Рішення

від 11.05.2011 по справі 50/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/116

11.05.11

За позовом     фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                      товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна"

про                  стягнення 69 895,93 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2. (дов. від 25.01.2011)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла  у зв"язку з неналежним виконанням умов договорів  про надання послуг з прибирання внутрішніх приміщень  від 01.08.2008, 01.08.2009 та від 01.04.2010  у розмірі 69 895, 93 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2011 порушено провадження у справі №50/116 та призначено до розгляду на 04.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 25.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2011 повторно не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 25.03.2011 з"явився представник позивача та надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, так як позивачем подано позов до філії, яка згідно положення про Голосіївську філію товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" є відокремленим підрозділом ТОВ "Інвест-Україна" без права юридичної особи. Суд даний відзив прийняв до уваги.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про заміну відповідача - Голосіївську філію ТОВ "Інвест-Україна" на належного  відповідача  товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" (м. Київ, просп. Перемоги, 84, каод ЄДРПОУ: 31957802).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив, що подане клопотання щодо заміни відповідача достатньо обґрунтоване та належно мотивоване і тому його задовольнив.

Згідно частини 3 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Розгляд справи було відкладено на 20.04.2011.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" у судове засідання 20.04.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання з"явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 11.05.2011.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" у судове засідання вдруге не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем Засідателем Сергієм Володимировичем (надалі за текстом –позивач, виконавець за договорами) та Голосіївською філією TOB «Інвест-Україна» (надалі за текстом – відповідач, замовник за договорами) були укладені договори про надання послуг з прибирання внутрішніх приміщень, а саме від 01.08.2008 № 01/2008, від 01.08.2009 № 02/2009 та від 01.04.2010 № 03/2010(далі за текстом - договори).

Предметом договорів є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання власними силами та технічними засобами виконувати роботи по комплексному прибиранню внутрішньої території(за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, 13, літера Б) згідно переліку робіт та з періодичністю, що зазначені у додатку № 1 до договору(п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.2. Догорів замовник зобов'язаний прийняти роботи по прибиранню Приміщень, виконані виконавцем та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору.

Згідно п. 3.1. Договорів вартість робіт вказана у Додатку №1, що виконується

виконавцем протягом одного місяця, оформляється Актом здачі-прийняття робіт та

рахунком-фактурою на виконаний обсяг робіт. Замовник здійснює оплату виконаних робіт

Виконавцю щомісяця не пізніше-5-ти банківських днів з дня підписання Актів здачі-прийняття робіт, який надсилається замовникові не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, який підлягає оплаті.

Як вбачається судом з матеріалів справи послуги за договорами були надані позивачем якісно та в строк. В підтвердження надання послуг сторонами були підписані відповідні акти виконаних робіт за 2008, 2009, 2010 роки.

Більш того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти факту отримання послуг від позивача.

Однак в порушення умов договору відповідач не розраховувався за надані послуги в повному обсязі і станом на день розгляду справи  заборгованість відповідача складає 57340,00 (п'ятдесят сім тисяч триста сорок гривень 00 копійок), а саме:

- сума заборгованості згідно актів виконаних робіт за 2008 рік (від 31.08.2008, 30.09.2008, 31.10.2008, 28.11.2008, 30.12.2008) складає 20400,00 (двадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок);

- сума заборгованості згідно актів виконаних робіт за 2009 рік (від 30.01.2009, 27.02.2009, 31.03.2009, 30.04.2009, 29.05.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 30.10.2009, 30.11.2009, 30.12.2009) складає 10400,00 (десять тисяч чотириста гривень 00 копійок).

Сума заборгованості згідно актів виконаних робіт за 2010 рік (від 29.01.2010, 26.02.2010, 31.03.2010, 30.04.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 30.07.2010) складає 26540,00 (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень 00 копійок).

Крім того судом встановлено, що відповідач відмовляється підписувати Акт виконаних робіт від 31.07.2010, що є безпідставним, так як матеріали справи свідчать, що жодних претензій по виконаним роботам не було.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між Сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті за надані послуги, він умисно не сплачував рахунки за спожиті послуги і тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов’язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57 340,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3662,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог  ЦК України,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно п. 4.2. Договорів замовник у разі прострочення оплати робіт сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 10 (десять) відсотків від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача пеня в сумі 3662,88 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 2219,79 грн., а інфляційні збитки –6 673,26 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 6500,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав копії: договору б/н про надання правової допомоги від 06.01.2011, укладеного між позивачем та адвокатом, квитанції № 1 від 06.01.2011 та посвідчення адвоката № 4124 від 31.08.2010 видане Сергеєву Д.В.

У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 6500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" (03190, м. Київ, пр. Перемоги, 84, код ЄДРПОУ 31957802) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг в розмірі  57 340(п’ятдесят сім тисяч триста сорок) грн. 00 коп., пеню в розмірі 3662(три тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 88 коп., три відсотки річних в розмірі 2219(дві тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 79 коп., інфляційні збитки в розмірі 6673(шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 26 коп., витрати на надання правової допомоги в сумі 6500(шість тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 763(сімсот шістдесят три) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк  Л.Д.

                           Дата підписання рішення  16.05.2011