Постанова

від 28.02.2008 по справі 21/126-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2008 року                                                                                  

Справа № 21/126-07 

Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

                   Виноградник О.М. (

доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при

секретарі: Лазаренко

П.М.

за

участю представників сторін: 

позивача -не з'явився; про час та місце

судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні

14.02.2007р.;

відповідача -ОСОБА_2,  нотаріально посвідчена довіреність №

2-1679  від 31.10.2007р.;

відповідача - 

ОСОБА_1, суб'єкт підприємницької діяльності, паспорт НОМЕР_1  від 19.08.2003р.;

розглянувши

у відкритому судовому засіданні         

апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 19.12.2007 року                                   

у справі № 21/126-07                             

за

позовом   приватного підприємства “Баядера”, Донецька

область, м.Горлівка

до

 суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про

 стягнення 200 637 грн. 45 коп.

          За згодою представників сторін,

присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину

постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 19.12.2007р. (суддя Алмазова І.В.) по справі №

21/126-07 за позовом приватного підприємства “Баядера” м.Горлівка Донецької

області (далі -ПП “Баядера”) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ (далі -СПД ОСОБА_1.) про стягнення 200 637 грн.

45 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь  позивача було стягнено 146 261 грн. 03 коп.

боргу, 10 498 грн. 12 коп. пені, 43 873 грн. 30 коп. штрафу, 2006 грн. 37 коп.

витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Рішення господарського

суду мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань по повній

та своєчасній оплаті вартості отриманих товарів, в якості норм матеріального

права господарський суд послався на ст..193 Господарського кодексу України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його

оскаржує в апеляційному порядку на предмет 

невідповідності нормам матеріального та процесуального права

відповідачка -СПД ОСОБА_1., також посилається на невідповідність висновків,

викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи,

зокрема:

          - господарським судом порушено вимоги

ст.ст.54, 56 ГПК України;

          - господарським судом не досліджено,

що поставку було здійснено на підставі договору № 3064 від 01.08.2006р., а не

договору № 2164 від 01.08.2006р., при цьому строк проведення розрахунків за

товар -30 днів, а не 7 днів, як було встановлено господарським судом;

          - господарським судом було прийнято

рішення по справі за відсутності представника відповідача, чим було порушено

ст.ст.22, 38 ГПК України;

          - господарським судом зроблений

невірний висновок щодо доведеності фактів поставки продукції по наведеним

позивачем накладним, оскільки відсутні довіреності, підтверджуючи повноваження

осіб на приймання товару, а також відсутні податкові накладні та накладні по

формі № 1-ТН, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку

України № 154 від 28.04.2005р.; 

          - господарський суд дійшов до

невірного висновку щодо наявності заборгованості, оскільки відсутній між

сторонами акт взаємозвірки розрахунків, відсутні докази, підтверджуючи

здійснення поставок по спірним накладним на вказану позивачем суму, а договір №

2164 від 01.08.2006р. між сторонами не укладався;

          - господарським судом порушено вимоги

ст.84 ГПК України, оскільки у рішенні не зазначено на користь якої сторони

вирішено спір.

          У відзиві на апеляційну скаргу

позивач по справі -ПП “Баядера” м.Горлівка Донецької області -проти задоволення

апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного

судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам,

матеріалам справи.

          Перевіривши законність та

обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши

матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін в судових засіданнях

14.02.2008р., 28.02.2008р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія

суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнення з

відповідача пені, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із змісту

позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 01.08.2006р. між ним

та СПД ОСОБА_1було укладено договір № 2164, відповідно до якого позивач -ПП

“Баядера” м.Горлівка Донецької області (“постачальник” за договором)

зобов'язався передати, а “покупець” -СПД ОСОБА_1. (відповідачка, скаржник)

зобов'язалась прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари на умовах

договору (а.с.6-7).

Пунктами 1.2, 1.3 розділу

1, п.п.2.1-2.3 розділу 2 сторони визначили, що найменування, асортимент,

кількість товару визначається з видаткових накладних, вартість однієї партії

товару являє собою вартість товару, визначену у видатковій накладній, за якою

ця партія поставляється; партією товару вважається найменування, кількість та

асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній.  

Пунктом 3.1 розділу 3

договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на підставі

заявок “покупця” окремими партіями протягом дії договору. Як свідчать пояснення

представників обох сторін, поставки товару здійснювались по заявкам “покупця” в

телефонному режимі, докази в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючи

факт оформлення таких заявок в письмовій формі відсутні в матеріалах справи, не

надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Як вбачається з пояснень

представників обох сторін, письмових пояснень відповідачки (а.с.107-124),

змісту п.3.4 розділу 3, розділу 6 договору сторони домовились про те, що товар

за договором від 01.08.2006р. поставляється на склад “покупця” за адресою:

м.Дніпропетровськ, вул.Автопаркова, 5.

Розділом 6 договору,

зокрема п.6.1, п.п.6.1.1 договору, сторони визначили, що приймання-передача

товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін, “покупець”

зобов'язаний до першої поставки надати “постачальнику” письмову ін формацію про

перелік осіб, уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки

печатки (штампу), якими зазначені матеріально-відповідальні особи

завіряють свій підпис на накладних про одержання товару; така інформація

оформлюється у виді додатку до даного договору, який підписується

керівником та головним бухгалтером “покупця” та завіряється печаткою; у разі

зміни (доповнення) даної інформації “покупець” зобов'язаний повідомити

“постачальника” до наступної поставки з додержанням форми, передбаченої в

даному пункті.

Пунктом 6.3, п.п.6.3.1

договору сторони передбачили, що оформлення приймання-передачі товару

здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних

та інших товаросупроводжувальних документів; у випадку підписання цих

документів представником “покупця”, відомості якого не вказані в

інформації, наданій “покупцем” відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 договору, “покупець”

повинен негайно переоформити товаросупроводжувальні документи або надати нову

інформацію, передбачену п.п.6.1.1 п.6.1 договору із внесенням до неї відомостей

про особу, яка підписала товаросупроводжувальні документи.

Підпунктом 6.3.2 розділу

6 договору регламентовано, що у разі невиконання “покупцем” жодної з

дій, перелічених в п.п.6.3.1 п.6.3 договору, вважається, що особа, яка

підписала товаросупроводжувальні документи, є належним чином уповноваженим

представником “покупця” і її підпис на товаросупроводжувальних документах

підтверджує виникнення у “покупця” всіх обов'язків, передбачених договором.

Отже, умовами договору

передбачений порядок приймання продукції, як і у випадках уповноваженими на це

особами “продавця”, так і особами, які не були уповноважені у відповідності до

п.п.6.1.1 п.6.1 договору, але з обов'язковим прийняттям товару “покупцем” в

подальшому.   

Пунктом 7.2 договору

сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” за несвоєчасну оплату

-сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день

прострочення (п.п.7.2.1); а також, якщо борг не погашено протягом 15 днів з дня

його виникнення, “покупець” сплачує “постачальнику” штраф у розмірі 30% від

суми поставки, строк розрахунків по яким було порушено.

В судовому засіданні

14.02.2008р. сторонами на вимогу суду апеляційної інстанції було надано

екземпляри обох сторін договору від 01.08.2006р. Як вбачається при огляді

екземплярів договору від 01.08.2006р., екземпляр позивача містить виправлення

коректором у номері договору та в п.4.1 розділу 4 договору щодо строку оплати

(екземпляр позивача -7 календарних днів, а в екземплярі відповідачки -30

календарних днів). В екземплярі позивача в договорі виправлено номер на “2164”,

в екземплярі відповідачки -номер договору вказано “3064”, ксерокопії обох

екземплярів договорів містяться у справі (а.с.6-7, 94-95). В решті -зокрема,

розділи 1, 2, 3, 5, 6, 7 договору від 01.08.2006р. мають однакову редакцію.

Враховуючи викладене,

факт наявності у договорі від 01.08.2006р. в екземплярі позивача незасвідчених

у двохсторонньому порядку виправлень, колегія суддів вважає, що необхідно

враховувати п.4.1 розділу 4 договору від 01.08.2006р., викладений в редакції

екземпляра договору відповідача із визначенням терміну оплати - 30 календарних

днів з дати поставки парті товару.  

Також в судове засідання

14.02.2008р. на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем було надано для

огляду оригінал переліку осіб, уповноважених на отримання товару у

відповідності до розділу 6 договору від 01.08.2006р. (а.с.97). Як вбачається із

змісту переліку (а.с.97), він не містить будь-яких посилань на договір від

01.08.2006р., в ньому відповідальними особами визначено комірників: ОСОБА_3. та

ОСОБА_4, визначена інша адреса доставки, ніж передбачена п.3.4 договору від

01.08.2006р., зазначений перелік (а.с.97) засвідчено печаткою відповідачки, її

підписом та підписом головного бухгалтера у відповідності до п.п.6.1.1 розділу

6 договору від 01.08.2006р. Доводи скаржника про те, що зазначений перелік не

може бути прийнято судом як доказ належності додатку до договору від

01.08.2006р., зокрема, розділу 6 договору не приймається, оскільки: по-перше,

відповідачка у відповідності до договору повинна була самостійно, в

односторонньому порядку оформлювати такий перелік, тому на власний розсуд

здійснювалось внесення будь-яких відомостей, зокрема, відносно адреси поставки,

дати -“05.04.2006р.”, до укладення договору; по-друге, докази, підтверджуючи

факт приналежності переліку (а.с.97) до будь-яких інших між сторонами договорів

відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій у

відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України; по-третє, зазначений перелік

(а.с.97) засвідчений підписом відповідачки та її головного бухгалтера, що не

спростовується, визнається в ході наданих пояснень в судовому засіданні

28.02.2008р., тобто перелік відповідає формі, передбаченій п.п.6.1.1 розділу 6

договору від 01.08.2006р., тоді як зміна в односторонньому порядку, зокрема,

скаржницею, як “покупцем”, адреси доставки, визначеній в договорі від

01.08.2006р. (п.3.4 розділу 3 договору) не передбачена умовами останнього, що

суперечить ст.ст.525, 526 ЦК України.

Посилання скаржниці на

інший перелік осіб (а.с.96), складений у відповідності до п.п.6.1.1 розділу 6

договору не приймається, оскільки: по-перше, зазначений перелік всупереч

розділу 6 договору від 01.08.2006р. не підписаний головним бухгалтером;

по-друге, має дописки іншої особи у посиланні на номер та дату договору, період

отримання цінностей.

Суд апеляційної інстанції

вважає за можливе прийняти ці додаткові докази від сторін, а також надати

вищевикладену правову оцінку, оскільки їх не прийняття: по-перше, це призведе

до неповноти дослідження всіх обставин, матеріалів справи, що мають значення

для її правильного вирішення; по-друге, представник відповідачки та

відповідачка були відсутні в судовому засіданні в суді першої інстанції

19.12.2007р. (а.с.46-48), тобто були не в змозі надати додаткові докази суду

першої інстанції (ч.1 ст.101 ГПК України); по-третє, у відповідності до п.9 Роз'яснення

Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі

змінами та доповненнями) додаткові докази, подані стороною в обґрунтування

відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без

обмежень, встановлених ст..101 ГПК України, також без обмежень приймаються

додаткові докази, витребувані апеляційним судом у відповідності до ст..38 ГПК

України.

Відповідно до ч.1 ст.193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені

цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК

України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК

України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.п.6.1.1

розділу 6, п.п.6.3.1 п.6.3, п.6.3, а також умови п.п.6.3.2 п.6.3 розділу 6

договору від 01.08.2006р., факт відсутності доказів в розумінні ст.ст.32, 33,

36 ГПК України, підтверджуючих визнання договору від 01.08.2006р. в

встановленому порядку недійсним, доказів його розірвання, господарський суд

дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем

належними доказами у відповідності до ст..33 ГПК України фактів поставок по

переліченим в позовній заяві позивачем накладним на суми основного боргу,

визначених в прохальній частині позовної заяви. Враховуючи факт відсутності

доказів оплати вартості поставлених по спірним накладним товарно-матеріальних

цінностей у відповідності до ст..ст..32, 33, 36 ГПК України, оскільки

відповідачка спростовувала самі факти отримання товару, докази оплати відсутні

в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи, то

господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявної

заборгованості відповідачки перед позивачем на суму 146 261 грн. 03 коп. по

накладним, підписаним комірниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.14-24): № 175478 від

27.10.2006р. (а.с.14), № 175709 від 30.10.2006р. (а.с.15), № 176484 від

07.11.2006р. (а.с.16), № 176834 від 08.11.2006р. (а.с.17), № 177134 від

10.11.2006р. (а.с.18), № 177408 від 14.11.2006р. (а.с.19), № 178202 від

21.11.2006р. (а.с.20), № 178951 від 25.11.2006р. (а.с.21), № 179263 від

29.11.2006р. (а.с.22), № 179969 від 05.12.2006р. (а.с.23), № 180574 від

08.12.2006р. (а.с.24) та стягнув вищевказану суму боргу на користь позивача.

Доводи скаржниці про факт

порушення 21.02.2008р. кримінальної справи за фактом шахрайства не може бути

прийнятий апеляційним господарським судом, оскільки не є фактом преюдиційного

значення в розумінні ст..35 ГПК України, вирок по кримінальній справі, який

вступив в законну силу відсутній, а скаржниця не позбавлена права звернення з

заявою у відповідності до ст.ст.112-114 ГПК України в подальшому.

Доводи скаржника щодо

відсутності товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН (алкогольні напої)

(а.с.91), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від

28.04.2005р. № 154, не приймаються в силу ст..34 ГПК України, а також

враховуючи умови п.п.6.3.1, 6.3.2 п.6.3 розділу 6 договору від 01.08.2006р. та

те, що договором не передбачено оформлення приймання-передачі будь-якими іншими

документами, зокрема, накладними форми № 1-ТН, ніж п.6.3 розділу 6 договору та

предметом спору по цій справі не є правовідносини щодо надання послуг

перевезення.

У відповідності до

частини 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки.  

Отже, враховуючи, що факт

прострочення в оплаті мав місце, господарський суд обґрунтовано на підставі

п.п.7.2.2 п.7.2 розділу 7 договору  від

01.08.2006р., ст.ст.525, 526, ч.1 ст.548, ст..611 ЦК України стягнув з

відповідачки на користь позивача штраф 43 878 грн. 30 коп. Також суд першої

інстанції правильно дійшов до висновку щодо обґрунтованості вимог в частині

стягнення пені на підставі п.п.7.2.1 п.7.2 розділу 7 договору від 01.08.2006р.

та ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96 ВР, але в цій частині рішення

господарського суду слід змінити, враховуючи строк оплати -30 календарних днів

п.4.1 розділу 4 договору та стягнути з відповідачки на користь позивача 8 854

грн. 54 коп. пені (з урахуванням 30 денного строку оплати, подвійної облікової

ставки НБУ; по 01.05.2007р. (а.с.5) по кожній із накладних).

Посилання відповідачки на

порушення господарським судом норм процесуального права не приймаються

апеляційним господарським судом в силу ч.2 ст.104 ГПК України, про час та місце

судового засідання 19.12.2007р. скаржника було належним чином повідомлено

(а.с.42 -штамп господарського суду на зворотній стороні ухвали в нижньому

лівому куті здійснений у  відповідності з

Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом

голови Вищого господарського суду України 

№ 75 від 10.12.2002р.), докази неотримання ухвали господарського суду

від 06.12.2007р. (довідка пошти) скаржником не надавались відповідно до ст.33

ГПК України, відсутня в матеріалах справи.  

Наданий до справи в

судовому засіданні 28.02.2008р. перелік осіб, працюючих у відповідачки не

приймається, оскільки: з наданої довідки не вбачається, що саме ці особи є

працівниками відповідачки, відсутні будь-які відомості в зв'язку з чим та на

чию вимогу надаються такі відомості, тобто ці відомості складені одноособово,

не засвідчені ніяким чином державними органами та установами з працевлаштування

населення. 

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 19.12.2007р. по справі № 21/126-07 -змінити в

частині стягнення пені.

          Резолютивну частині рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007р. по справі №

21/126-07 викласти в наступній редакції:

          “Позов задовольнити частково.

          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ на користь приватного

підприємства “Баядера”, м.Горлівка Донецької області  146 261 грн. 03 коп. боргу, 43 873 грн. 30

коп. штрафу, 8854 грн. 54 коп. пені, 1989 грн. витрат по держмиту, 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову -відмовити.”

          Видачу відповідних наказів по справі,

зокрема, згідно з вимогами ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському

суду Дніпропетровської області. 

Головуючий                                                                                                   

О.М. Виноградник

Судді                                                                         

                                     О.В.

Джихур

О.М.Лисенко

Дата

виготовлення в повному обсязі -03.03.2008р.