Постанова

від 05.05.2011 по справі 5/87/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/87/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" травня 2011 р. Справа № 5/87/10

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                    суддів Сидоренка М.В.

                                Будішевської Л.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженнями заступника голови суду №190 від 10.03.2011р., в.о. голови суду №256 від 11.04.2011р.)            

при секретарі судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ „БПК „ОЛЬВІЯ”  –не з'явився

від боржника –Шкіль І.В.- представник ліквідатора (згідно договору)

від ДПІ –не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської  області від  22 червня 2010 року

по справі № 5/87/10

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „БПК „ОЛЬВІЯ”

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ”

про банкрутство

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          У судовому засіданні 05.05.2011р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.          

Встановив:

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2010р. порушено

провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” (надалі –боржник, ТОВ) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „БПК „ОЛЬВІЯ” в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки боржник відсутній за його місцезнаходженням, що було з'ясовано в ході проведення виконавчих дій по стягненню з  ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” на користь ТОВ „БПК „ОЛЬВІЯ” заборгованості в сумі 266334,00грн., та підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №265655, АД №265656 від 25.02.2010р. та актом державного виконавця від 05.03.2010р. про відсутність боржника за місцезнаходженням.

          Постановою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010р. визнано

боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ”, банкрутом; визнано грошові вимоги кредитора ТОВ “БАГАТОПРОФІЛЬНА КОМПАНІЯ “ОЛЬВІЯ” до банкрута ТОВ  “ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” у сумі 266 334,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ “ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну, призначеному ліквідатору здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України “Про  відновлення платоспроможності боржника  або  визнання  його банкрутом”.

          Постанова обґрунтована положеннями ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вмотивована тим, що боржник неспроможний задовольнити вимоги кредитора по виконавчому напису нотаріуса № 169 від 11.02.2010 р. у сумі 266 334,00 грн., а також відсутній за місцезнаходженням (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.02.2010 р.).

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.08.2010р. прийнято заяву Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання грошових вимог у сумі 231,94 грн.

          Не погодившись з постановою від 22.06.2010р., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 36, 43 ГПК України та ст. 19 ЗУ „Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ІІ, п.11.1.1. Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, а також зазначивши, що судом першої інстанції не з'ясовано факту наявності чи відсутності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи боржника за місцезнаходженням відповідно до вимог Закону про банкрутство; судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, адже не було жодної ознаки, які передбачені ст. 52 цього Закону для визнання ТОВ  “ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” банкрутом; наявність ознак для банкрутства за спрощеною процедурою спростовується фактом звітування боржником до ДПІ у 2009р. з показниками фінансово-господарської діяльності понад 37 млн. грн., при цьому боржник жодного разу не перевірявся податковим органом, не направив до ДПІ заяву за формою 8 ОПП. Банкрутство боржника за спрощеною процедурою призведе до неможливості встановлення його податкових зобов'язань і перевірки наявності ознак фіктивного банкрутства.

          У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” Безабчук А.В. заперечує проти її задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскарженої постанови від 22.06.2010р., зокрема, підтвердженості ознак відсутнього боржника поданими ТОВ „БПК „ОЛЬВІЯ” доказами.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представник ліквідатора підтримав заперечення проти доводів скаржника, просив суд залишити постанову від 22.06.2010р. без змін.

          Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ліквідатора, колегія суддів вбачає підстави для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” порушено за заявою ТОВ „БПК „ОЛЬВІЯ” за спрощеною процедурою, встановленою ст..52 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Оскарженою постановою від 22.06.2010р. ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” визнано банкрутом на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки боржник неспроможний задовольнити вимоги кредитора на суму 266334 грн. згідно виконавчого напису нотаріуса, а також у зв'язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом з ЄДР юридичних осіб та ФОП станом на 25.02.2010р.

          Проте такі висновки суду першої інстанції є передчасними з огляду наступного.

          Відповідно до ч.1 ст.52 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          При цьому усталеною є така правова позиція, що справа про банкрутство відсутнього боржника порушується як у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, так і у випадку їх сукупності. (наприклад, постанова Верховного Суду України від 28.10.2003р. № 02-2-24/6373)

          Таким чином, у контексті названої норми Закону про банкрутство при розгляді справи за правилами ст.52 Закону предметом доказування є встановлення місцезнаходження боржника –юридичної особи та факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

          Відповідно до ст. 93 ЦК України (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Судова колегія звертає увагу, що установчі документи боржника в матеріалах справи відсутні та не витребувались у державного реєстратора Виконкому Миколаївської міської ради.

          При прийнятті оскарженої постанови місцевий господарський суд виходив з того, що відсутність  ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” за місцезнаходженням (м. Миколаїв, Заводський район, вул. Лазурна, буд. 6-а) є доведеною поданими заявником доказами, а саме –витягом з ЄДР юридичних осіб та ФОП станом на 25.02.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі —Закон про банкрутство). Згідно ч.1 ст.5 цього Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

          Отже, господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, повинен керуватись нормами Закону про банкрутство і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

          Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Згідно ч.1 ст.4-7 ГПК України судове рішення (яким у розумінні ч.1 ст.4-5 ГПК України, ст.22 Закону про банкрутство є оскаржувана постанова) приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а за ст.43 ГПК України суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Абзацом 6 ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” установлено, що місцезнаходження юридичної особи —адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення в установчих документах юридичної особи її виконавчого органу (органу або особи, яка виступає від її імені). У разі, коли відбулася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни в установчі документи та проводитись державна реєстрація цих змін згідно ч.3 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Проте установчі документи ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” з реєстраційної справи юридичної особи, яка ведеться державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради згідно ст.11 цього Закону, судом першої інстанції в порядку ст.13 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”  не витребувались і, як наслідок, не досліджувались судом з метою з'ясування достовірного місцезнаходження боржника.

          Згідно ч.1 ст.16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

          Єдиний державний реєстр згідно ст.17 цього Закону містить відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

          Згідно ч.1 ст.17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

          При зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „БПК „ОЛЬВІЯ” надало Витяг з ЄДР юридичних осіб та ФОП станом на 25.02.2010р., де в графі „статус відомостей про юридичну особу” зазначено: „відсутність юридичної особи за місцезнаходженням”, отже обставина, що має вирішальне значення для обгрунтованості проведення банкрутства за спрощеною процедурою (відсутнього боржника), на дату звернення кредитора до суду з заявою (10.06.2010р.) не була підтверджена належним чином.

Адже дані витягу з ЄДР станом на 25.02.2010р. щодо відсутності  ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” за його місцезнаходженням потребували уточнення, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції вправі та повинен був здійснити запит про надання відомостей з ЄДР стосовно наявності станом на 10.06.2010р. відповідного запису в ЄДР юридичних осіб та ФОП.

          Відповідно до п.5.2. Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. №97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2005р. за №1294/11574, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (п.5.5. Положення).

          Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд в порушення ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство, ст. ст. 4-3, 38, 43 ГПК України не здійснив перевірку доказів, що підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, не встановив місцезнаходження  ТОВ „ОСТ ЄВРОПА ПРОЕКТ” станом на 10.06.2010р. згідно його установчих документів, внаслідок чого дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою і відкриття ліквідаційної процедури.

          Викладеним спростовуються доводи ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу, які у своїй сукупності не спростовують відповідну частину аргументів скаржника та висновків апеляційного господарського суду.

          На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права з передачею справи №5/87/10 на розгляд господарського суду першої інстанції.

                    Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу

                                                      України, колегія суддів –

                                              ПОСТАНОВИЛА:

          1.Апеляційну скаргу задовольнити.

          2.Постанову господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010р. по справі                     №5/87/10 скасувати.

          3.Справу  №5/87/10 передати на розгляд господарського суду Миколаївської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                                   Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                           Сидоренко М.В.

                                                                                                              Будішевська Л.О.