Рішення

від 20.09.2006 по справі 5/1866

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1866

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2006 р. Справа № 5/1866

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Корзун В.А, директор

від відповідача Сіра В.В., довір. №01-01-9/1970 від 16.08.05р.  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінвест" (с. Городківка, Андрушівського району)  

до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Андрушівка)

за участю посадових осіб Котелянець М.І., доруч. №325 від 19.09.06р. та Сословської В.В., доруч. №04-01-09/1948 від 19.09.06р.

про повернення автомобіля та стягнення 19583,64 грн.

В судовому засіданні 18.09.06 року оголошувалась перерва до 20.09.06 року.

Спір розглядається у більш тривалий термін за погодженням сторін у відповідності до  ч.4 ст.69 ГПК України.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом  зобов'язати відповідача повернути йому автомобіль УАЗ 31514, залишковою балансовою вартістю 10391,40грн. та стягнути з відповідача орендну плату за користування автомобілем в сумі 19583грн.

Представник  позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, пояснив, що надав  відповідачеві зазначений вище автомобіль у користування, про що свідчить довіреність, хоча автомобіль поставив відповідач на облік як власник безпідставно,   орендну плату не погоджували сторони, а нарахував орендну плату таким чином: амортизаційні відрахування та 6% прибутку.

Головний бухгалтер позивача, викликаний для дачі пояснення у справі пояснив, що при нарахування орендної плати було допущено помилку, а нараховується орендна плата, включаючи амортизаційні відрахування та 12% рентабельності.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивач продав автомобіль відповідачеві, що підтверджується виставленим рахунком на оплату,  оскільки позивач не вимагав  кошти за проданий спірний автомобіль на протязі трьох років, то пропустив строк позовної давності.

Головний бухгалтер відповідача, викликаний для дачі пояснення у справі пояснив, що орендна плата нарахована неправильно, позивач не обгрунтував розрахунок нарахування орендної плати. Спірний автомобіль був поставлений на баланс відповідача, оскільки він був куплений у позивача. За строками позовної давності списаний. Чому не укладався договір купівлі-продажу їй не відомо, так як в період придбання автомобіля не працювала головним бухгалтером.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, посадових осіб, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної угоди між позивачем та відповідачем, позивач передаву користування  відповідачеві 07.06.01р. автомобіль УАЗ 31514, що підтверджується накладною №1 від 07.06.01 року, довіреністю ЯГФ №353139 від 28.05.01 року та листом відповідача (а.с.7,8,63).

Слід зазначити, що відповідно до  ст.ст.41,42 ЦК Української РСР, угодами визнаються дії громадян, організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть укладатись  усно або в письмовій формі. Угода для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною,  якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Як випливає із вимог ст.ст. 256,257 ЦК Української РСР,  за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмові формі, за винятків випадків, передбачених окремими правилами.

Враховуючи вимоги вище зазначених норм ЦК Української РСР, господарський суд приходить до висновку, що оскільки спірний автомобіль був куплений і належав товариству, а не державній, кооперативній і громадській організації, то не обов'язково повинен був укладатись договір майнового найму в письмовій формі.

Спірний автомобіль був переданий у довгострокове користування з умовою повернення по першій вимозі, що підтверджується довіреністю  ЯГФ №353139 від 28.05.01р. (а.с.63 оборот).

Згідно ст.259 ЦК Української РСР, коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.

Відповідно до ч.2 п.4, п.9 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 01.01.04р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів незалежно від дати їх укладення.

А оскільки відповідач продовжував користуватись автомобілем і після набрання чинності Цивільним кодексом України, то, якщо договір майнового найму укладений на невизначений строк, то кожна із сторін може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (частина 2 ст.763 ЦК України).

22 лютого 2005 року позивач надіслав відповідачеві вимогу про повернення  спірного автомобіля (а.с.13).

Зазначену вимогу відповідач отримав 22.02.05р., про що свідчить вхідний номер та відповідь на вимогу (а.с.13,15), але спірний автомобіль відмовився повернути, мотивуючи відмову тим, що не приймав у користування автомобіль УАЗ  31514, оскільки ніяких договорів про передачу  спірного автомобіля у користування не укладав з позивачем, а борг в сумі 28500грн. за куплений  спірний автомобіль списав за строками позовної давності.  

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу,або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте,  відповідач не повернув  спірного автомобіля на першу  вимогу позивача.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема:  довіреністю ЯГФ №353139 від 28.05.01р, в якій зазначається, що спірний автомобіль передається у користування і відповідач зобов'язується його повернути по першій вимозі позивача та листом відповідача  за №20/522 від 17.05.01р., в якому відповідач просить відпустити спірний  автомобіль УАЗ 31514 для службового користування (а.с.7,63).

Суд не приймає до уваги і доводи відповідача про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля, оскільки позивач виставив рахунок -фактуру №1 від 07.06.01р. на оплату вартості автомобіля УАЗ 31514 в сумі 28500грн.(а.с.27), так як доводи відповідача в цій частині спростовуються поясненнями головного бухгалтера Мельниченко Л.В. та директора Вінокурова Ю.О, які викликались для дачі пояснення у справі в порядку ст.30 ГПК України і пояснили, що такий рахунок не підписували, поясненнями представника відповідача та  висновком експерта №719 від 03.06.06р., згідно якого ні Мельниченко Л.В., ні Вінокуров Ю.О. не підписували рахунок №1 від 07.06.01р. (а.с.138-140).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач позов щодо підстав та предмету, а саме: в частині передачі спірного автомобіля в користування та повернення його відповідачеві не спростував.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, враховуючи вище викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо повернення автомобіля УАЗ 31514 відповідачем позивачеві є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, заявлені у відповідності до вимог діючого законодавства і задовільняє їх в цій частині.

Позивач просить стягнути з відповідача ще й борг по орендній платі в сумі  19583,64грн. за весь період користування спірним автомобілем.

Так, відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір  плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Слід зазначити, що на період передачі спірного автомобіля в оренду такої норми закону, яка би давала право встановлювати орендну плату без погодження сторонами в договорі, не було.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по  орендній платі в сумі 19583,64грн.,  оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували позов  щодо боргу по орендній платі на зазначену суму, сторони не погодили орендну плату при передачі спірного автомобіля в користування.

На вимогу суду, позивач в засіданні суду надав розрахунок боргу по орендній платі, яка становить 19561,76грн., а просив стягнути з відповідача при подачі позову 19583,64грн.

Відповідач проти розрахунку позивача заперечував, мотивуючи тим, що позивач не обгрунтував наданий розрахунок ні в частині амортизаційних  нарахувань, ні в частині 17% рентабельності.

Представник позивача в засіданні суду не надав доказів в обгрунтування нарахованої орендної плати, відмовився від призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення орендної плати.

Виходячи з викладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 19561,76грн.

Витрати, пов'язані із сплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

Крім того, слід зазначити, що при розгляді справи суд керувався нормами Господасько-процесуального кодексу України, а не Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки прийшов до висновку, що між сторонами існували господарські відносини, не пов'язані з владними повноваженнями відповідача.   

На підставі ст.ст.41,42, 256,257,259,265  ЦК Української РСР, ст.ст.759,760,763 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2. Повернути автомобіль УАЗ 31514, двигун 1105298, шассі 0033046, кузов №00001863 залишковою вартістю 10391,40грн. Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області, 13400, м. Андрушівка, пл. Леніна,1, Житомирська обл. код 04053588 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротехінвест", 13450, с. Городківка, вул. Шкільна, 21,  Андрушівського р-ну, Житомирської області, код 30873135.

3.Стягнути із Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, 13400, м. Андрушівка, пл. Леніна,1, код04053588 на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінвест", 13450, с. Городківка, вул. Шкільна,21, Андрушівського р-ну, Житомирської області, код 30873135:

- 85грн. - витрат, пов'язаних  із сплатою державного мита;

-40,91грн. -витрат  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення суду у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 22 вересня 2006 року.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 -поз.

3-відп.