Постанова

від 22.05.2008 по справі 21/126-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 22 травня 2008 р.                                                                                   

№

21/126-07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц

К.В.,

суддів:

Бакуліної

С.В.,

Глос

О.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на

постанову

від

28.02.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у

справі  господарського суду

№

21/126-07 Дніпропетровської області

за

позовом

Приватного

підприємства “Баядера”

до

СПД -ФО

ОСОБА_1.

про

стягнення

200 637,45 грн.

в

судовому засіданні взяли участь представники :

від

позивача:

не

з'явились

від

відповідача:

ОСОБА_1,

ОСОБА_2. (довіреністьНОМЕР_1 від 21.05.2008р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Алмазова І.В.) від

19.12.2007 року у справі № 21/126-07 позов задоволено; стягнуто з відповідача

146 261,03 грн. -боргу, 10498,12 грн. -пені, 43878,30 грн. -штрафу, 2006,37

грн. -витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою

Дніпроперовського апеляційного господарського суду (головуючий суддя

Виноградник О.М., судді - Джихур О.В., Лисенко О.М.) від 28.02.2008 року у

справі № 21/126-07 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від

19.12.2007 року змінено в частині стягнення пені; резолютивну частину рішення

Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007 року по справі №

21/126-07 викладено в наступній редакції: позов задовольнити частково; стягнути

з відповідача на користь позивача 146 261,03 грн. боргу, 43 873,30 грн. штрафу,

8854,54 грн. пені, 1989 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти,

посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме 42,

43, 33, 38, п.7 ч.2 ст.105 ГПК України.

Відзиву

на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши

пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали

викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та

правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та

постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого

господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач

обґрунтовував свої вимоги тим, що 01.08.2006 року між ним та СПД ОСОБА_1. було

укладено договір № 2164, відповідно до якого позивач - ПП “Баядера” м. Горлівка

Донецької області (постачальник за договором) зобов'язався передати, а покупець

- СПД ОСОБА_1 (відповідачка, скаржник) зобов'язалась прийняти та оплатити

алкогольну продукцію та товари на умовах договору (а.с.6-7).

Пунктами

1.2, 1.3 розділу 1, п.п.2.1-2.3 розділу 2 сторони визначили, що найменування,

асортимент, кількість товару визначається з видаткових накладних, вартість

однієї партії товару являє собою вартість товару, визначену у видатковій

накладній, за якою ця партія поставляється; партією товару вважається

найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій

накладній.

Пунктом

3.1 розділу 3 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюєть ся на

підставі заявок покупця окремими партіями протягом дії договору. Як свідчать

пояс нення представників обох сторін, поставки товару здійснювались по заявкам

покупця в те лефонному режимі, докази, в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України,

підтверджуючи факт офор млення таких заявок в письмовій формі відсутні в

матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в

судах обох інстанцій.

Як

вбачається з пояснень представників обох сторін, письмових пояснень

відповідачки (а.с.107-124), змісту п.3.4 розділу 3, розділу 6 договору сторони

домовились про те, що товар за договором від 01.08.2006 року поставляється на

склад покупця за адресою: АДРЕСА_1

Розділом

6 договору, зокрема п.6.1, п.п.6.1.1 договору, сторони визначили, що

приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними

представниками сто рін, покупець зобов'язаний до першої поставки надати

постачальнику письмову інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати

товар, зразки їх підписів та зразки печатки (штампу), якими зазначені

матеріально-відповідальні особи завіряють свій підпис на наклад них про

одержання товару; така інформація оформлюється у виді додатку до даного

договору, який підписується керівником та головним бухгалтером покупця та

завіряється печат кою; у разі зміни (доповнення) даної інформації покупець

зобов'язаний повідомити постачальника до наступної поставки з додержанням

форми, передбаченої в даному пункті.

Пунктом

6.3, п.п.6.3.1 договору сторони передбачили, що оформлення приймання-передачі

товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накла

дних та інших товаросупроводжувальних документів; у випадку підписання цих документів

представником покупця, відомості якого не вказані в інформації, наданій

покупцем від повідно до п.п.6.1.1 п.6.1 договору, покупець повинен негайно

переоформити товаросупроводжувальні документи або надати нову інформацію,

передбачену п.п.6.1.1 п.6.1 договору із внесенням до неї відомостей про особу,

яка підписала товаросупроводжувальні документи.

Підпунктом

6.3.2 розділу 6 договору регламентовано, що у разі невиконання покупцем жодної

з дій, перелічених в п.п.6.3.1 п.6.3 договору, вважається, що особа, яка

підписала товаросупроводжувальні документи, є належним чином уповноваженим

представником покупця і її підпис на товаросупроводжувальних документах

підтверджує виникнення у покупця всіх обов'язків, передбачених договором.

З

урахуванням встановленого, суд дійшов вірного висновку, що умовами договору

передбачений порядок приймання продукції як уповноваженими на це особами

продавця, так і особами, які не були уповноважені у відпо відності до п.п.6.1.1

п.6.1 договору, але з обов'язковим прийняттям товару покупцем в подальшому.

Пунктом

7.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність покупця за не

своєчасну оплату - сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за

кожен день про строчення (п.п.7.2.1); а також, якщо борг не погашено протягом

15 днів з дня його виникнен ня, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі

30% від суми поставки, строк роз рахунків по яким було порушено.

В

судовому засіданні 14.02.2008 року сторонами на вимогу суду апеляційної

інстанції було надано екземпляри обох сторін договору від 01.08.2006 року. Як

вбачається з огляду екземпля рів договору від 01.08.2006 року, екземпляр

позивача містить виправлення коректором у номері договору та в п.4.1 розділу 4

договору щодо строку оплати (екземпляр позивача 7 календа рних днів, а в

екземплярі відповідачки - 30 календарних днів). В екземплярі позивача в

договорі виправлено номер на “2164”, в екземплярі відповідачки - номер договору

вказано “3064”, ксерокопії обох екземплярів договорів містяться у справі

(а.с.6-7, 94-95). В решті зокрема, розділи 1, 2, 3, 5, 6, 7 договору від

01.08.2006 року мають однакову редакцію.

Враховуючи

викладене, факт наявності у договорі від 01.08.2006 року в екземплярі позивача

незасвідчених у двохсторонньому порядку виправлень, колегія суддів вірно дійшла

висновку, що необ хідно враховувати п.4.1 розділу 4 договору від 01.08.2006

року, викладений в редакції екземпля ра договору відповідача із визначенням

терміну оплати - 30 календарних днів з дати постав ки парті товару.

Також

в судове засідання 14.02.2008 року на вимогу суду апеляційної інстанції

позивачем було надано для огляду оригінал переліку осіб, уповноважених на

отримання товару у відпо відності до розділу 6 договору від 01.08.2006 року

(а.с.97). Як вбачається із змісту переліку (а.с.97), він не містить будь-яких

посилань на договір від 01.08.2006 року, в ньому відповідаль ними особами

визначено комірників: ОСОБА_3. та ОСОБА_3, визначена інша адреса доставки, ніж

передбачена п.3.4 договору від 01.08.2006 року, зазначений перелік (а.с.97)

засвідчено печаткою відповідачки, її підписом та підписом головного бухгалтера

у відповід ності до п.п.6.1.1 розділу 6 договору від 01.08.2006 року. Доводи

відповідача про те, що зазначе ний перелік не може бути прийнято судом як доказ

належності додатку до договору від 01.08.2006 року, зокрема, розділу 6

договору, апеляційним судам не прийнято, оскільки: по-перше, відповідачка у

відповідності до договору повинна була самостійно, в односторонньому порядку

оформлю вати такий перелік, тому на власний розсуд здійснювалось внесення

будь-яких відомостей, зокрема, відносно адреси поставки, дати -“05.04.2006р.”,

до укладення договору: по-друге, докази, що підтверджують факт приналежності

переліку (а.с.97) до будь-яких інших договорів сторін відсутні в матеріалах

справи, не надавались судам обох інстанцій у відповід ності до ст.ст.32, 33, 36

ГПК України; по-третє, зазначений перелік (а.с.97) засвідчений під писом

відповідачки та її головного бухгалтера, що не спростовується, визнається в

ході на даних пояснень в судовому засіданні 28.02.2008 року, тобто перелік

відповідає формі, передба ченій п.п.6.1.1 розділу 6 договору від 01.08.2006

року, тоді як зміна в односторонньому порядку, зокрема, скаржницею, як

покупцем, адреси доставки, визначеній в договорі від 01.08.2006 року (п.3.4

розділу 3 договору) не передбачена умовами останнього, що суперечить ст.ст.525,

526 ЦК України.

Посилання

скаржниці на інший перелік осіб (а.с.96), складений у відповідності до

п.п.6.1.1 розділу 6 договору не прийнято апеляційним судом, оскільки: по-перше,

зазначений перелік всупе реч розділу 6 договору від 01.08.2006 року не

підписаний головним бухгалтером; по-друге, має дописки іншої особи у посиланні

на номер та дату договору, період отримання цінностей.

Суд

апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв додаткові докази від сторін, а також

надав їм вищевикладену правову оцінку, оскільки їх не прийняття: по-перше,

призвело б до неповноти дослідження всіх обставин, матеріалів справи, що мають

значення дія її правильного вирішення; по-друге, представник відповідачки та

відповідачка були відсутні в судовому засіданні в суді першої інстанції

19.12.2007 року (а.с.46-48), тобто були не в змозі на дати додаткові докази

суду першої інстанції (ч.1 ст.101 ГПК України); по-третє, у відповід ності до

п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року

№ 04-5/366 (зі змінами та доповненнями) додаткові докази, подані стороною в

обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються

апеляційним судом без обме жень, встановлених ст.101 ГПК України, також без

обмежень приймаються додаткові дока зи, витребувані апеляційним судом у

відповідності до ст.38 ГПК України.

Відповідно

до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

нале жним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкрет них вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до

вимог, що у певних у мовах звичай но ставляться; до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями

525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зо бов'язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності та ких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною

1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи

умови п.п.6.1.1 розділу 6, п.п.6.3.1 п.6.3 розділу 6, а також умови п.п.6.3.2

п.6.3 розділу 6 договору від 01.08.2006 року, факт відсутності доказів в

розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, що підтверджують визнання договору від

01.08.2006 року в встановленому порядку недійсним, доказів його розірвання,

суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем

належними доказами у відповідності до ст.33 ГПК України фактів поставок по

переліченим в позовній заяві позивачем накладним на суми ос новного боргу.

Враховуючи факт відсутно сті доказів оплати вартості поставлених по спірним

накладним товарно-матеріальних ціннос тей у відповідності до ст.ст.32, 33, 36

ГПК України, оскільки відповідачка спростовувала самі факти отримання товару,

докази оплати відсутні в матеріалах справи, не надавались су дам обох інстанцій

при розгляді справи, господарські суди дійшли правильного та обґрунтованого

висновку щодо наявної заборгованості відповідачки перед позивачем на суму 146

261 грн. 03 коп. по накладним, підписаним комірниками Міхєєвим та Кукліновським

(а.с.14-24): № 175478 від 27.10.2006р. (а.с.14), № 175709 від 30.10.2006р.

(а.с.15), № 176484 від 07.11.2006р. (а.с.16), № 176834 від 08.11.2006р.

(а.с.17), № 177134 від 10.11.2006р. (а.с.18), № 177408 від 14.11.2006р.

(а.с.19), № 178202 від 21.11.2006р. (а.с.20), № 178951 від 25.11.2006р.

(а.с.21), № 179263 від 29.11.2006р. (а.с.22), № 179969 від 05.12.2006р.

(а.с.23), № 180574 від 08.12.2006р. (а.с.24), та стягнули вищевказану суму

боргу на користь позивача.

Доводи

скаржниці про факт порушення 21.02.2008 року кримінальної справи за фактом

шахрайства вірно не прийнятий до уваги апеляційним господарським судом,

оскільки не є фак том преюдиціального значення в розумінні ст.35 ГПК України;

вирок по кримінальній справі, який вступив в законну силу відсутній і,

скаржниця не позбавлена права звернення з заявою у відповідності до

ст.ст.112-114 ГПК України в подальшому.

Доводи

скаржника щодо відсутності товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН

(алкогольні напої) (а.с.91), затверджених наказом Міністерства транспорту та

зв'язку України від 28.04.2005 року № 154, правомірно не прийняті судом в силу

ст.34 ГПК України, а також врахо вуючи умови п.п.6.3.1, п.п.6.3.2 п.6.3 розділу

6 договору від 01.08.2006 року та те, що договором не передбачено оформлення

приймання-передачі будь-якими іншими документами, зокрема, накладними форми №

1-ТН, ніж п.6.3 розділу 6 договору та предметом спору по цій справі не є

правовідносини щодо надання послуг перевезення алкоголю автомобільним

транспортом.

У

відповідності до частини 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання

наста ють правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата

неустойки.

Отже,

враховуючи, що факт прострочення в оплаті мав місце, господарський суд об

ґрунтовано на підставі п.п.7.2.2 п.7.2 розділу 7 договору від 01.08.2006 року,

ст.ст.525. 526. ч.1 ст.548, ст.611 ЦК України стягнув з відповідачки на користь

позивача штраф 43 878 грн. 30 коп. Також суд першої інстанції правильно дійшов

до висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення пені на підставі

п.п.7.2.1 п.7.2 розділу 7 договору від 01.08.2006 року та ст.ст.1, 3 Закону

України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо бов'язань”

від 22.11.1996 року № 543/96 ВР, але в цій частині рішення господарського суду

апеляційним судом правильно змінено, враховуючи строк оплати - 30 календарних

днів по п.4.1 розділу 4 договору та, стягну в з відповідачки на користь

позивача 8 854 грн. 54 коп. пені (з урахуванням 30 денного строку оплати,

подвійної облікової ставки НБУ, по 01.05.2007 року (а.с.5) по кожній із наклад

них).

Беручи

до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія

суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного

господарського суду.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119,

ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд

України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу СПД -ФО ОСОБА_1. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 28.02.2008 року у справі № 21/126-07 залишити без задоволення, а

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2008

року у справі № 21/126-07 -без змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і С.Бакуліна  О.Глос