Постанова

від 11.04.2011 по справі 6/2033-10

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/2033-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.                                                           Справа № 6/2033-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Савченко Г.І. ,

 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.11 р. у справі № 6/2033-10

за позовом Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Дочірнє підприємство "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" державної акціонерної компанії "Хліб України"

про зобов'язання виконати вимоги розпорядження (наряду) № 0.64/18 від 17.05.2010 р., а саме: перемістити 399,379 тонн зерна державного резерву на ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів"

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" державної акціонерної компанії "Хліб України"

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення заборгованості за зберігання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 207516,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року у справі № 6/2033-10 (суддя Танасюк О.Є.) первісний позов задоволено. Зобов'язано Дочірнє підприємство "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" державної акціонерної компанії "Хліб України" смт. Богданівці Хмельницького району виконати вимоги розпорядження (наряду) № 0.64/18 від 17.05.2010 р., а саме: перемістити 399,379 тонн зерна державного резерву на ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів". Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" державної акціонерної компанії "Хліб України смт. Богданівці Хмельницького району в дохід Державного бюджету України державне мито в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Зустрічний позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Дочірнього підприємства "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" 207516,08 грн. заборгованості, 2075,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційнео-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати в цій частині з наведених у скарзі підстав та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні первісного позову відмовити. Зокрема вказує, що відповідно до п. 2.2 договору ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (зберігач) забезпечує відпуск та відвантаження матеріальних цінностей державного резерву в прис утності представника одержувача та тільки за нарядами Комітету. На виконання вказаної норми договору Державний комітет України з державного матеріального резерву не надсилав представників для отримання та переміщення зерна державного резерву до ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів", зважаючи на що ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів не міг виконати розпорядження Держкомрезерву від 17 травня 2010 року № 0.64/18. Що стосується листа від 28.05.2010 р. № 16, то ним підприємство лише нагадувало Держкомрезерву про наявність у нього заборгованості за зберігання зерна та інших матеріальних цінностей та вимагало погасити вказану заборгованість. За наведених обставин вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість вимог первісного позову.

Прокурор та позивач відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

          Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року у справі № 6/2033-10 залишити без змін виходячи з наступного.

04.01.1999р. між Державним комітетом України по матеріальних резервах (Комітет) та "Богданівецьким комбінатом хлібопродуктів" (відповідальний зберігач) було укладено договір №1 про відповідальне зберігання.

Пунктом 1.1 договору визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

За умовами п.2.1. договору Комітет  відшкодовує витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виходячи із розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

Згідно із п.2.2 вказаного договору зберігач забезпечує відпуск та відвантаження   матеріальних  цінностей державного резерву, в присутності представника одержувача та тільки за нарядами Комітету.

Відповідно до п.4.3. Комітет відшкодовує витрати Зберігача по зберіганню, виходячи з розрахунку – 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

Пунктом 7.1 договору про відповідальне зберігання визначено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір діє до видання Комітетом розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігається в повному обсязі.

У період з 25.06.2003р. по 26.06.2003р.  проведено перевірку наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів" за результатами якої складено акт, згідно якого підтверджено наявність матеріальних цінностей держрезерву у кількості 399,379 тонн, а також внесено пропозицію щодо проведення освіження зерна держрезерву за період з 1999р. по 2003р.

13.05.2004р. сторони підписали акт звірки, відповідно до якого підтвердили наявність зерна державного резерву на відповідальному зберіганні у ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький КХП у кількості 399,379 тонн, а саме пшениця 3 класу у кількості 254,564 тонн та пшениця 4 класу у кількості 144,815 тонн.

31.05.2005р. проведено перевірку наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів" за результатами якої  складено акт, в якому зазначено про те, що самовільне відчуження зерна держрезерву не виявлено, крадіжки зерна держрезерву не зафіксовано. Якісний стан зерна держрезерву відповідає діючим стандартам та технічним умовам.

Також, за період з 09.02.2007р. по 09.10.2008р. проведено перевірку наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів" за результатами якої складено акт від 09.10.2008р., згідно якого підтверджено наявність матеріальних цінностей держрезерву у кількості 399,379 тонн, а також внесено пропозицію щодо проведення освіження зерна держрезерву термін зберігання якого закінчується.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький КХП" з листом в якому Держкомрезерв наполягав на негайному освіженні зерна державного резерву зерном врожаю 2010 року

17.05.2010 року Держкомрезервом видано розпорядження (наряд) №0.64/18 на переміщення 399,379 тонн зерна, а саме: пшениця 3 класу (урожаю 2005р.) у кількості 254,564 тонни та пшениця 4 класу (урожай 2005р.) у кількості 144,815 тон, на підприємство системи державного резерву ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів".

Проте, ДП ДАК "Хліб України "Богданівецький КХП" у листі від 28.05.2010 №16  повідомив про те, що відвантаження зерна на ДП "Дунаєвецький КХП" буде здійснено після погашення заборгованості за послуги, які станом на 01.05.2010р. становлять: 197663,30 грн. за зберігання зерна та 179605,10грн. за зберігання ТМЦ моб. резерву.

Проведеною прокуратурою Хмельницького району перевіркою дотримання вимог законодавства ДП ДАК "Хліб України "Богданівецький КХП" смт. Богданівці Хмельницького району встановлено порушення вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв", а саме п. 9 ст. 14 вказаного закону.

Оскільки вимоги розпорядження № 0.64/18 від 17.05.2010р. щодо переміщення 399,379 тонн  зерна державного резерву на ДП „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” відповідачем не було виконано, прокурор Хмельницького  району звернувся з позовом до суду про їх примусове виконання в судовому порядку.

В процесі розгляду справи відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву заборгованості за зберігання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 207516,08 грн., посилаючись на те, що за укладеним між сторонами договором зберігання було передбачено відшкодування витрат на зберігання, проте позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не було відшкодовано витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, які виходячи з розрахунку 2,5грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості зерна у сумі 207516,08 грн.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевіривши рішення суду першої інстанції, аналізуючи наявні в справі докази, оцінюючи їх у сукупності, приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Прокурор, згідно ст. 121 Конституції України самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На органи прокуратури України покладаються повноваження щодо представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом та здійснення нагляду за додержанням законів.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими актами, але за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами виникнення   цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору № 1 від 04.01.1999р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, та, відповідно до ст.1 цього Кодексу, є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів та Державним комітетом України з державного матеріального резерву був укладений договір відповідального зберігання №1 від 4 січня 1999 року, відповідно до п.1.1 договору предметом останнього є відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Як  слідує з матеріалів справи, Держкомрезервом видано розпорядження (наряд) №0.64/18 від 17.05.2010 р. на переміщення 399,379 тонн  зерна, а саме: пшениця 3 класу (урожаю 2005р.) у кількості 254,564 тонни та пшениця 4 класу (урожай 2005р.) у кількості 144,815 тон, на підприємство системи державного резерву ДП "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів".

Згідно із п. 2.2 вказаного договору зберігач забезпечує відпуск та відвантаження матеріальних цінностей державного резерву, в присутності представника одержувача та тільки за нарядами Комітету.

Проте, ДП ДАК "Хліб України "Богданівецький КХП" у листі від 28.05.2010 №16  повідомив про те, що відвантаження зерна на ДП "Дунаєвецький КХП" буде здійснено після погашення заборгованості за послуги, які станом на 01.05.2010р. становлять: 197663,30 грн. за зберігання зерна та 179605,10 грн. за зберігання ТМЦ моб. резерву.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 7.1 договору про відповідальне зберігання визначено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву — це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Предметом зустрічного позову є стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" смт. Богданівці заборгованість за зберігання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 207516,08 грн.

Статтею 947 ЦК України передбачено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

За умовами п.2.1. договору відповідального зберігання №1 від 4 січня 1999 року Держкомрезерв відшкодовує витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виходячи із розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) неодноразово звертався до Державного комітету України з державного матеріального резерву з листом-вимогою за вих. № 342 погашення заборгованості по відшкодуванню витрат по зберіганню матеріальних цінностей у сумі 387121,18 грн., з яких 207516,08 грн. витрати за зберігання зерна та 179605,10 грн. витрати за зберігання товарно-матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Проте, у відповідь на даний лист стосовно сплати за зберігання зерна державного резерву, Державний комітет України з державного матеріального резерву у листі від 06.01.2011р. повідомив ДАК "Хліб України "Богданівецький КХП", що фінансування витрат, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку встановленому Постановою кабінету Міністрів України від 12.04.2002р.  № 523. Також зазначено про те, що для проведення розрахунків за поточний рік необхідно укласти угоду на зберігання, надати калькуляцію витрат, погоджений кошторис та акт виконаних робіт.                                                                         

Пунктом 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько - збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, встановлено постановою Кабінету Міністрів України   від 12.04.2002 № 532.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" Державному комітетові з державного матеріального резерву доведено спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плата (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.7 вказаного Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Крім того, факт зберігання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) матеріальних цінностей державного резерву згідно умовами договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів перевірки наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів", від 26.06.2003р., 31.05.2005р., та 09.10.2008р. згідно яких підтверджено наявність матеріальних цінностей держрезерву у кількості 399,379 тонн, а також копіями рахунків-фактури №7, що виставлялись ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" Хмельницьким РЕМ.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первісний позов про зобов'язання виконати вимоги розпорядження (наряду) № 0.64/18 від 17.05.2010 р., а саме: перемістити 399,379 тонн зерна державного резерву на ДП „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” та зустрічні позовні вимоги Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України „Богданівецький комбінат хлібопродуктів” смт. Богданівці Хмельницького району до Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ  про стягнення заборгованості за зберігання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 207516,08 грн., обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо наведених в апеляційній скарзі доводів відповідача суд зазначає, що такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як притримання предмету зберігання, Закон України "Про державний матеріальний резерв" не містить. Відтак, положення ст. 594 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки останні врегульовуються нормами Закону України "Про державний матеріальний резерв"  та глави 66 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ (ст. 953 ЦК України). Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України). Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 ЗУ "Про державний матеріальний резерв").

Притримання зберігачем речі, переданої йому на зберігання поклажодавцем, в даному випадку кваліфікується як користування цією річчю, що суперечить приписам наведених норм матеріального права та умовам договору.

За наведених обставин колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 у справі № 6/2033-10 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" державної акціонерної компанії "Хліб України" від 09.02.2011 р. № 73 відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року у справі № 6/2033-10 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.