Постанова

від 06.03.2007 по справі а38/216-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А38/216-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2007                                                                                   Справа № А38/216-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів: Чимбар Л.О.,  Швеця В.В.,

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Бичков В.В., довіреність №б/н  від 30.11.06

від  відповідача : Міщук В.М., довіреність № 32537/10/10-1, від 06.12.05, Сависько В.В., довіреність № 26611/10/10-1 від 20.12.06

        розглянувши апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  21.09.06р.  у справі № А38/216-06

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім масложиркомбінат”, м.Дніпропетровськ

до  Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2006р. у справі №А38/216-06 (суддя-Н.А.Бишевська) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Торговий дім масложиркомбінат” задоволено, податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) №0000262301/0 від 03.02.2006р. та №0000262301/2 від 20.05.2006р. визнані недійсними;

- приймаючи постанову, господарський суд виходив з неправомірності висновків податкової інспекції щодо безпідставного включення позивачем до складу валових витрат суми витрат по сплаті залізничного тарифу та винагороди повіреному за договором доручення №471 від 02.09.2003р., оскільки виплата винагороди здійснювалася позивачем тільки за фактично надані послуги, які відображені в актах виконаних робіт та відшкодовувалися витрати по сплаті залізничного тарифу, які фактично являються витратами, пов'язаними з виконанням доручення і повинні включатися до складу валових витрат, а відповідні суми податку на додану вартість –до складу податкового кредиту;

- не погодившись з прийнятою постановою, Лівобережна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлені перевіркою, просить цю постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на дотримання товариством всіх умов, передбачених Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому право на збільшення податкового кредиту;

- з метою підтвердження фактів здійснення господарських операцій за період з 01.10.2004 по 30.09.2005р.р. за договором доручення №471 позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи закрите акціонерне товариство “Запорізький оліяжиркомбінат”;

-          також позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням в касаційному порядку постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі №А38/217-06 щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ №0000162301/0 від 03.02.2006р., яким визначено податкове зобов'язання товариства по податку на прибуток;

-          дане клопотання обґрунтовано тим, що податкова інспекція виключила зі складу валових витрат вартість послуг за договором доручення і зазначені обставини впливають на право останнього по формуванню податкового кредиту.

В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.03.2007р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2006р. Лівобережною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ “Торговий дім масложиркомбінат” по податку на додану вартість в розмірі 576 387грн.60коп., у тому числі, 387 018грн.- основний платіж, 189 369грн. –штрафні(фінансові) санкції.

За наслідками розгляду скарги товариства державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області рішенням від 14.04.2006р. №9315/10/25-008 вказане податкове повідомлення-рішення залишила без змін та збільшила суму штрафних санкцій на 4 139грн.40коп.

03.05.2006р. Лівобережною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання товариства по податку на додану вартість в розмірі 580 527грн., у тому числі, 387 018грн. –основний платіж, 193 509грн. –штрафні(фінансові) санкції.

Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 27.01.2006р. №73/23/32052306, складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2005р.р.

Даною перевіркою встановлено порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень-грудень 2004р., січень –вересень 2005р. на загальну суму 387 018грн.19коп.

Відповідно до акту перевірки виявлене порушення полягає у віднесенні товариством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості послуг за договором поруки, про що зазначено у розділі акту “Валові витрати”, по податкових накладних, перелік яких наведено на сторінках 19, 20 акту.

При цьому перевіряючими здійснено посилання на п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якого, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Одночасно слід зазначити, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі №А38/217-06, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку постанови господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2006р. у цій справі, ТОВ ”Торгівельний дім масложиркомбінат” відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 03.02.2006р. №0000162301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання товариства по податку на прибуток по сплаті основного платежу в розмірі 483 773грн. та штрафних(фінансових) санкціях в розмірі 162 158грн.

В обґрунтування даної постанови покладені обставини стосовно того, що в порушення ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесені товариством протягом жовтня 2004 - вересня 2005р.р. до складу валових витрат суми, зазначені в акті перевірки від 27.01.2006р. №73/23/32052306, на підставі актів виконаних робіт по договору доручення №471 від 02.09.2002р., складених ним та ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат”, документально, належним чином не підтверджені.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент розгляду даної справи постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі №А38/217-06 набрала законної сили, колегія суддів погоджується з доводами податкової інспекції щодо заниження товариством податку на додану вартість за жовтень-грудень 2004р. та січень-березень 2005р. на суму 146 543грн.08 коп., заснованих на наведених вище положеннях п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинними оспорюваних податкових повідомлень-рішень в частині зазначених сум основного платежу та відповідно розрахованих сум штрафних(фінансових) санкцій задоволенню не підлягають.

Отже постанову місцевого господарського суду в цій частині слід скасувати.

В іншій частині підстави для скасування постанови господарського суду відсутні.

Так, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. №2505-ІV, який набрав чинності з 31.03.2005р., п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” викладено у новій редакції.

Відповідно до цієї редакції податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110 встановлено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформлює актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушень норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти та статті.

Щодо досліджуваної справи, то в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, податковою інспекцією не доведено в чому саме полягає порушення товариством протягом квітня-вересня 2005р. вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який в зазначений період діяв в новій редакції.

Тобто, в даному акті відсутній зміст порушення у зв'язку з чим останній не є належним доказом обставин, зафіксованих цим актом та не може слугувати підставою для визначення відповідних податкових зобов'язань.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає недоцільним залучення до участі у справі як третьої особи ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” за клопотанням позивача.

Клопотання про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає, оскільки докази прийняття до розгляду в установленому порядку Вищим адміністративним судом України касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі №а38/217-06 позивачем не надані.

При цьому у разі розгляду даної скарги Вищим адміністративним судом України позивач не позбавлений можливості звернення до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови по цій справі за нововиявленими обставинами.

  Керуючись ст.ст. 160, 167, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

- апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково;

      - постанову господарського суду Дніпропетровської області від  21.09.06р.  у справі № А38/216-06 скасувати частково;

- позов задовольнити частково;

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції від 03.02.2006р. №0000262301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання ТОВ ”Торговий дім масложиркомбінат” по податку на додану вартість в розмірі 356 572грн.98коп., у тому числі, 240 474грн.92коп. –основний борг, 116 098грн.06коп. –штрафні(фінансові) санкції та від 03.05.2006р. №0000262301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім масложиркомбінат” по податку на додану вартість в розмірі 360 712грн.38коп., у тому числі, 240474грн.92коп. –основний платіж, 120 237грн.46коп. –штрафні (фінансові) санкції;

- в решті у позові відмовити;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім масложиркомбінат” 1 грн.70коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції;

- постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

      Головуючий                                                                                    І.Л.Кузнецова    

 Суддя                                                                                                Л.О.Чимбар

      Суддя                                                                                                В.В.Швець

                                                                      Дата виготовлення у повному обсязі 12.03.2007р.