Ухвала

від 04.05.2011 по справі 15/258/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13380/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                 Ланченко Л.В.

суддів                             Бившевої Л.І.

                                       Костенка М.І.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.                                        

за участю секретаря: Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивач:  Кравченка О.Б.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2007 та ухвалу Одеського  апеляційного господарського суду від 17.05.2007

у справі №15/258/06

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2007,  позов ТОВ сільськогосподарське підприємство «Нібулон» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000092302/0 від 28.02.2006, №0000092302/1 від 06.05.2006.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача ,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення без зазначення якого саме, з підстав порушення норм матеріального права.

Головним управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області подано заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку  з питань достовірності нарахування  позивачем бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по податковій декларації за листопад 2005 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2006.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення  №0000092302/0 від 28.02.2006, №0000092302/1 від 06.05.2006 про зменшення  суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 7460,67 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки від 16.12.2005  відповідачем  підтверджена правомірність віднесення до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2005 року  в сумі 7460,67 грн. за господарськими операціями з ПП «Міоцена», та зазначено про необхідність проведення  зустрічної перевірки.

Виконання та оплата виконаних робіт за договором підряду укладеним позивачем з ПП «Міоцена»підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем.

При цьому судами встановлено факт сплати ПП «Міоцена»податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету в сумі 7460,67 грн. за договором підряду укладеним з позивачем, що підтверджується платіжним дорученням  від 20.12.2005.

Наявність у  позивача підстав для віднесення  суми податку на додану вартість до складу бюджетного відшкодування по податковій декларації за вересень 2005 року підтверджено також висновком експерта від 28.12.2006.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач, встановивши помилковість проведення позивачем коригування податкового кредиту по декларації за листопад 2005 року,  шляхом зменшення суми податкового кредиту за серпень 2005 року на 7460,67 грн., відповідно до приписів пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мав виправити зазначену помилку при здійсненні перевірки у лютому 2006 року.

Доводи касаційної скарги відповідача правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Пунктом  1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, порушення  справи про банкрутство, передбачає здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права,  та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування,  з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -           

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2007 та ухвалу Одеського  апеляційного господарського суду від 17.05.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

            Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

            Судді                                                                         Л.І.Бившева

                                                                                               М.І.Костенко

                                                                                               О.М.Нечитайло

                                                                                                          Н.Г.Пилипчук