Рішення

від 14.03.2008 по справі 20/11-08-213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/11-08-213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2008 р.Справа  № 20/11-08-213

За позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства Промислової політики України; ВАТ „Оріана”;

До відповідача: ТОВ „Соляріс”;

про стягнення 15377 грн. 90 коп.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від прокуратури: Клюкін К.І.

від позивача: не з'явився;  

від відповідача: Тарнакоп В.І., діючий за дов. №7 від 11.02.2008р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства Промислової політики України; ВАТ „Оріана”  звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ „Соляріс” заборгованості 15 377 грн. 90 коп., посилаючись на невиконання останнім умов мирової угоди, укладеної між ВАТ „Оріана” та ТОВ „Соляріс” та затвердженої ухвалою суду.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши суду для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення на позовну заяву, в яких просить суд припинити провадження у справі та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який, відповідно до ст. 257 ЦК України, становить три роки. Посилаючись на те, що згідно мирової угоди останній строк виконання зобов'язань 31.12.2004р., відповідач стверджує, що позивач міг звернутися з позовом до 08.01.2008р., проте позов був поданий 11.01.2008р. Також відповідач посилається на те, що у випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення та затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. За весь період, а саме три роки, ні позивач, ні прокуратура не звернулись до виконавчої служби про її примусове виконання.                                                                     

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2004 року затверджено мирову угоду по справі №19/194-04-6742 за позовом ВАТ „Оріана” до відповідача ТОВ „Соляріс” про стягнення 14 118 грн. 69 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу №341-юр-0697 від 07.03.2003року.

Відповідно до умов мирової угоди борг відповідача по договору №341-юр-0697 від 07.03.2003року з урахуванням пені, інфляції та 3% річних складає 14 377 грн. 90коп., які він зобов'язується сплатити одноразовою виплатою до 31.12.2004 року. Крім того, сторони при укладенні мирової угоди встановили відповідальність відповідача за порушення термінів виконання угоди у вигляді сплати штрафу на користь позивача в розмірі 1000 грн. Мирова угода набирає сили з моменту її затвердження Господарським судом і діє до повного виконання.

Невиконання відповідачем умов мирової угоди зумовило звернення Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України в особі ВАТ „Оріана”  до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: бухгалтерської довідки ВАТ „Оріана” від 08.01.2008року №10-2, та не спростовано відповідачем, заборгованість по мировій угоді, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області 05 жовтня 2004 року, не погашена.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Враховуючи, що з позовом до суду звернулося не ВАТ „Оріана”, а перший заступник прокурора Івано-Франківської області, оскільки орган прокуратури дізнався про наявність заборгованості ТОВ „Соляріс” перед ВАТ „Оріана” лише в січні 2008 року, а 30-31 грудня та 1-7 січня були вихідними днями, суд вважає за можливе поновити строк позовної давності в частині основного боргу, передбаченого мировою угодою.

Щодо вимог про стягнення 1000 грн. штрафу, передбаченого умовами мирової угоди в якості відповідальності ТОВ „Соляріс” за її порушення, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення штрафу застосовується скорочена позовна давність терміном в один рік. Згідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи, що прокуратурою не надано доказів наявності поважних причин пропуску спеціальної позовної діяльності, у задоволенні вимог про стягнення штрафу слід відмовити. Крім того, позивач був не позбавлений права самостійного звернення з позовом протягом усього строку позовної давності.

Твердження відповідача про необхідність припинення провадження на підставі п.2 ст.80 ГПК України судом до уваги не приймаються, оскільки підставою заявлення позову є порушення умов мирової угоди від 5.10.2004р., а не умов договору купівлі-продажу №341-юр-0697 від 07.03.2003року.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Поновити першому заступнику прокурора Івано-Франківської області строк позовної давності в частині основного боргу.

2.   Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з ТОВ „Соляріс” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Комунальне, 5, ідентифікаційний код 31542317)

 ·             на користь ВАТ „Оріана” (77330, Івано –Франківська область, м. Калуш, вул. Євшана, 9, ідентифікаційний код 05743160) - 14 377 /чотирнадцять тисяч триста сімдесят сім/ грн. 90 коп.

·            на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 -  держмито в сумі 143 /сто сорок три/ грн. 77 коп.

       ·               на користь Державного бюджету України на п/р  31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області,  банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 110 /сто десять/ грн. 33 коп.

          4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.