08, судом проведено власний розрахунок пені (а.с. 44) в межах шестимісячного строку з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості з 25 числа кожного місяця всього на суму 236 грн. 01 коп.

Враховуючи, що сума пені заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до стягнення підлягає пеня в сумі 143 грн. 85 коп.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку (а.с. 18) відповідачу нараховано три проценти в сумі 95 грн. 65 коп., однак позивачем заявлено до стягнення 134 грн. 52 коп. процентів річних.

Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом проведено власний розрахунок процентів річних від простроченої суми (а.с. 45) з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості всього на суму 73 грн. 48 коп.

Таким чином, до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних в сумі 73 грн. 48 коп. В частині стягнення 61 грн. 04 коп. відсотків річних - слід відмовити.

Згідно поданого розрахунку (а.с. 18) відповідачу нараховано 203 грн. 15 коп. інфляційних втрат, однак позивачем заявлено до стягнення 211 грн. 19 коп.

Оскільки вказаний розрахунок здійснено без врахування вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом проведено власний розрахунок інфляційного збільшення суми боргу (а.с. 46) з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості всього на суму 278 грн. 61 коп.

Враховуючи, що сума втрат від інфляції заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 211 грн. 19 коп.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

   Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства торгівельно-виробничої фірми "Стиль" товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба" 77300, вул. Каракая, 24 а, м. Калуш, Івано-Франківська область (код 22170978) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради Івано-Франківської області 77300, бульвар Незалежності, 6, м. Калуш, Івано-Франківська область (код 34672278) 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят)грн. 02 коп. основного боргу, 143 (сто сорок три) грн. 85 коп. пені, 73 (сімдесят три)грн. 48 коп. відсотків річних, 211 (двісті одинадцять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 86 (вісімдесят шість) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 893 грн. 55 коп. основного боргу та 61 грн. 04 коп. відсотків річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Соботник В. В.

                                                                                                      Повне рішення складено 12.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"