Рішення

від 26.02.2008 по справі 17/235-07-9262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26"

лютого 2008 р.

Справа  № 17/235-07-9262

За

позовом:        Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1;

до  відповідача: Приватного підприємства „А-2”;

про розірвання

договору підряду та визнання права власності.

Суддя  Зуєва Л.Є.

П

р е д с т а в н и к и :

Від позивача:      ОСОБА_2. -на підставі довіреності;

Від відповідача:  ОСОБА_3. -на підставі довіреності.

СУТЬ

СПОРУ:  позивач звернувся до суду з вимогою до ПП

„А-2” зобов'язання виконати умови договору підряду №б/н від 15.07.2006р.

Відповідач  в судове засідання зявився, надав відзив на

позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнає з підстав викладених у

відзиві, та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1.

є суб'єктом підприємницької діяльності на підставі свідоцтва про реєстрацію,

номер запису НОМЕР_1від 03.06.1997р. ОСОБА_1являється членом Товариства

„Сонячний”АДРЕСА_1 з 2005 року, про що свідчить членська книжка № 277.

На

підставі Загальних зборів Товариства, ОСОБА_1., як члену Товариства, була виділена

земельна ділянка.

В

якості фізичної особи-підприємця, позивач ОСОБА_1. мав намір збудувати на

земельній ділянці площею 0,02833 га, яка була йому виділена, житловий будинок

для подальшої передачі у літній період громадянам на умовах оренди та отримання

прибутку від цього виду підприємницької діяльності.

Таким

чином, реалізуючи своє право, позивач уклав з відповідачем ПП,,А-2” договір

підряду на проектно-будівельні роботи Б/Н від 15.07.2006 року.

Відповідно

до п. 1.1. умов цього договору, виконавець (ПП „А-2”) зобов'язалося за кошти

Замовника ( ФОП ОСОБА_1.), своїми зусиллями, чи за допомогою субпідрядника

виготовити проект житлового будинку, з подальшим оформленням права власності за

позивачем на збудований об'єкт нерухомості.

Відповідно

до п.2.1. термін виконання робіт за договором був встановлений до 30.10.07.

Так, одною з умов п. 2.1 вищезазначеного договору було отримання від КП

„Білгород-Дністровське районне бюро технічної інвентаризації”, технічного

паспорту на житловий будинок, який розташований на причалі АДРЕСА_1, однак в

порушення умов укладеного договору відповідач не виконав свого зобов'язання по

отриманню від КП „Білгород-Дністровське районне бюро технічної інвентаризації”

на збудований об'єкт нерухомості.

Відповідно

до п.4.1 та п. 4.1.1, вартість виконаних робіт становить 1500 грн. за проектні

роботи та 150 400 грн. за будівельні роботи, та за подальше оформлення прав

власності на збудований об'єкт нерухомості. Отримані позивачем від відповідача

квитанції про сплату від 16.07.06 на суму 1500грн., від 28.10.06 на суму 50

000грн., від 27.03.2007 на суму 60 000грн., від 22.06.2007 на суму 40 400 грн.

свідчать проте, що позивач повністю та належним чином виконав свої обов'язки по

договору.

В

свою чергу відповідач виконав свої обов'язки тільки частково, порушивши тим

самим п.п.2.1,3.1,5.1,7.1 договору, а також ч.1, ст.193 ГК України, ст.ст. 610,

883 ЦК України.

Відповідно

до п. 2.1. договір підряду повинен був виконаний в строк до 30.10.2007р., але

на теперішній час відповідач так і не отримав ніяких дозволів, і не виготовив

технічний паспорт на збудований житловий будинок, іншої необхідної для

належного оформлення права власності позивача на збудований об'єкт нерухомості

документації не підготовив та не отримав.

Зазначені

обставини спонукали фізичну особу -підприємця ОСОБА_1. звернутися з позовом до

суду про зобов'язання виконати умови договору.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 26.12.2007р. порушено провадження у

справі за позовом  фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 до ПП „А-2” про зобов'язання виконати умови договору.

Позивачем

під час розгляду справи у суді неодноразово уточнювалися позовні вимоги, в

останніх з яких позивач просить суд розірвати договір підряду та визнати за ним

право власності на житловий будинок, який розташований за адресою:АДРЕСА_1,

який складається, з: літер „А” - житловий будинок, та літери „Б” - гараж,

загальною площею - 146.2кв.м, житловою - 108,8кв.м., а також гаражу -

34,31кв.м. 

Заслухавши

пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в

судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню  з наступних 

правових   підстав.

У

відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних

прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин,

різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення

осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних

прав і обовЧязків. При

цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що

особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

Відповідно

до п.1 ст. 202 ЦК України правочином  є

дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

У

відповідності зі ст.204 ЦК України 

договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий   правочин 

є правомірним  на час розгляду

справи, оскільки  його недійсність прямо

не встановлена законом  та  він не визнаний судом недійсними.

Відповідно

до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Ст.

173 ГК України встановлює, що господарським зобов'язанням визнається

зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

відносин в сфері господарювання на підставах, передбачених ГК України, в силу

якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити конкретну дію господарського

характеру на користь другого суб'єкта (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інший суб'єкт

(кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а ст. 174

ГК України передбачає, що господарські зобов'язання виникають з господарських

договорів або інших правочинів, передбачених законом.

Оскільки

ч. 7 ст. 179 ГК України встановлює, що господарські договори укладаються за

правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК

України, іншими нормативно-правовими актами за окремими видами договорів, то до

Договору підряду від 15.07.2006р. застосовуються положення ЦК України щодо

цього виду договорів, а ст. 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного

підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений  строк 

об'єкт  або  виконати  

інші  будівельні  роботи  

відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується

надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену

проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на

підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Так

розглядом матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі був

укладений  договір підряду на

проектно-будівельні роботи Б/Н від 15.07.2006 року.

Відповідачем

в порушення умов укладеного договору не були виконані взяті на себе

зобов'язання, визначені в п.п. 2.1, 3.1, 5.1, 7.1 зазначеного договору. 

Відповідно

до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При

цьому вимогами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо

це не встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Вимогами

п.2. ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При

цьому істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої

цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона

розраховувала при укладанні договору.

Крім

того, вимогами п.2 ст.852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі

істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків

замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За

таких обставин, враховуючи, що відповідачем станом на час розгляду справи у

суді не виконано взятих на себе по договору зобов'язань, суд дійшов висновку,

що позовні вимоги стосовно розірвання договору підряду від 15.07.2006 р. є

правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що

стосується позовних вимог стосовно 

визнання права власності  за

СПД  ОСОБА_1. на збудоване майно, суд

вважає зазначити наступне.

Вирішуючи

спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням

наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і

оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника

виникає (до нього переходить) право власності.

Розглядом

матеріалів справи встановлено, що зазначений житловий будинок позивач збудував

на власні кошти на земельній ділянці, яка була йому надана як члену товариства

„Сонячний”АДРЕСА_1, та своїми силами.

Відповідно

до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка

виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено

договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів

на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно

з частиною 1 статті 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно

вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на

земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил.

Відповідно

до частини 5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної

ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке

самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідач

ПП „А-2” зробив обміри спірного житлового будинку, який був збудований без

належним чином затвердженого проекту будівництва, та виготовив технічний

висновок, відповідно до якого житловий будинок, який розташований на причалі

АДРЕСА_1відповідає будівельним вимогам (ДБН 79-92), що встановлені для будинків

індивідуальних забудовників та повністю придатний для постійного мешкання у

ньому, тривалої експлуатації та виключає порушення прав третіх осіб суміжних

земельних ділянок.

Слід

зазначити, що житловий будинок був збудований за умови використання земельної

ділянки за її цільовим призначенням, без порушення прав будь-яких інших осіб.

Як

наголошує стаття 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися

і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно

статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона

здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник

на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать

закону.

Згідно

статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту

цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Відповідно

до  ст. 328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що

не заборонені законом, зокрема із правочинів , та вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом, тому суд вважає що позивачем право

власності на   набуто правомірно та

підлягає судовому захисту.

Як

слідує з вище наведеного, позивач, на думку суду здійснив будівництво, яке відповідає

усім нормам ДБН, без порушення прав третіх осіб та набув право власності на це

майно  правомірно, на підставах, що не

заборонені законом, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу слід покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.

Розірвати договір підряду на проектно-будівельні роботи, укладений

15.07.2006р.між суб'єктом підприємницької  

діяльності - фізичною   особою

ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та приватним

підприємством „А-2” (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова. 25, оф.3/1, ОКПО

33072983).

3.

Визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код ідентифікаційний

номер НОМЕР_2) право власності на житловий будинок, який розташований за

адресою:АДРЕСА_1, який складається, 

згідно технічного паспорту Білгород-Дністровського МБТІ від

12.02.2008р.  з наступних споруд: літера

„А” - житловий будинок, площею              

97,01кв.м.; літера „А1” -мансарда , площею 100,22 кв.м.; літера „а”

балкон площею15,52 кв.м., загальною площею -146,2кв.м, житловою - 108,8 кв.м.,

а також літера„Б”- гараж, площею 34,31 кв.м. та огорожа цегляна площею

38,53кв.м.

4.

Стягнути з приватного підприємства „А-2” (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25,

оф.3/1, ОКПО 33072983) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,

код ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85 грн. 00 коп./ вісімдесят п'ять грн. 00

коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп. / -

витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. 

Наказ

видати.

Рішення

набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після

вступу рішення в законну силу.

Рішення

господарського суду є обов'язковим до виконання на усій території України

відповідно до вимог  ст. 45

ГПК України та підлягає обов'язковій державній реєстрації в органах МБТІ на

підставі  ст.182 ЦК України та  ст. 19 Закону України „Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.