Постанова

від 02.04.2008 по справі 39/389-07(25/334-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/389-07(25/334-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2008 р.                                                                                    № 39/389-07(25/334-06)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", м. Дніпропетровськ

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТИКО-2005", м. Дніпропетровськ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", м. Дніпропетровськ

простягнення 12289, 05 грн.  

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИКО-2005" звернулось з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс" заборгованості за договором підряду, в розмірі 12289 грн. 05 коп., в тому числі 10834 грн. 60 коп. основного боргу, 358 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань, 940 грн. 45 коп. пені, 155 грн. 85 коп. - три проценти річних.  

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.07р. у справі № 39/389-07(25/334-06) позов задоволено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2007р. у справі № 39/389-07(25/334-06) апеляційну скаргу ТОВ "Приват-Альянс" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.07р. з даної справи скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

   Не погоджуючись з вказаною постановою з даної справи, ТОВ "Приват-Альянс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що вказана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.    

Сторони з даної справи не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

      Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.    

     Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, 02.12.2005 між сторонами у справі було укладено договір № 20 відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання провести ремонт та модернізацію млина "Фермер", а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених договором.

          Згідно розділу 3 Договору сторони погодили вартість робіт в розмірі 52682 грн. 00 коп., та порядок проведення оплати, наступним чином: перша частина оплати (30%) проводиться до початку робіт; друга частини оплати (40%) після початку робіт безпосередньо на території замовника; третя частина (30%) після закінчення робіт.

         Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Відповідачем до закінчення виконання робіт було сплачену суму 36877 грн. 40 коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача.

       20.02.2006 року сторонами було підписано Акт № 1 виконаних робіт з ремонту та модернізації млина за договором № 20 від 02.12.2005 року, згідно якого сторони підтвердили виконання позивачем відповідних робіт на суму 52682 грн. 00 коп. Після підписання Акта № 1, 24.02.2006 року відповідачем додатково було оплачено суму 4970 грн. 00 коп.

       Таким чином, як встановлено попередніми судами, заборгованість  відповідача перед позивачем складає 10834 грн. 60 коп.

Також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, п.6.2. вказаного договору від 02.12.2005р. №20, за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 358 грн. 15 коп., три проценти річних із простроченої суми в розмірі 155 грн. 85 коп. та пеню в розмірі 940 грн. 45 коп.

          За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову колегія визнає правомірним та обгрунтованим.   

        Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд надав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена і як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове рішення", а отже і підстави для її скасування відсутні.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні касаційної скарги відмовити.

   Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2007р. у справі № 39/389-07 (25/334-06) залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                                В.С. Божок          

                     Судді:                                                       Т.Ф. Костенко   

                                                                                        Г.П. Коробенко