Постанова

від 21.09.2006 по справі а38/216-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А38/216-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.09.06р.

Справа № А38/216-06

15:27

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім масложиркомбінат”, м. Дніпропетровськ

до  Лівобережної  міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська 

про визнання нечинними податкових  повідомлень-рішень  

Суддя Бишевська Н.А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

Від позивача    Анцупова С.В.   дов. від 03.07.2006 року

Від позивача Денисенко М.М  дов. від 25.07.2006 року

Від відповідача  Клюєвська І.В. дов. № 32716/10/10-1 від 07.12.2005 року

Від відповідача Сависько В.В. дов. № 19283/10/10-1 від 14.09.2006 року

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім масложиркомбінат”, м. Дніпропетровськ до Лівобережної  міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000262301/0 від 03.02.2006р. та №0000262301/2 від 03.05.06р. про визначення податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість у сумі 387018,-- грн.. та штрафних  санкцій у сумі  189369,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю винесення податковим органом висновку про відсутність документального підтвердження господарських операцій, здійснених позивачем, на основі якого винесено податкові повідомлення –рішення.

На думку  позивача, відповідач безпідставно посилається  тільки  на п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону  про ПДВ в редакції, яка діяла до 25.03.05 р., оскільки  перевіряє мий період  регулюється  нормами зазначеного Закону  у двох  редакціях.

Окрім того позивач посилається на порушення позивачем вимог п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.20001 р. №253.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на відсутність документального підтвердження господарських операцій, здійснених позивачем внаслідок чого був занижений податок на прибуток. Натомість відповідач зазначає, що документи надані позивачем до перевірки (акти виконаних робіт) не є підставою для зарахування до складу валових витрат, оскільки не містять змісту обсягів господарських операцій, одиниць виміру, що вимагає п.1,2 ст.9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі посвідчень від 12.12.2005р. №1472/00010832, від 10.01.2006р. №01/00010887 виданих начальником Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровську посадовими особами податкового органу проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.

В Акті перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки Акту перевірки щодо порушення підприємством умов віднесення до податкового кредиту сум податків в зв'язку з придбанням послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат.

Так, в пп. 2.2 Акту перевірки зроблено висновок про включення підприємством до складу  валових витрат вартість послуг, отриманих за договором доручення з ЗАТ «Запорізький олія жиркомбінат», за відсутності документального підтвердження (накладних або актів прийому-передачі) операцій по передачі товару повіреному; відсутності в актах виконаних робіт змісту та обсягу господарських операцій; відсутності довіреності Повіреному на здійснення юридичних дій за договором, внаслідок чого був занижений податок на прибуток.

Встановлено, що ТОВ «ТД МЖК»здійснювало господарські операції з ЗАТ «ЗОЖК»на підставі договорів поставки №470 від 02.09.2002р. та доручення №471 від 02.09.2002р. згідно яких ЗАТ «ЗОЖК»(Постачальник та Повірений) здійснювало:

- поставку товару (договір №470);

- навантаження в автомобільний або залізничний транспорт (договір №470);

- організацію перевезення вантажу у погоджений пункт призначення (договір №471);

- оплату вартості транспортних послуг за рахунок ТОВ «ТД МЖК»(договір №471).

Позивачем (довірителем) укладено договір поруки від 02.09.2003р. №471. Згідно договору доручення №471 (п. 1.1.4) встановлено, що повірений зобов'язаний організувати доставку товару вантажоотримувачу до пункту призначення, який вказано в специфікації до договору. Предметом договору є виконання повіреним за дорученням та за рахунок довірителя ряду дій щодо організації доставки товару довірителя вантажоотримувачу до пункту призначення, який вказаний  у специфікації до договору, та представляти  довірителя на ст. Передаточна Придніпровської залізниці. Згідно умов договору ЗАТ «Запорізький масложиркомбінат»забезпечує перевезення залізничним транспортом товару: придбаним товариством у ЗАТ «Запорізький масложиркомбінат»на виконання договору поставки від 02.09.2003р. №470) на умовах поставки франко-склад постачальника; проданого покупцям товариства на умовах СЗЕ (фрахт/перевезення сплачені до місця призначення) у відповідності з міжнародними правилами «ІНКОТЕРМС». Найменування вантажоотримувача, пункт призначення, а також строк поставки узгоджується сторонами в специфікації до договорів поставки. На підставі актів виконаних робіт та податкових накладних, протягом перевіряємого періоду товариством до складу валових витрат віднесена загальна сума 1935090,97 грн. та до складу податкового кредиту 387018,19 грн. Надані до перевірки акти виконаних робіт містять інформацію про суму залізничного тарифу, суму ПДВ на залізничний тариф, загальну суму та суму винагороди виконавцю послуг.

За результатами перевірки складено акт №73/23/32052306 від 27.01.2006р.

На підставі акту №73/23/32052306 від 27.01.2006р. Лівобережною  міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-№0000262301/0 від 03.02.2006р. про визначення податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість у сумі 387018,00 грн. та штрафних санкцій на суму 189369,00 грн., яке оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровської області. За результатом розгляду скарги податкове повідомлення-рішення -№0000262301/0 від 03.02.2006р. залишено без змін та збільшена сума штрафних санкцій з податку на додану вартість на 4139,40 грн.

03.05.06р. позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000262301/2, згідно якого визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 387018,00 грн. та штрафних санкцій на суму 193509,00 грн.

Суд задовольняє позов виходячи з наступного.

Оскільки, в акті перевірки встановлено  порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі- Закон про ПДВ) який діяв до 25.03.2005р., то слід зазначити, що оскільки перевірка господарської діяльності проводилася за період з 01.10.04р. по 30.09.05р. то до результатів перевірки слід застосовувати і Закон про ПДВ, зі змінами, які були внесені 25.03.05р.

Так, на момент закінчення перевіряємого періоду п.п.7.4.1 Закону про ПДВ передбачав, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином позивачем у перевіряємий період віднесено витрати до складу валових витрат, та ці витрати  є такими, що пов'язані з здійсненням господарської діяльності.

Згідно обставин справи, позивачем дотримані усі умови, передбачені Законом про ПДВ, згідно яких платник податків має право збільшувати податковий кредит звітного періоду.

Відповідно до акту перевірки, підприємство включило до валових витрат вартість послуг, отриманих за договором доручення з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», за відсутності документального підтвердження операцій з передачі товару Повіреному; відсутності в актах виконаних робіт змісту та обсягу господарських операцій; відсутності довіреності Повіреному на здійснення юридичних дій за договором, внаслідок чого був занижений податок на додану вартість.

Відомості щодо порушення умов здійснення операцій, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, Акт перевірки не містить

Твердження відповідача про той факт, що документи надані позивачем до перевірки (акти виконаних робіт) не є підставою для зарахування до складу валових витрат, оскільки не містять змісту обсягів господарських операцій, одиниць виміру, що вимагає п.1,2 ст.9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV є такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що проаналізувавши документи надані до перевірки, перевіряючими  зроблено висновок, що документи, які свідчать про передачу товару (акти прийому –передачі товару, накладні на передачу товару та ін.) на виконання умов договору поруки  до перевірки не надано, що в дійсності виключає факт здійснення господарської операції. Не надано жодного документу, що вказує на кількість завантаженого та в подальшому перевезеного товару (перелік і номери вагонів –зерновозів, залізничних цистерн, опис вантажу у кількісному та вартісному вираженні); на оплату послуг перевізника (рахунки залізниці на сплату ТехПД, документи на сплату  повіреним послуг перевізника), розрахунок та підтверджуючі документи щодо кількості товару і терміну його зберігання та вартість послуг зберігання на території повіреного.

Зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки при проведенні перевірки Відповідач не заперечує наявності щомісячних актів, що в свою чергу, передбачено п.1.2 договору доручення №471, а саме,- документом, підтверджуючим факт надання послуг є щомісячний акт. Всі необхідні дані про вартість фактично понесених витрат у вигляді сплаченого залізничного тарифу містяться в актах виконаних робіт (послуг), які підписані сторонами договору.

На підтвердження факту виконання послуг з організації перевезення вантажу Повірений надав Довірителю копії залізничних квитанцій в прийманні вантажу до перевезення в яких зазначено: нараховані залізницею суми провізної плати, пункт призначення вантажу відповідно до Специфікацій до договору поставки № 470. Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення,де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику, тобто ЗАТ «ЗОЖК»

Окрім того, відповідно до п.4.1 договору поставки №470 поставка товару здійснювалась на умовах франко-склад Постачальника ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», м.Запоріжжя, вул. Харчова, 3. При цьому ціна товару включала в себе вартість продукції та завантаження її в автомобільний або залізничний транспорт

Факт отримання товару підтверджується:

-          листом ТОВ «ТД МЖК»на ім'я ЗАТ «ЗОЖК»з проханням відвантажити товар за вказаними реквізитами вантажоодержувача –покупця за договором поставки;

-          транзитною товарною накладною, виданою ЗАТ «ЗОЖК»за договором поставки товару, в якій зазначені реквізити вантажоодержувача;

-          залізничною квитанцією про приймання вантажу до перевезення на адресу вантажоодержувача.

Тобто, відвантаження товару за договором поставки №470 здійснювалось одночасно з виконанням зобов'язань позивача за договором поставки, укладеним з третіми особами, що свідчить про фактичне виконання зобов'язання та не заперечується сторонами зобов'язання.

Суд погоджується з позицією позивача щодо питання відсутності  в актах виконаних робіт (послуг) інформації щодо виконання Повіреним інших дій, передбачених п.1.1.1., 1.1.2 та 1.1.6 договору доручення (представництво інтересів Довірителя, забезпечення схоронності товару, сертифікації товару) оскільки послуги, які зазначені в договорі підлягають виконанню зі сторони  Повіреного, якщо такого виконання не потребує друга сторона, що випливає з загальних засад цивільного права, а саме: п.3 ч.1 ст.3 ЦК України - свобода договору, та частини 1,2 статті 14 ЦК України, яка передбачає, що Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Так, оскільки Договором не передбачено виконання вищезазначених пунктів то невиконання дій, зазначених п.1.1.1., 1.1.2 та 1.1.6 договору доручення з боку Повіреного може бути оскаржене тільки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», як належною стороною у зобов'язанні.

Оскільки відвантаження товару здійснювалось одночасно з виконанням зобов'язань позивача за договором поставки, укладеним з третіми особами, була відсутня необхідність в оформленні будь-яких документів, підтверджуючих кількість переданого на зберігання товару, строки та вартість послуг зберігання товару на території Повіреного.

Згідно акту перевірки відповідач окремо зазначив суму залізничного тарифу, зробивши висновок про безпідставність включення до валових витрат суми витрат по сплаті залізничного тарифу та винагороди повіреного, вказуючи на те, що сума залізничного тарифу не підлягає включенню до валових витрат. Однак відповідно матеріалів справи, позивачем (довірителем) виплачено повіреному винагорода тільки за фактично надані послуги, які відображені в актах виконаних робіт (послуг) та відшкодовані витрати по сплаті залізничного тарифу, які фактично являються витратами, пов'язаними з виконанням доручення що врегульовано п.п.2 ч.2 ст.1007 ЦК України, а тому повинні включатися до складу валових витрат.

Окрім того стор.15 акту вказано, що ТОВ «Торговий дім «Масложиркомбінат»не дотримано п.1 ст.1007 ЦК України від 16.01.03р., тобто –не видано повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Щодо даного положення суд зазначає, що оскільки договір доручення №471 складений 02.09.02р. то згідно дії правила зворотної сили закону у часі, на даний договір не розповсюджується дія Цивільного кодексу України від 16.01.03р., яким передбачено обов'язковість видачі довіреності за даного випадку. Натомість згідно ст.64 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63р., який діяв на момент укладання договору доручення Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Більш того, відповідачем в Акті перевірки не заперечується сам факт здійснення господарських операцій з доставки товарів покупцям. Товар, який відвантажено ЗАТ «ЗОЖК»залізничним транспортом за договором доручення №471 в силу виконання позивачем зобов'язань за договором поставки на адресу третьої особи на умовах СРТ (Інкотермс-2000), покупцями отриманий. Отримана позивачем сума доходу відповідачем визнана повністю, однак заперечується сума видатків на отримання доходу.

Згідно Акту перевірки всі обставини порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на нормах цивільного законодавства (порушення умов договору та статей Цивільного кодексу України), але суд звертає увагу позивача на дію п.2 ст.1 Цивільного кодексу України (2003р.) , який передбачає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, те ж саме положення застосовувалось і в момент дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63р.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000262301/2 від 03.05.06р., то згідно абзацу 2 пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.20001 р. №253.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Оскільки окреме повідомлення-рішення після розгляду скарги і збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання винесено не було,  то податкове повідомлення-рішення №0000262301/2 від 03.05.06р. є таким, що винесено з порушенням процесуального порядку.

На підставі вищевикладеного, суд  дійшов висновку про обґрунтованість  позовних вимог, та можливість їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 160-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати  недійсними  податкове повідомлення-рішення  № 0000262301/0 від 03.02.06р. та № 0000262301/2 від 20.05.2006р., винесені Лівобережною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (49026, м.Дніпропетровськ, пр.ім. Газети «Правда», 95 “а”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім масложиркомбінат” (49127, м.Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5 п/р 26003132568001 у КБ «Приватбанк»МФО 305299, код ЄДРПОУ 32052306) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            Н.А.Бишевська

Дата підписання постанови    27.09.06 р.