Рішення

від 14.09.2006 по справі 25/220-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/220-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.06р.

Справа № 25/220-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд", м. Дніпропетровськ 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 100666,44 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача:Приходько О.І., довіреність №5 від 18.08.06р.

від відповідача: Шурай Т.В., довіреність №44 від 01.01.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості  за поставлений товар у сумі 77120,40грн., 3% річних у сумі 1350,20грн., інфляційних втрат у сумі 2761,40грн., пені у сумі 14036,02грн. та штрафу сумі 5398,42грн., а всього 100666,44грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару та ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що накладні, які підтверджують передачу товару відповідачеві не відповідають чинному законодавству, оскільки підписані зі сторони відповідача не уповноваженою особою. Також позивачем неправомірно застосована пеня та штраф на підставі ст. 231 ГК України, оскільки вона не регулює відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 23.08.2006р. по 14.09.2006р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                                               ВСТАНОВИВ:          

15.07.2003р. за накладними № 18/1 та 18/2 позивач передав, а відповідач в особі Спеціалізованого будівельно-монтажного поїзду № 397 та будівельно-монтажного поїзду № 724 прийняв товар (плитку тротуарну, плитку бетонну та відливи) на загальну суму 77120,40грн., з яких відповідачем самостійно були проведені роботи з облицювання частини площі вокзалу Дніпропетровськ.

Факт одержання товару відповідачем не заперечується та додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 2/01 від 10.01.2005р., підписаним між сторонами, листом Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Придніпровської залізниці № 4122 від 13.10.2004р. на адресу начальника вокзалу ст. Дніпропетровськ.

Згідно з ст. 4 ЦК УРСР, який був чинний на час передання позивачем товару відповідачу, цивільні права і обов'язки виникають з підстав,  передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч  і  не  передбачені  законом,  але  в  силу загальних  начал  і  змісту  цивільного  законодавства  породжують цивільні права і обов'язки.

              Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема з угод, передбачених законом,  а  також  з  угод,  хоч  і  не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;      внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок  подій,  з   якими    закон    пов'язує    настання цивільно-правових наслідків.

          З дій сторін щодо постачання та прийняття товару на користь відповідача випливає обов'язок останнього оплатити прийнятий товар (ст. 245 ЦК УРСР), оскільки дії сторін мають ознаки договору постачання.

          23.11.2005р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 11/05-2 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 77120,40грн., що підтверджується копією відповідного поштового чеку та не заперечується відповідачем.

          Відповідачем доказів оплати поставлених позивачем товарів загальну суму 77120,40грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України, норми якого слід застосовувати до прав та обов'язків сторін в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи надіслання 23.11.2005р. відповідачеві вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 77120,40грн., то строк виконання відповідачем зобов'язання настав 01.12.2005р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, позивачем були нараховані інфляційні втрати на суму заборгованості 77120,40грн., розмір яких за період з 12.12.2005р. по 01.03.2006р. становить 2761,40грн., а також 3% річних, розмір яких за період з 12.12.2005р. по 12.07.2006р. становить 1350,20грн.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 77120,40грн., інфляційних втрат у розмірі 2761,40грн. та 3% річних у розмірі 1350,20грн.  обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення ж відповідача, які ґрунтуються на тому, що накладні підписані не уповноваженими особами є безпідставними, оскільки підписання накладної лише посвідчує факт прийняття-передачі товару та не є формою угоди, наслідком не відповідності, якої чинному законодавству є визнання її недійсною. Матеріалами ж справи підтверджується факт прийняття відповідачем поставленого товару.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 14036,02грн. та штрафу сумі 5398,42грн., які нараховані на підставі ст.. 231 ГК України, оскільки наведена норма не застосовується до відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Так, згідно з п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ж до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь основний борг у сумі  77120,40грн., інфляційні втрати у сумі 2761,40грн. та 3% річних у сумі 1350,20грн.  У стягненні ж  пені у сумі 14036,02грн. та штрафу сумі 5398,42грн слід відмовити.

Оскільки спір виник з неправильних дій відповідача судові витрати слід віднести на відповідача у повному обсягу.

Керуючись ст.ст 4, 245 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-                               

                                                                             ВИРІШИВ:

          Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, п/р 26002000049 в ДФ АБ „Експрес-Банк” м. Дніпропетровськ, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбуд” (м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, п/р 26005141955001 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, ЄДРПОУ 32130724) основний борг у сумі  77120,40грн., інфляційні втрати у сумі 2761,40грн., 3% річних у сумі 1350,20грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 1006,66грн. і інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.  

           В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано 26.09.2006р.