Ухвала

від 06.04.2011 по справі 2а-13615/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-13615/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-13615/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Каракашьян С.К.  

Суддя-доповідач:  Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

  Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддісуддівпри секретаріБорисюк Л.П.,Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.Рижковій Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Спільного Українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року Спільне Українсько-німецьке підприємство «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.09.2010 р. № 0002592302/0/33801.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 15.09.2010 р. № 0002592302/0/33801.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Спільного Українсько-німецького підприємства «Марком»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за червень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.08.2010 р. №5431/23-02/14364757 в якому зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по СП «Марком»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «Феріартос ЛТД»та сумою податкового кредиту СП «Марком»за червень 2010 року та становить 2 406 000,00 грн. Причиною вказаних розбіжностей було віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ СП «Марком»в червні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Феріартос ЛТД», яким не задекларовано суму ПДВ в складі податкових зобов'язань за червень 2010 року. Причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено, що згідно бази АІС ОР ТОВ «Феріартос ЛТД»декларація з ПДВ за червень 2010 року до ДПІ де зареєстрований платник не подано.

На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. № 0002592302/0/33801, яким позивачу за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 406 000 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 721 800 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, а також не підтверджено, що угоди здійснені позивачем порушують публічний порядок.

З таким висновком колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Феріартос ЛТД»було укладено договір про надання послуг від 30.03.2010 р. № 30/03 за умовами якого, надано послуги, що підтверджується актами виконаних робіт та виписані позивачу податкові накладні № 100630004 та № 10063005.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом абз.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та надані позивачу його контрагентом (а.с.42-43). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з боку позивача відсутні порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», що наведені у акті перевірки. Разом з тим, відповідачем не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено в ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства, порушення кримінальних справ за фактом ухилення від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0002592302/0/33801 від 15.09.2010 р. підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      Л.П. Борисюк

О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко