Постанова

від 12.05.2011 по справі 13/28/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/28/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 року                                    Справа №  13/28/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Виноградник О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В. , Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді   на  ухвалу господарського суду Кіровоградської  області  від 18.04.2011р.  у справі   № 13/28/11

за завою  кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді

до боржника  приватного підприємства ”Геліос-В”  , м. Кіровоград

про банкрутство відсутнього боржника

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2011р. (суддя Деревінська Л.В.) за завою  кредитора  Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді до боржника  приватного підприємства ”Геліос-В”  , м. Кіровоград про банкрутство відсутнього боржника провадження у справі було припинено на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України ( а.с.69-71).

Вищевказану ухвалу господарського суду Кіровоградської області  мотивовано тим, що визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкції, тому вони не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог в розумінні ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з цією ухвалою господарського суду Кіровоградської області, її оскаржує ініціюючий кредитор –Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді  , посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що має місце  невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги  ст.ст.1, 52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,   ст.20,106 ЗУ ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058;

- господарським судом порушено вимоги п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки  предметом спору є непогашення  заборгованості  боржником.

Скаржником подано  клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Боржник по справі правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК        України), правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином   .

Враховуючи, що усі учасники судового процесу сповіщені належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 29.04.2011р. ( а.с.74,81) , яка містить на звороті  штамп  канцелярії апеляційного господарського суду  про  розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, будь-які клопотання від сторін про подальше відкладення розгляду справи не надходили, суд апеляційної інстанції обмежений 15 денним строком розгляду апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні   ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2011року Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді  звернулась до господарського суду Кіровоградської області з заявою про визнання банкрутом ПП “Геліос-В” м. Кіровоград за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”                 ( а.с.4-6). При цьому заяву ініціюючого кредитора було обґрунтовано тим, що боржник не сплачував страхові внески в строки визначені ст.20 ЗУ” ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до органів Пенсійного фонду в зв'язку з чим виникла заборгованість, на що було нараховано фінансові санкції та пеня  в сумі 186 грн. 07 коп. ( а.с.4-6,17,55,56). Зазначене підтверджується постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2009р., виконавчим листом, постановами ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2010р. та про повернення виконавчого документа стягувачеві ( а.с.17-19, 55-56).Крім цього, ініціюючий кредитор  посилався на те, що остання податкова звітність була подана боржником до органів ДПІ 25.01.2006року, що перевищує один рік ( а.с.15-16- лист ДПІ від 08.12.10р.).

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника; заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо, на що і посилався ініціюючий кредитор;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі.

Поняття кредитора також наведено в статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, отже, кредитором є юридична або фізична особі, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Боржник згідно зі ст.1 цього ж Закону є  суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів).

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, постановою  Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2009р., по справі № 2-а-7756/09/1170 ( а.с.55-56) сума 186 грн. 07 коп., що виникла на підставі рішення  Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді №1265 від 14.05.2008р.  складається  виключно  з фінансових санкцій та пені, то такі грошові вимоги не можуть бути визнані грошовими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Отже, зазначені  обставини виключають можливість ініціювання справи про банкрутство боржника ініціюючим кредитором.

Пунктом 14 Постанови Пленуму  Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р.”Про судову практику в справах про банкрутство” регламентовано, що  до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка ( пеня та штраф), визначені на дату подання заяви до господарського суду, а згідно з п.36 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 подальший перебіг  провадження у справах про банкрутство, коли у  встановленому  порядку виявлено безпідставність  вимог  ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти  провадження у справі на підставі                п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, тобто справу порушено за відсутності  достатніх правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не впливають на правову оцінку матеріалів, обставин справи, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Кіровоградської області –відсутні, а доводи апеляційної скарги не приймаються в силу вищевикладеного.

Керуючись ст.ст.99, 101,103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 18.04.2011р. у справі №13/28/11  - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                               О.М. Виноградник   

Суддя                                                                                     О.В. Джихур

Суддя                                                                                      О.М.Лисенко

повний текс постанови підписано 12.05.2011р.