Постанова

від 19.02.2008 по справі 13/481-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.02.08                                                                                              

Справа №13/481-пд-07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі Шерник

О.В.

          За участю представників сторін: від

відповідача 2 - ОСОБА_1., довіреність № ВКС № 436136 від 18.07.07 р., від

третьої особи-1 на стороні позивача - ОСОБА_2., довіреність від 18.02.08 р.;

представники позивача, відповідача-1, третьої особи-2, прокуратури в судове

засідання не з'явились.

Розглянувши в судовому

засіданні апеляційне подання Прокурора Великоолександрівського району

Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від

22.11.2007 р. у справі № 13/481-ПД-07

за позовом: Прокурора

Великоолександрівського району Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача - Відділу державної виконавчої служби Великоолександрівського

районного управління юстиції, смт. Велика Олександрівка Херсонської області

(далі ВДВС Великоолександрівського РУЮ);

до відповідача 1:

Приватного сільськогосподарського підприємства «АгроМастер», с. Бобровий Кут

Великоолександрівського району Херсонської області (далі ПСП «АгроМастер»);

до відповідача 2:

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Миколаїв (далі

СПД фізична особа ОСОБА_3.);

третя особа 1, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє

підприємство «Вендельн Україна», с. Дар'ївка, Білозерський район, Херсонська

область (ДП «Вендельн Україна»);

третя особа 2, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 -

Акціонерний комерційний банк «Європейський», м. Харків;

про визнання недійсним

договору купівлі-продажу № 08/02-1-2007 від 08.02.2007 р., укладеного між

відповідачами

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду № 107 від 28.01.2008 р. справу

передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Хуторной В.М.,

судді - Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., якою справу прийнято до свого

провадження.

Рішенням

господарського суду Херсонської області (суддя Закурін М.К.) від 22.11.2007 р.

у справі № 13/481-ПД-07 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вказане рішення

мотивоване тим, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі

органу, який не вправі виконувати функції держави у спірних правовідносинах, а

також не доведено факту недійсності спірного договору з точки зору

невідповідності його змісту діючому законодавству та без відповідного дозволу,

а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №

08/02-1-2007 від 08.02.2007 р., укладеного між відповідачами, задоволенню не

підлягають. 

Не погоджуючись з

судовим рішенням, прокурор Великоолександрівського району Херсонської області

звернувся з апеляційним поданням, в якому зазначає, що оскільки суд дійшов

висновку, що органи виконавчої служби, а відповідно і прокурор, не мали права

на пред'явлення такого позову, це є підставою для залишення позовної заяви без

розгляду, а не відмови у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх

вимог щодо визнання договору недійсним вказує, що на час укладення договору

купівлі-продажу відчужене майно перебувало під арештом та було оголошено

заборону на його відчуження, тому укладення вказаного договору суперечить

положенням ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 року №

606-XIV і такий правочин відповідно до ст. 227 ЦК України може бути визнаний

судом недійсним. Просить апеляційне подання задовольнити, рішення

господарського суду скасувати.

СПД фізична особа

ОСОБА_3., відповідач-2 по справі, у поданому відзиві та додаткових поясненнях

до відзиву, зазначає, що ст. 227 ЦК України, на яку посилається прокурор

застосовується лише в випадках, коли юридична особа вчиняє правочин без

ліцензії або іншого документу дозвільного характеру, Державна виконавча служба

позбавлена права звертатися до суду про визнання недійсними договорів щодо

відчуження майна, що належить третім особам та на яке накладено арешт в межах

виконавчого провадження. Крім того зазначає, що відповідальність за порушення

ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 року № 606-XIV

(далі Закон № 606) тягне за собою відповідальність зберігача майна, посилається

на застосування ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та

реєстрацію обтяжень» від 18.11.03 р. № 1255-IV (далі Закон № 1255).

Представник

відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на

апеляційне подання, просить апеляційне подання залишити без задоволення, а

рішення суду першої інстанції - без змін

ДП «Вендельн Україна»,

третя особа 1 по справі, у поданому суду відзиві на апеляційне подання

зазначає, підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним може бути

обмеження в праві користування у посадових осіб ПСП «АгроМастер» арештованим

майном, представник третьої особи 1 підтримав доводи відзиву, просить скасувати

рішення господарського суду Херсонської області та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги.

За клопотанням

представників відповідача-2 та третьої особи-1 судовий процес вівся без

застосування технічних засобів фіксації, в судовому засіданні 19.02.2008 р.

оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99

ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК

України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги

і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду

у повному обсязі.

Сутність спору:

08.02.2007 року між

ПСП «АгроМастер» та СПД фізичною особою ОСОБА_3. було укладено договір

купівлі-продажу № 08/02-1-2007, відповідно до умов якого, остання придбала

трактор «Беларус-82.1», заводський номер НОМЕР_2, вартістю 48200 грн.,

зобов'язавшись сплатити його вартість в безготівковій формі або шляхом передачі

векселя без встановлення конкретної дати оплати.

08.02.2007 року

складено акт приймання-передачі об'єкту купівлі-продажу договору № 08/02-1-2007

від 08.02.2007 року. Факт отримання СПД фізичною особою ОСОБА_3. трактору також

підтверджується бухгалтерською накладною № 5 від 08.02.2007 року та податковою

накладною № 5 від 08.02.2007 року, які містяться в матеріалах справи.

Згідно зі свідоцтвом

про реєстрацію машини серії АБ № 259024 від 02.02.2007 року трактор марки

«Беларус-82.1» за реєстраційним номером НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2, 2005

року випуску, належав ПСП «АгроМастер» та був знятий з обліку для реалізації

07.02.2007 року.

07.09.2006 року

ухвалою господарського суду Херсонської області по справі № 15/255-06 за

позовом ДП «Вендельн Україна» до ПСП «АгроМастер» про стягнення боргу було

заборонено останньому відчужувати сільськогосподарську техніку, в тому числі

трактор Беларус - 82.1 № НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, що належав відповідачу

1. 

19.10.06 р. Державним

виконавцем державної виконавчої служби у Великоолександрівському районі в межах

здійснюваного виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду

Херсонської області № 14/285-06 від 17.10.2006 року був накладений арешт на все

майно боржника - ПСП «АгроМастер» та заборонено його відчужувати.

20.10.06 р. державним

виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника: трактор «Беларус» №

808006758, жниварку, два культиватори: КПС-4, КРНВ-4.2, всього 4 одиниці на

загальну суму 35000 грн.

03.05.07 р. до ВДВС

Великоолександрівського РУЮ надійшов наказ господарського суду Херсонської

області № 15/255-06 про стягнення з ПСП «АгроМастер» 389256 грн. шляхом

звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі на трактор Беларус 82.1 №

НОМЕР_2.

12.05.07 р. державним

виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, 12.05.07

р. відкрите виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого

провадження № 3772510 про стягнення боргу з ПСП «АгроМастер».

Наявність на момент

укладення спірного договору заборони на відчуження майна ПСП «АгроМастер», на

думку прокурора, є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Господарський суд

відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним на

підставі того, що органи виконавчої служби позбавлені права на звернення до

суду з вимогами про визнання недійсними договорів щодо відчуження майна, на яке

накладено арешт в межах виконавчого провадження, з чим не погодився прокурор та

оскаржує прийняте судове рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне

подання таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 121

Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво

інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону

України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII передбачено, що

представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у

здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій,

спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках,

передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами

або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав

юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними

правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою

представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози

порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок

протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у

відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2

Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави

порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в

інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор,

який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві

самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує

необхідність їх захисту, а також  вказує

орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах.

Зі змісту частини

першої статті 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор може вступити у справу

на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або

держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд

рішення за нововиявленими обставинами.

Як зазначено в пункті

5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №

3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в

арбітражному суді), поняття «орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах», що міститься в частині другій статті

2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою

покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних

правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

З матеріалів справи

вбачається, що позов було подано прокурором Великоолександрівського району

Херсонської області в інтересах держави в особі Відділу державної виконавчої

служби Великоолександрівського районного управління юстиції.

Відповідно до статті 1

Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 р. № 202/98-ВР

державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції

України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів,

а також посадових осіб відповідно до законів України.

За статтею 4 вказаного

Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання

судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів

(посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у

порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до

господарського суду Херсонської області з позовом, прокурор

Великоолександрівського району Херсонської області вказував на те, що порушення

інтересів держави при оспоренні вказаного правочину вбачається в перешкоджанні

виконанню органами державної виконавчої служби покладених на них державою

завдань та функцій щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового

виконання рішень, передбачених законом, тому прокурором в даному випадку позов

заявлено правомірно, що збігається з позицією Верховного суду України

(Постанова ВСУ від 20.03.07 р. по справі № 2-27/14547-2005).

Згідно ст. 124

Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є

обов'язковими до виконання на всій території України.

Преамбулою Закону №

606 визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому

виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.

2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну

виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст.

1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 року № 202/98-ВР

завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене

примусове виконання рішень, передбачених законом.

Висновок

господарського суду щодо відсутності у державної виконавчої служби права на

пред'явлення позову про визнання недійсними договорів щодо відчуження майна, на

яке нею накладено арешт в межах здійснюваного виконавчого провадження та з того

приводу, що державна виконавча служба не може бути органом, уповноваженим

здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є помилковим та

необґрунтованим.

Функції держави в

даному випадку полягають у забезпеченні виконання судових рішень, які делеговані

Державній виконавчій службі Конституцією України та визначенні відповідними

Законами серед її повноважень та завдань, право на звернення до суду в даному

випадку передбачено Цивільним кодексом України.

Статтею 15 ЦК України

закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не

суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою

статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули

статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до

господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за

захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та

інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину

недійсним.

Таким чином, ВДВС

Великоолександрівського РУЮ маючи право на захист свого інтересу, який полягає

у належному виконанні судових рішень, дає можливість звернутися до суду

прокурору, який вбачає необхідність захисту інтересу держави, саме щодо

забезпечення виконання судових рішень, у передбачений ЦК України спосіб -

шляхом визнання правочину недійсним.

Відповідно до

роз'яснень Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про

визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. (з подальшими змінами) угода може

бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити

наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і

настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.

215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -

третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК

України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст.

55 Закону № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем

шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою

накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його

відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника,

що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших

фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та

оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і

накладення на нього арешту.

Згідно п. 1 ч. 6 ст.

55 Закону № 606 арешт застосовується для забезпечення збереження майна

боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Слід зазначити що

зміст вказаного договору, зокрема така істотна умова як предмет договору -

пункт 1.1 договору купівлі-продажу № 08/02-1-2007 від 08.02.07 р., в якому

вказано, що товар належить продавцю на праві власності, не заставлений, не

арештований, не є предметом позовів третіх осіб, в той час як перебував під

арештом в порядку забезпечення виконання судових рішень, суперечить фактичним

обставинам справи.

Таким чином, колегія

суддів приходить до висновку про суперечність договору купівлі-продажу №

08/02-1-2007 від 08.02.07 р. ст. 55 Закону № 606, внаслідок невідповідності

його змісту про предмет договору та фактичним діям по неправомірній реалізації

арештованого майна положенням Закону щодо забезпечення збереження майна

боржника та наступного передання стягувачеві або примусовій реалізації.

Дійсно, відповідно до

ч. 5 ст. 55 та ч. 5 ст. 58 Закону № 606 порушення заборони державного виконавця

розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою

відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Але, якщо приймати

доводи відповідача 2 та вважати, що за порушення вимог Закону № 606 можливо

застосовувати лише відповідальність зберігача майна, то можна поставити

виконання судових рішень в господарському судочинстві під сумнів взагалі.

Покладення

відповідальності на зберігача майна в даному випадку стосується зберігання за

законом в порядку ст. 954 ЦК України з відповідними наслідками для зберігача в

правовідносинах зберігання, але ніяким чином не дає підстави говорити про

неможливість визнання недійсним правочину, зміст якого суперечить актам

цивільного законодавства, в даному випадку Закону № 606.

Посилання відповідача

2 на застосування ст. 658 ЦК України є безпідставними, оскільки вказаною нормою

окремо визначено: «крім випадків примусового продажу», такий примусовий продаж

якраз і міг би відбутись внаслідок проведення виконавчих дій.

Відповідно до частин

1, 2 ст. 12 Закону № 1255 взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі

якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з

моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з

третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності

реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між

боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами,

якщо інше не встановлено цим Законом.

До посилань

відповідача 2 на статтю 12 Закону № 1255 колегія суддів ставиться критично,

оскільки обтяження рухомого майна накладене ухвалою господарського суду та

постановою державного виконавця стосувалося як раз боржника, який внаслідок

наведеного не мав права відчужувати майно, яке стало предметом договору

купівлі-продажу № 08/02-1-2007 від 08.02.07 р.

Колегія суддів також

не приймає до уваги надання посадовою особою ВДВС Великоолександрівського РУЮ,

яку за наслідками перевірки Головного управління юстиції в Херсонській області

було звільнено, довідки про відсутність арештів на трактор, що відчужувався за

оспорюваним договором, оскільки вказану довідку видано неправомірно, що

зафіксовано постановою в. о. заступника начальника Головного управління юстиції

у Херсонській області від 06.08.07 р. (а. с. 16).

Разом з тим слід

зазначити, що посилання прокурора Великоолександрівського району Херсонської

області на застосування ст. 227 ЦК України є невірним через те, що вказана

стаття застосовується у випадку законодавчої вимоги наявності певного дозволу

(ліценції) у однієї із сторін правочину.

Відповідачами не

надано доказів здійснення розрахунків за спірним договором, тому в даному

випадку слід здійснити односторонню реституцію.

Таким чином, рішення

господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню відповідно до

пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України. Судові витрати покладаються на

відповідачів порівну згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання

Прокурора Великоолександрівського району Херсонської області в інтересах

держави в особі позивача - Відділу державної виконавчої служби

Великоолександрівського районного управління юстиції задовольнити, рішення

господарського суду Херсонської області від 22.11.2007 р. по справі №

13/481-ПД-07 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 08/02-1-2007 від 08.02.07 р.,

укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «АгроМастер» та

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.

Зобов'язати Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_3повернути Приватному

сільськогосподарському підприємству «АгроМастер» трактор марки «Беларус-82.1»

заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3 № Д-243, 2005 року випуску.

Стягнути з Приватного

сільськогосподарського підприємства «АгроМастер» (73000, м. Херсон,

Суворівський район, вул. Сенявіна, 144, корп. 1, кв. 70, код ЄДР 31712506) на

користь Державного бюджету України (отримувач: Держбюджет Орджонікідзевського

району, р/р 3111909570007 ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код

бюджетної класифікації 2090200, код ЄДР 34677145) 63,75 грн. державного мита та

59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_4,

рахунок НОМЕР_5 в МРУ ВАТ «КБ «Надра», МФО 326803) на користь Державного

бюджету України (отримувач: Держбюджет Орджонікідзевського району, р/р

3111909570007 ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код бюджетної

класифікації 2090200, код ЄДР 34677145) 63,75 грн. державного мита та 59 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати

господарський суд Херсонської області видати відповідні накази.

Постанову оформлено

відповідно до ст. 84 ГПК України 21.02.2008 р.

Головуючий суддя

Хуторной В.М.

 судді  Хуторной

В.М. 

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.