Постанова

від 04.05.2011 по справі 5013/206/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5013/206/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2011 року                                                                     Справа №  5013/206/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Науменко І.М., Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВАРДІЦА”, м.Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09 березня 2011 року у справі №5013/206/11

за позовом Державного підприємства “Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2” Державного комітету України з Державного матеріального резерву, м.Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВАРДІЦА”

про стягнення 8969,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09 березня 2011 року у справі №5013/206/11 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги ДП “Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2” Державного комітету України з Державного матеріального резерву задоволені повністю; стягнуто з відповідача ТОВ “ТВАРДІЦА” на користь позивача заборгованість в сумі 7139,58 грн, 714,02 грн пені, 857,36 грн збитків від інфляції та 258,84 грн 3% річних, а також судові витрати на державне мито в сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим склалася заборгованість, яка стягнута з відповідача з нарахуванням пені за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, 3 % річних за період з 01 червня 2010 року по 31 січня 2011 року та інфляційних втрат за період з червня 2010 року по січень 2011 року.

Частково не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ТОВ “ТВАРДІЦА”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального  та процесуального права, просить рішення змінити в частині стягнення пені в розмірі 498,96 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про порушення судом норми ст.655 ЦК України, а також вказує, що судом стягнуто пеню в сумі 714,02 грн., при цьому в рішенні суд зазначив період нарахування пені з 01 липня 2010 року по 01 грудня 2010 року, тоді як за розрахунком позивача в додатку №2 до позовної заяви останній просив стягнути пеню за 126 днів, яка за вказаний період складає 498,96 грн. Тому, вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши інший період пені з власної ініціативи.

Позивач ДП “Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2” відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.72-74/, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися, явку представників не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2010 року між сторонами –ДП “Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2” Державного комітету України з Державного матеріального резерву (продавець) та ТОВ “ТВАРДІЦА” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18/67, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар –ячмінь, а покупець зобов'язується прийняти товар у кількості 14,320 тонн та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.4.2 договору загальна вартість товару складає 14139,58 грн., в тому числі ПДВ –2356,60 грн.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3. договору поставка товару здійснюється на умовах Франко-склад ДП покупця; перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Як встановлено сторонами в п.6.1 договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця до 31 травня 2010 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу ячмінь у кількості 14,320 тонн на загальну суму 14139,58 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 13 травня 2010 року №000101, довіреністю від 13 травня 2010 року №0012 та товарно-транспортною накладною від 13 травня 2010 року №00008 /а.с.15-17/. Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач зобов'язань по оплаті товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, перерахувавши на користь позивача 30 листопада 2010 року 5000 грн. та 03 лютого 2011 року 2000 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару склалася заборгованість в розмірі 7139,58 грн. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що відповідачем не виконані у повному обсязі зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

Також судова колегія погоджується з рішенням господарського суду в частині стягнення інфляційних, річних та пені.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено зобов'язання по оплаті поставленого товару, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати.

В п.8.1 договору від 13 травня 2010 року №18/67 сторонами встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю 0,5 відсотка за кожний день прострочення платежу.

При цьому, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищевказаних положень Закону та норми ст.232 ГК України позивачем правомірно пред'явлено до стягнення пеню за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року

При цьому господарським судом обґрунтовано зазначено про помилковість наведеного позивачем розрахунку пені /а.с.21/, оскільки при обрахуванні пені за вказаний період її розмір дорівнює 949,11 грн., проте, з урахуванням меж заявлених позовних вимог господарський суд правомірно обмежив суму стягнення заявленою сумою у розмірі 714,02 грн.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній зобов'язаний сплатити інфляційні втрати в сумі 857,36 грн. за період з червня 2010 року по січень 2011 року та 3% річних в розмірі 258,84 грн. за період 01 червня 2010 року по 31 січня 2011 року. Наведений позивачем розрахунок інфляційних та річних /а.с.22, 23/ судова колегія вважає вірним.

З урахуванням вищезазначеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09 березня 2011 року у справі № 5013/206/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВАРДІЦА” без задоволення.

Головуючий                                                                                                         О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                 І.М.Науменко

                                                                                                                 В.Ф.Мороз