Постанова

від 04.03.2008 по справі 10/99/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.08                                                                                              

Справа №10/99/07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко

М.В.    , Мойсеєнко Т. В.  , Яценко О.М.

при секретарі Лолі

Н.О.

за участю

представників:

позивача-1:          Фролов В.В., довіреність №15-01/13

від 11.01.2008р.;

позивача-1:          Ветушко М.Ю., довіреність №15-01/1235

від 10.12.2007р.;

позивача-2:          Фролов В.В., довіреність №19 від

08.01.2008р.;

відповідача:         ОСОБА_1., довіреність ВСК №144231 від

07.02.2006р.;

КП «ВРЕЖО №1»  Галушіна О.О., довіреність №467/07 від

20.03.2007р.;

розглянувши у

відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу       1. Управління житлового господарства

Запорізької

міської ради,  м. Запоріжжя

                                        2.

Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-

експлуатаційне житлове об'єднання №13», м. Запоріжжя

на рішення                     господарського суду

Запорізької області від 15.11.2007р.

у справі                           № 10/99/07

за первісним

позовом  1. Управління житлового

господарства Запорізької

                                        міської

ради, м. Запоріжжя

                                        2.

Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-

                                        експлуатаційне житлове

об'єднання №13», м. Запоріжжя

до відповідача                Приватного підприємця ОСОБА_2,

                                         м.

Запоріжжя

про                                   стягнення

боргу, виселення та зобов'язання передати

приміщення по акту приймання-передачі

за зустрічним позовом

Приватного підприємця ОСОБА_2,

                                         м.

Запоріжжя

до                                      Управління

житлового господарства Запорізької міської

                                         ради,

м. Запоріжжя

до                                     

Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-

експлуатаційне житлове об'єднання №13», м. Запоріжжя

про                                   зобов'язання

укласти додаткову угоду

ВСТАНОВИВ:

Управлінням житлового

господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Комунальним

підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13», м.

Запоріжжя було подано позов до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про

стягнення суми 8038,69 грн. боргу по орендній платі за договором оренди

нежитлового приміщення №442/13 від 01.10.2003р., виселення ПП ОСОБА_2. з орендованого

приміщення та зобов'язання ПП ОСОБА_2. передати приміщення по акту

приймання-передачі балансоутримувачу КП «ВРЕЖО №13».

В ході судового

розгляду ПП ОСОБА_2. було подано зустрічний позов до Управління житлового

господарства Запорізької міської ради і КП «ВРЕЖО №13» про зобов'язання укласти

додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №442/13 від

01.10.2003р. в частині продовження терміну дії договору на новий термін на 3

роки.

Розглянувши справу по

суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 15.11.2007р. у

справі №10/99/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) у задоволенні первісного позову

відмовив. Зустрічний позов задовольнив: зобов'язав Управління житлового

господарства Запорізької міської ради і КП «ВРЕЖО №13» укласти з ПП ОСОБА_2.

додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №442/13 від

01.10.2003р. в частині продовження терміну дії договору на новий термін на 3

роки.

Рішення суду в частині

вирішення спору за первісним позовом ґрунтується на приписах ст.19 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна», ст.762 ЦК України і

мотивоване тим, що саме орендодавцем не виконувались умови договору оренди

нежитлового приміщення №442/13 від 01.10.2003р., і фактично приміщення не було

передано орендарю в користування, у зв'язку з чим відповідач за первісним

позовом не міг користуватись приміщенням з незалежних від нього причин. В

частині вирішення спору за зустрічним позовом судове рішення мотивоване тим, що

ПП ОСОБА_2. умови договору оренди №442/13 від 01.10.2003р. не порушувались, і

відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального

майна» після закінчення терміну договору оренди орендар має переважне право на

продовження договору оренди на новий термін.

Не погоджуючись з

прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі Управління

житлового господарства Запорізької міської ради та КП «ВРЕЖО №13», позивачі за

первісним позовом, вказують на те, що рішення суду не відповідає обставинам,

які склались між сторонами. Зазначають зокрема, що орендарем не в повному

обсязі виконувались умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку

з чим орендодавець не мав наміру продовжувати договір оренди і сповістив про це

орендаря. Ані орендодавець, ані балансоутримувач не порушували інтереси

орендаря і не чинили перепон в користуванні орендованим приміщенням. В скарзі

ставиться вимога про скасування рішення господарського суду Запорізької області

від 15.11.2007р. у справі №10/99/07 і прийняття нового рішення про задоволення

первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.

ПП ОСОБА_2.,

відповідач за первісним позовом, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти

викладених в ній доводів та просить скаргу залишити без задоволення, а рішення

господарського суду Запорізької області від 15.11.2007р. у справі №10/99/07 -

без змін. Такі вимоги обґрунтовує зокрема тим, що за весь час дії договору

оренди №442/13 від 01.10.2003р. він орендованим майном не користувався з

незалежних від нього причин. Вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно

були вивчені обставини справи і надана їм належна правова оцінка.

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду №128 від 30.01.2008р. справу

призначено до розгляду у складі колегії - Мойсеєнко Т.В. (головуючий), суддів

Колодій Н.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні

30.01.2008р. розгляд апеляційної скарги на підставі ст.77 ГПК України було

відкладено до 20.02.2008р.

Розпорядженням першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №299 від

20.02.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В.

(головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Яценко О.М.

В судовому засіданні

20.02.2008р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 04.03.2008р.

Розпорядженням першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №382 від

03.03.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В.

(головуючий), суддів Мойсеєнко Т.В., Яценко О.М.

В судових засіданнях

присутні учасники судового процесу підтримали доводи, викладені в апеляційній

скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням

присутніх представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів

технічного забезпечення фіксації судового процесу.

В судовому засіданні

04.03.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини постанови суду апеляційної інстанції.

06.02.2008р. від КП

«ВРЕЖО №13» до суду надійшло клопотання про заміну на підставі ст.25 ГПК

України позивача-2 у справі з КП «ВРЕЖО №13» на КП «ВРЕЖО №1». Клопотання

мотивоване тим, що будинок АДРЕСА_1(в якому знаходиться спірне приміщення)

вилучений з господарського відання КП «ВРЕЖО №13» і переданий на баланс та

обслуговування КП «ВРЕЖО №1». До клопотання додані копії наступних документів:

наказ Управління житлового господарства Запорізької міської ради №217 від

30.05.2007р. «Про передачу житлових будинків з балансу на баланс між КП «ВРЕЖО

№1» та КП «ВРЕЖО №13» з додатком №2; рішення виконавчого комітету Запорізької

міської ради №546/1 від 27.12.2007р. «Про приймання-передачу об'єктів житлового

фонду, благоустрою, обладнання, обігових засобів в господарське відання

комунальних підприємств «ВРЕЖО №№ 1, 13».

Вказане клопотання

колегією суддів залишено без задоволення, як необґрунтоване з наступних

підстав. По-перше, передача спірного приміщення з балансу КП «ВРЕЖО №13» на

баланс КП «ВРЕЖО №1» відбулась 27.12.2007р., тобто після прийняття

оскаржуваного рішення судом першої інстанції - 15.11.2007р. По-друге, у справі

відсутній факт реорганізації підприємства позивача-2, внаслідок чого відсутня

процесуальна можливість замінити його правонаступником в порядку, передбаченому

ст.25 ГПК України.

В судовому засіданні

04.03.2008р. від представника ПП ОСОБА_2. надійшло усне клопотання про

відкладення розгляду справи на один тиждень, мотивоване можливістю мирного

врегулювання спору між сторонами.

Представники позивачів

заперечили проти вказаного клопотання відповідача.

Колегією суддів

клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено без

задоволення, як процесуально безпідставне, у зв'язку з відсутністю обставин, що

обумовлюють можливість відкладення розгляду справи на підставі ст.77 ГПК

України. До того ж, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

Як випливає з

матеріалів справи, 04.09.2003р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради

було прийнято рішення №284/74 про передачу в оренду ПП ОСОБА_2. нежитлового

підвального приміщення площею 147,03 кв.м в АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі

КП «ВРЕЖО №13», строком на 3 роки під спортивний зал. Управлінню житлового

господарства Запорізької міської ради доручено укласти договір оренди

вищевказаного приміщення з ПП ОСОБА_2.

01.10.2003р. між

Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП

«ВРЕЖО №13» (балансоутримувач) і ПП ОСОБА_2. (орендар) був укладений договір

оренди нежитлового приміщення №442/13, згідно з п.1 якого орендодавець на

підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.09.2003р.

за №284/74 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове

приміщення загальною площею 147,03 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що значиться на

балансі КП «ВРЕЖО №13». Дане нежитлове приміщення вбудоване в підвал

5-поверхового житлового будинку відповідно до плану з інвентарної справи,

доданого до експертної оцінки, виконаної ПП «Інженерно-консультаційний центр

«С.В.А.-консалтинг». Приміщення передається в оренду під спортивний зал.

Пунктом 2.4 договору

передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у

встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у

випадку дострокового його розірвання орендар зобов'язаний у 10-добовий термін

здати балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.

Розмір орендної плати

визначений в п.3.2 договору і становить 204,44 грн. за перший місяць оренди, з

коригуванням розміру наступної місячної орендної плати на індекс інфляції.

Додатковою угодою від 27.02.2004р. сторонами збільшений розмір орендної плати з

01.02.2004р., який дорівнює 434,36 грн., з коригуванням розміру наступної

місячної орендної плати на індекс інфляції. Орендна плата перераховується

орендарем щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Строк дії договору

встановлений з 01.10.2003р. до 01.10.2006р. (п.11.1 договору).

Між

бпалансоутримувачем і орендарем підписаний акт прийому-передачі орендованого

майна від 01.10.2003р., відповідно до умов договору оренди №442/13 від

01.10.2003р.

В обґрунтування

позовних вимог за первісним позовом Управління житлового господарства

Запорізької міської ради та КП «ВРЕЖО №13» посилаються на те, що орендарем

неналежним чином виконуються договірні зобов'язання в частині своєчасної та

повної сплати орендних платежів, внаслідок чого за станом на 01.02.2007р. у

відповідача виник борг по орендним платежам в сумі 8038,69 грн. У зв'язку з

цим, в позові ставиться вимога про стягнення з відповідача суми 8038,69 грн.

боргу по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №442/13 від

01.10.2003р. Також, посилаючись на припинення дії зазначеного договору,

позивачами заявлені вимоги про виселення ПП ОСОБА_2. з орендованого приміщення

та зобов'язання ПП ОСОБА_2. передати приміщення по акту приймання-передачі

балансоутримувачу КП «ВРЕЖО №13». Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.124

Конституції України, ст.ст. 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна», ст.ст. 651, 782 ЦК України, ст.16 Закону України «Про

місцеве самоврядування в Україні».

В обґрунтування

позовних вимог за зустрічним позовом ПП ОСОБА_2. посилається на те, що за весь

час дії договору оренди №442/13 від 01.10.2003р. він не мав можливості

користуватися орендованим майном, оскільки не мав доступу до цього приміщення,

із-за перешкод, які здійснював орендар сусіднього орендованого приміщення. ПП

ОСОБА_2. вважає, що ним умови договору оренди не порушувались, у зв'язку з чим

після закінчення строку дії договору оренди він має переважне право на

продовження договору оренди на новий строк. У зв'язку з цим, в зустрічному

позові ставиться вимога про зобов'язання орендодавця і балансоутримувача

укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №442/13 від

01.10.2003р. в частині продовження терміну дії договору на новий термін на 3

роки. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 13, 19 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна», ст. 762 ЦК України.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з

наступних підстав.

Фактичні обставини

справи свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі

оренди нежитлового приміщення №442/13 від 01.10.2003р., укладеного між

сторонами.

За змістом ст.759 ЦК

України та ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає

або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

строк.

З урахуванням того, що

об'єктом оренди за названим договором є комунальне майно, то до спірних

правовідносин також підлягають застосуванню положення Закону України «Про

оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст.2 цього

Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном,

необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Позовні вимоги за

первісним позовом зводяться до доводів позивачів про неналежне виконання

орендарем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної і повної сплати

орендних платежів. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з

частинами 1, 5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється

плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном

вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України

«Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за

користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків

господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у

договорі.

Статтею 18 вказаного Закону

закріплено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному

обсязі.

Заперечуючи проти

позовних вимог за первісним позовом, ПП ОСОБА_2. вказує на те, що він фактично

не мав можливості користуватися орендованим майном, оскільки не мав доступу до

цього приміщення, із-за перешкод, які здійснював орендар сусіднього

орендованого приміщення (МПП фірма «Ілона»).

На підтвердження

вказаних доводів, суду надано листування орендаря з орендодавцем (листи від

29.10.2003р., 08.06.2004р.), в яких відповідач просив орендодавця забезпечити

доступ до орендованих ним приміщень. Крім того, листом від 18.11.2003р. за

№2435 КП «ВРЕЖО №13» повідомив про те, що МПП фірмою «Ілона» без правових

підстав використовується приміщення, передане ПП ОСОБА_2. в оренду, під склад;

в цьому ж листі МПП фірмі «Ілона» запропоновано негайно звільнити займане

приміщення з метою передачі приміщення ПП ОСОБА_2. в оренду, згідно рішення

виконкому Запорізької міської ради №284/74 від 04.09.2003р.

Також, відповідач

звертався до правоохоронних органів (заява від 23.11.2005р.) з приводу

наявності перешкод до доступу в орендоване приміщення.

В судових засіданнях

представник відповідача підтвердив те, що ПП ОСОБА_2. фактично не користувався

орендованим приміщенням внаслідок перешкод, які здійснював орендар сусіднього

приміщення.

Представники позивачів

в судових засіданнях не заперечували факт того, що ПП ОСОБА_2. не мав

можливості користуватись орендованим приміщенням, проте акцентували увагу на

тому, що між балансоутримувачем і орендарем був підписаний акт прийому-передачі

орендованого майна від 01.10.2003р., в якому зазначено, що балансоутримувач

передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлове приміщення

АДРЕСА_1площею 147,03 кв.м. Також позивачі зазначили, що відповідач не був

позбавлений права захищати свої права у встановленому порядку шляхом звернення

в суд з відповідним позовом до осіб, які чинили перешкоди в користуванні

майном.

Суд зазначає, що

частиною 6 ст.762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за

весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини,

за які він не відповідає.

Тобто, в розумінні

наведеної норми, визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність

обставин, за які орендар не відповідає.

Колегія суддів вважає,

що відповідачем був доведений факт того, що він не мав можливості

використовувати орендоване майно за весь час дії договору оренди №442/13 від

01.10.2003р. із-за наявності обставин, за які орендар не відповідає. Такими

обставинами є створення перешкод у користуванні орендованим відповідачем майном

орендарем сусіднього приміщення. Таким чином, ПП ОСОБА_2. має бути звільнений

від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним

використане через вищевказані обставини.

Посилання позивачів на

підписання акту прийому-передачі орендованого майна від 01.10.2003р. не є

беззаперечним доказом користування відповідачем спірним приміщенням, оскільки

вищенаведеними обставинами справи доведено те, що за весь час дії договору

орендар не міг користуватися таким приміщенням через обставини, за які він не

відповідає.

Доводи позивачів про

наявність у орендаря права на звернення в суд з позовом до осіб, які чинили

перешкоди в користуванні майном, судом до уваги не приймаються, оскільки в

розумінні ст.759 ЦК України і ст.283 ГК України обов'язок передати орендарю

майно в користування покладений саме на орендодавця, а не на іншу особу.

Таким чином, підстави

для стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 8038,69 грн.

відсутні, оскільки ПП ОСОБА_2. звільняється від орендної плати за весь час,

протягом якого майно не могло бути ним використане через вищевказані обставини,

тобто за весь час дії договору (ч.6 ст.762 ЦК України).

З урахуванням

встановленого судом факту невикористання відповідачем спірного приміщення, а

також відсутністю знаходження орендаря або його майна в орендованому

приміщенні, не підлягають задоволенню позовні вимоги, які ґрунтуються на

приписах ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і

ст.782 ЦК України, про виселення ПП ОСОБА_2. з такого приміщення і зобов'язання

його передати приміщення по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Позивачами не зазначено та не обґрунтовано, яким саме чином має бути здійснено

виселення відповідача з приміщення, з урахуванням того, що останній в

приміщенні не знаходився. Не обґрунтовано позивачами і того, яким чином

відповідач має передати балансоутримувачу приміщення, з урахуванням того, що

останній не має доступу до такого приміщення.

Отже, позовні вимоги

за первісним позовом про стягнення з ПП ОСОБА_2. суми 8038,69 грн. боргу по

орендній платі, а також виселення відповідача з орендованого приміщення та

зобов'язання його передати приміщення по акту приймання-передачі

балансоутримувачу є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за

зустрічним позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

Спірною обставиною за

зустрічним позовом ПП ОСОБА_2. визначена можливість продовжити термін дії

договору оренди №442/13 від 01.10.2003р. на новий термін (3 роки).

У відповідності зі

ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана

дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть

бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 180 ГК України

визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують

господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З матеріалів справи

вбачається, що строк дії договору оренди №442/13 від 01.10.2003р. був

встановлений на 3 роки - з 01.10.2003р. до 01.10.2006р.

В п.11.8 договору

оренди №442/13 зазначено, що дія цього договору припиняється внаслідок,

зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Вказана умова

кореспондується з приписом ст.26 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна», де встановлено, що договір оренди припиняється у т.ч. в

разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом ст.10

Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.284 ГК України,

однією з істотних умов договору оренди комунального майна є термін, на який

укладається договір.

Статтею 17 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що термін

договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності

заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом

одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим

на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення

терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки,

має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на

новий термін.

З матеріалів справи

вбачається, що Управління житлового господарства Запорізької міської ради

листом від 02.10.2006р. за №786/15-03 повідомило ПП ОСОБА_2. про те, що строк

дії договору оренди №442/13 від 01.10.2003р. закінчився 01.10.2006р. і договір

продовжуватися не буде. Доказами направлення вказаного листа на адресу орендаря

є поштовий опис вкладення від 02.10.2006р. та фінансовий чек №53 від

02.10.2006р. Тобто, повідомлення орендодавця про припинення договору оренди

було зроблено протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього

договору.

Отже, договір оренди

№442/13 припинив свою дію у встановленому законом та договором порядку і

сторонами не пролонгувався.

Крім того, у

відповідності зі ст.777 ЦК України, наймач, який має намір скористатися

переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний

повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк,

встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний

строк.

ПП ОСОБА_2. не надано

суду доказів того, що він повідомляв орендодавця до спливу строку договору

оренди (тобто до 01.10.2006р.) про намір укладення договору оренди на новий

строк або продовження строку дії договору.

Так, в матеріалах

справи є заява ПП ОСОБА_2. від 05.02.2007р., адресована у т.ч. Управлінню

житлового господарства Запорізької міської ради, як орендодавцю, про укладення

додаткової угоди до договору оренди №442/13 в частині продовження терміну дії

договору на новий термін на 3 роки. На вказану заяву Управління житлового

господарства Запорізької міської ради повідомило орендаря листом від

20.02.2007р. за №182/15-03 про неприйняття пропозиції щодо продовження строку

дії договору оренди. Тобто, із заявою до орендодавця про продовження строку дії

договору орендар звернувся більше, ніж через 5 місяців після закінчення строку

дії договору.

Окрім наведеного слід

зазначити наступне.

Відповідно до ст.13

Конституції України, від імені Українського народу права власника здійснюють

органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених

цією Конституцією.

Згідно зі ст.ст. 142,

143 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого

самоврядування є серед іншого, нерухоме майно. Територіальні громади села,

селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого

самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У відповідності з ч.5

ст.60, ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи

місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад

відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та

розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі

майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у

постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в

оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання

їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та

фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і

оренду. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що

виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб

місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Законодавством

передбачено, що способом волевиявлення органу місцевого самоврядування, який

здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо

регулювання відносин з передачі майна в оренду є прийняття відповідного

рішення.

Так, з матеріалів

справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради

№284/74 від 04.09.2003р. було вирішено передати в оренду ПП ОСОБА_2. нежитлове

приміщення строком саме на 3 роки.

Виконавчим комітетом

Запорізької міської ради не приймалось рішення про поновлення (продовження)

строку дії договору оренди №442/13 від 01.10.2003р.

Неприйняття органом

місцевого самоврядування відповідного рішення щодо поновлення договору оренди

протягом встановленого строку позивачем не оскаржено.

Зважаючи на те, що

необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди нерухомого майна, яке

перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу

місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити

договір оренди нерухомого майна за відсутності такого рішення є порушенням його

виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права

власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає

захисту.

Таким чином, позовні

вимоги за зустрічним позовом про зобов'язання Управління житлового господарства

Запорізької міської ради і КП «ВРЕЖО №13» укласти додаткову угоду до договору

оренди нежитлового приміщення №442/13 від 01.10.2003р. в частині продовження

терміну дії договору на новий термін на 3 роки є необґрунтованими і не

підлягають задоволенню.

Місцевим господарським

судом вищенаведених обставин справи належним чином з'ясовано не було, що

свідчить про неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, що

призвело до порушення норм матеріального права. У зв'язку з цим, рішення суду

першої інстанції слід змінити. У задоволенні позовних вимог за первісним і

зустрічним позовами слід відмовити.

У відповідності зі

ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної

інстанції покладаються порівну на сторони.

Керуючись ст. ст.

101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу

Управління житлового господарства Запорізької міської ради,  м. Запоріжжя і Комунального підприємства

«Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13», м. Запоріжжя

задовольнити частково.

Рішення господарського

суду Запорізької області від 15.11.2007р. у справі №10/99/07 змінити.

У задоволенні позовних

вимог за первісним позовом відмовити.

У задоволенні позовних

вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з Приватного

підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на користь Комунального підприємства

«Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13», м. Запоріжжя суму

46,75 грн. державного мита по розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Видати наказ.

Видачу відповідного

наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя

Мірошниченко М.В.

 судді 

Мірошниченко М.В. 

 Мойсеєнко Т. В.  Яценко О.М.