Ухвала

від 27.04.2011 по справі 25/243-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18001/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                  Ланченко Л.В.  

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Пилипчук Н.Г.

                                        Усенко Є.А.

                                        Федорова М.О.

За участю: секретаря  Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Захарченка О.І., Дмитраша О.З., Санталової С.В.

третьої особи: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного   акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»)

на постанову  Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008

у справі №25/243-А

за позовом Державної податкової інспекції  у м.Полтава

до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інопт-04»

про зобов’язання вчинити дії по оплаті векселів, -

                                                         ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду м.Києва від 06.07.2007 ДПІ у м.Полтава відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 постанову місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення. Позов ДПІ у м.Полтава задоволено. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит»здійснити оплату спірних векселів. Стягнуто з ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»на користь держави 1700 грн. судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, надання невірної правової оцінки обставинам справи.

Арбітражним керуючим ТОВ «Інопт-04»подано заяву про приєднання до касаційної скарги.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений, просив розглянути справу за його відсутності.

У справі проведено заміну відповідача Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на правонаступника –Публічне  акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»у зв’язку із зміною найменування, що належним чином підтверджено.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інопт-04»в процесі імпорту товарів на митну територію України  при оформленні митних декларацій було надано органам митного контролю 21 податковий вексель за податковими зобов’язаннями підприємства на загальну суму 700226,71 грн., які були авальовані ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, своє рішення обґрунтовував тим, що  відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»одночасно з порушенням  провадження у справі вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою  Господарського суду Полтавської області від 01.03.2007 у справі №4/7 ТОВ «Інопт-04»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

04.04.2007 ДПІ у м.Полтаві звернулась до ліквідатора ТОВ «Інопт-04»з заявою про приєднання  в якості кредитора, в якій просила визнати кредиторські вимоги в сумі 3308831,06 грн., які включають в себе суму боргу по непогашених податкових векселях, які є предметом спору у даній справі.

Ліквідатором ТОВ «Інопт-04»відмовлено у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів  грошових вимог ДПІ  в м.Полтаві в розмірі 3308831,06 грн. Скарга  податкового органу на дану відмову розглядається у справі №4/7 про визнання банкрутом ТОВ «Інопт-04».

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання погашення заборгованості ТОВ «Інопт-04»по податкових векселях на загальну суму 3308831,06 грн. вирішується в межах провадження у справі про банкрутство, при цьому прийняття рішення за наслідками розгляду скарги податкового органу  на відмову ліквідатора у визнанні його кредитором, судом не з’ясовувалось.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, визнав встановленим факт невиконання платником своїх податкових зобов’язань по сплаті до бюджету відповідних сум за спірними податковими векселями, у зв’язку з чим, з посиланням на п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», зробив висновок про наявність у відповідача обов’язку по оплаті даних податкових векселів.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені  без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

За змістом п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

Вимогу Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми ПДВ актом проведеної документальної невиїзної (виїзної позапланової) перевірки згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону. Лише після виконання цих вимог сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом.

Судами попередніх інстанцій помилково не надано значення цим обставинам, питання наявності у платника  підтверджених сум бюджетного відшкодування та погашення спірних податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування не досліджувалось.

Оскільки доводи касаційної скарги відповідача  базуються саме на твердженні про погашення  виданих платником податкових веселів, шляхом включення ним податкових зобов’язань до податкових декларацій за серпень, вересень та грудень 2006 року, з посиланням на акти звірки  між платником податків та податковим органом, не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції  щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Крім того,  доводи арбітражного керуючого ТОВ «Інопт-04», викладені в заяві про приєднання до касаційної скарги відповідача, обґрунтовуються тим,  що зазначені  грошові зобов’язання є припиненими оскільки відсутня ліквідаційна маса,  у зв’язку з чим судами попередніх інстанцій підлягають  з’ясуванню підстави незастосування п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо обов’язку комерційного банку  оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Підлягає оцінці також наявність неузгодженості позицій відповідача та третьої особи щодо способу виконання  платником своїх податкових зобов’язань по сплаті до бюджетну відповідних сум за спірними податковими векселями.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а  обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і  всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Якщо такі докази не були надані, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС України, зобов’язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Крім того, не може бути визнано законним рішення суду апеляційної інстанції і з огляду на те, що судом зобов’язано вчинити дії по оплаті  податкових векселів  Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит»яке не є відповідачем, і взагалі не брало участі у справі, оскільки позов заявлено до Відкритого акціонерного товариства  «Банк «Фінанси та кредит».

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 06.07.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

                              Головуючий                                                        Л.В.Ланченко  

                                Судді                                                                  Л.І.Бившева

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            Є.А.Усенко

                                                                                                 М.О.Федоров