Постанова

від 18.02.2008 по справі 47/381-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12

лютого  2008 року                                                    

Справа № 47/381-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Слюсарева

Л.В.,  суддя Юілоконь Н.Д., суддя Сіверін

В.О.

при секретарі судового засідання Криворученко О.І.

за участю

представників сторін:

позивача -не

з"явився

відповідача

-  ОСОБА_1. (довіреність у справі)

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну

скаргу позивача ( вх. № 3493Х/1-7) на рішення господарського суду

Харківської області від 17.10.07 р. по справі № 47/381-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Економіст АГ», м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення 9850,00 грн.

встановила:

Рішенням

господарського суду Харківської області вiд 17.10.2007 р. по справі М247/381-07

(суддя Светлiчний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з

рішенням суду першої iнстанцii не погодився, звернувся до Харківського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що

оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального

права. Просить рішення господарського суду Харкiвськоi областi вiд 17.10.2007

р. по справі М247/381-07 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні

вимоги.

Відповідач у

вiдзивi на апеляційну скаргу позивача та в судовому засiданнi зазначив, що

оскаржуване рішення законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням чинного

законодавства. Просить рiшення господарського суду Харкiвськот областi вiд

17.10.2007 р. по справі М47/381-07 залишити без змiн, апеляційну скаргу без

задоволення.

Розглянувши

апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача,

перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ

„Компанія „Економіст АГ" і СПД ФО ОСОБА_2. 03.05.2006р. було укладено

договір оренди з правом викупу. Предметом цього договору є виключне право

розташування на експостійках (обладнання) ТОВ „Компанія „Економіст АГ"

(Орендодавця), встановлених у \/ІР-закладах рекламної та інформаційної

друкованої продукції (Матеріалів) СПДФО ОСОБА_2. (Орендаря). За виключне право

розташування Матеріалів на обладнанні Орендодавця Орендар згідно умов договору

мав сплатити винагороду в сумі 9850,00 грн. в порядку, визначеному договором-

протягом двох місяців рівними долями з 31.10.2006 р.  по 31.12.2006 р. по 1/3 останнього дня

кожного місяця.         

Як свідчать

матеріали справи, експозиційні стійки мали розташовуватись у 16-ти

VІР-закладах. З пояснень відповідача встановлено, що договір ним укладався для

цілей господарської діяльності з надання рекламних послуг.

Отже при

укладанні договору оренди з правом викупу для орендаря було важливим отримати в

користування кількість експозиційних стійок, що складались у мережу з відомою

кількістю експо-місць. Таким чином, це було важливою умовою для відповідача при

плануванні власної господарської діяльності.

У відповідності

з п. 2.2 Договору орендодавець мав надати орендарю копії договорів, та інших

документів, що фіксують відносини Орендодавця з власниками УІР-закладів. У

відповідності з п. 5.1 Договору Орендодавцем було делеговано Орендарю

зобов'язання по розміщенню рекламної продукції власників \/ІР-закладів, на

території яких розміщується обладнання, в межах існуючих між ними (Орендодавцем

і власниками \/ІР-закладів) домовленостей.

Згідно п. 7.

ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами,

встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих

видів договорів.

Обов'язок

позивача, як орендодавця повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ,

що передається у найм, співпадає з приписами ч. 2 ст. 769 ЦК України.

У відповідності

з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець)

передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування

майно для здійснення господарської діяльності. Таким чином, відомості про права

третіх осіб на орендоване майно є істотною умовою для здійснення такої

діяльності орендарем, а отже і суттєвою умовою договору.

Відповідно до

ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Договір оренди

за своєю правовою природою є реальним договором. Отже факт передачі речі в

оренду має бути підтвердженим відповідним актом приймання-передачі.

У відповідності

зі ст. 190 ЦК України майном визнається як окрема річ так і сукупність речей, а

також майнові права та обов'язки. Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець

зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк,

встановлений договором найму, отже договір оренди від 03.05.2006р. про оренду з

правом викупу має містити докази виникнення відносин з користування обладнанням

яке встановлено у 16-ти суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ч. 2.

ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх

його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні

для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін

повинна бути досягнута згода. У відповідності з ч. 1. ст. 284 ГК України

істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з

урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна

плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних

відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або

викупу.

У відповідності

зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови

про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними

для договорів даного виду. Крім того, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що

для того, щоб правочин був чинним зміст правочину не може суперечити цьому

кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Слід зазначити,

що договір від 03.05.2006 р. про оренду з правом викупу не містить не тільки

умов викупу майна, але й умов його повернення. Крім цього, договір не містить

умов про індексацію орендної плати відносно базової суми за будь-який

визначений сторонами період. Також не має в договорі і умов щодо порядку

використання амортизаційних відрахувань і порядку відновлення орендованого

майна.

Враховуючи

вищенаведені обставини,  суд першої

інстанції вірно дійшов висновку, що при укладанні договору оренди сторони не

дотримали вимог законодавства щодо врегулювання істотних умов. При цьому, слід

зазначити, що рівність сторін і свобода укладення договору є одним із основних

принципів цивільного законодавства. Якщо ж сторони не дотримали вимог закону їх

відносини носять не правовий характер тому їх відносини не можуть бути

предметом розгляду судовими органами. Це витікає з дозвільного типу правового

регулювання, при якому дозволено все, що прямо не заборонено.

Відповідно до

вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Згідно ст.43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Колегія суддів

вважає за необхідне зазначити, що недотримання вимог закону є підставою

визнання договору від 03.05.2007р. неукладеним, тобто таким, за яким

відносини  між сторонами носять

неправовий характер і відповідно не породжують прав і обов'язків.

Таким чином, господарський

суд Харківської області вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи

вищевикладене, судова колегія знаходить, що при прийнятті оскарженого рішення

місцевим господарським судом були повно з'ясовані обставини, що мають значення

для справи, прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні

підстави для його  скасування та

задоволення апеляційної скарги.

Керуючись

статтями   99, 101, 102 п.1 статті 103,

статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну

скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Харківської області від 17.10.2007 р. по справі №47/381-07

залишити без змін.

Постанову

апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного

місяця з дня набрання законної сили.

        Головуючий суддя                          (підпис)                      Слюсарева Л.В.

                               Суддя                          (підпис)                      Білоконь Н.Д.

                               Суддя                          (підпис)                      Сіверін В.І.