Рішення

від 02.04.2008 по справі 20-7/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" квітня 2008 р. справа № 20-7/185

За позовом:          Прокурора міста Севастополя

          (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

          в інтересах держави в особі

          Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до відповідачів:          Приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо”

          (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 47)

          Комунального підприємства

          „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”

          (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

треті особи,          Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної

які не заявляють          інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна”

самостійних вимог          (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 83)

на предмет спору на

стороні відповідачів:          Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон”

          (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8-2),

          Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна 44”

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 44-7).

про          визнання договору від 07.02.1992, укладеного між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (правонаступником якого є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”) та малим приватним підприємством –юридичною фірмою Г.і Т. „Інтерправо” недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР 1963 року,

          зобов'язання приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” повернути Севастопольській міській Раді жиле приміщення площею 25,8 м2 та нежиле приміщення площею 12м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44/5,

          в порядку статті 22 ГПК України предмет позову змінено:

про          визнання договору від 07.02.1992, укладеного між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (правонаступником якого є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”) та малим приватним підприємством –юридичною фірмою Г.і Т. „Інтерправо” недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР 1963 року,

          зобов'язання приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” повернути Севастопольській міській Раді жиле приміщення, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44-5, загальною площею 34,9 м2,

Суддя Г.П. Ілюхіна

Представники сторін:

від прокурора:          - Юнюшкіна В.В., прокурор відділу, довіреність № 478 від 19.10.2006,

від позивачів:          - не з'явився (Севастопольська міська Рада);

          - Дюкова М.О., головний спеціаліст відділу правового забезпечення та аналізу використання комунальної власності, довіреність № 83 від 12.01.2008 (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради);

від відповідачів:          - Мовчан О.В., адвокат, довіреність № 45 від 23.05.2007 (ПП „ЮФ „Інтерправо”);

          - не з'явився (КП „РЕП № 3”);

від третіх осіб:          - не з'явився (КП Севастопольської міської Ради „Аррікон”);

          - не з'явився (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради );

          - не з'явився (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44”),

Суть спору:

16.07.2007 (вх.№164-пр) Прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі  Севастопольської міської Ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з двома позовними вимогами: до Приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” та Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” про:

- визнання договору від 07.02.1992, укладеного між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (правонаступником якої є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”) та малим приватним підприємством –юридичною фірмою Г.і Т. „Інтерправо” недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР 1963 року,

- зобов'язання приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” повернути Севастопольській міській Раді жиле приміщення площею 25,8 м2 та нежиле приміщення площею 12м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44/5, з посиланням на статтю 121 Конституції України, статтю 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статті 48, 71, 76 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статті 6, 7, 8 Житлового кодексу України (т.1 арк. с. 3-6).

Ухвалою суду від 18.05.2007 порушено провадження по справі (т.1 арк. с. 1-2).

Ухвалою суду від 12.06.2007 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, залучено:

- Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна”,

- Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон”,

- Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна 44” (т.1 арк.с.60-61).

До початку судового засідання від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, просить:

-          визнати поважною причину пропуску строку позовної давності,

-          визнати договір від 07.02.1992, укладений між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (правонаступником якого є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”) та малим приватним підприємством –юридичною фірмою Г.і Т. „Інтерправо” недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР 1963 року,

-          зобов'язати приватне підприємство „Юридична фірма „Інтерправо” повернути Севастопольській міській Раді жиле приміщення, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44-5, загальною площею 34,9 м2 (т.1 арк.с.135-136).

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради в поясненнях (вх.№№25106, 27426) підтримав позовні вимоги повністю, повідомив, що Фонд, як орган, уповноважений керувати комунальною власністю, дізнався про існування спірного договору оренди 06.09.2006; ця інформація надійшла від ПП „ЮФ „Інтерправо” на запит Фонду (вих.№86 від 05.09.2006); сплив строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення свого права;  вважає, що строк позовної давності не порушений; оригінал спірного договору відсутній у Фонду, так як Фонд не є стороною цього Договору; ЖЕК № 3 Фонду договір не передавав; вважає, що у зв'язку з тим, що оригінали договорів, надані відповідачами, не засвідчені підписом та не скріплені печаткою на кожній сторінці, тому не можуть прийматись як належні та допустимі докази, крім умов, зазначених на останній сторінці, засвідченій підписами та печатками сторін; згідно довідки КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради спірне приміщення обліковувалось як жиле, тому вважає доводи прокурора в цій частині  обґрунтованими; доводи відповідача, що прокурором не надані докази переводу  приміщення в жиле є безпідставними, так як будинок № 44 по вул. Леніна вводився в експлуатацію, як жилий; відповідачем не надано доказів, що спірний об'єкт був виведений з жилого фонду; щодо зазначення в договорі оренди –в примірнику відповідача –як нежиле, в примірнику прокурора –жиле, вважає, що це не має правового значення, так як незалежно від того, як сторони назвали об'єкт в договорі, його статус визначається по матеріалам інвентаризації; просить позов задовольнити  (т.1 арк.с.83-84, 123).

Відповідач (КП „РЕП№3”) в відзиві на позов (вх.№33645) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в  ньому, основні з яких полягають в тому, що при передачі 16.01.2007 будинку на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44”, його органом управління є це Об'єднання, вважає, що власником будинку є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44” і у зв'язку з тим, що закінчився трирічний загальний строк позовної давності (т.1 арк.с.145-151).

Відповідач (ПП „ЮФ „Інтерправо”) в клопотаннях, запереченнях та поясненнях на позов (вх.№№19367, 19368, 19927, 27424, 33644) проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що спірне приміщення є допоміжним і тому не є власністю громади міста,  а власників квартир даного будинку, тобто ні Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, ні Севастопольська міська Рада не є належними позивачами, оскільки спірне майно їм не належить; вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду по пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, так як прокурор невірно визначив позивача; вважає, що строк позовної давності по вимогам закінчився, договір виконувався протягом 14 років, позивач не міг не знати про існування цього договору, просить в порядку статті 80 Цивільного кодексу УРСР застосувати наслідки порушення позивачем позовної давності і на цій підставі відмовити в позові; вважає, що доказів, що квартира № 5 –є жилою прокурором не надано (т.1 арк.с.22-23, 40-41, 116-117, 143-144).

В клопотанні та поясненнях (вх.№№27427, 33646) відповідач (ПП „ЮФ „Інтерправо”) просив призначити комплексну судову експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи відповідає квартира № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі санітарним та технічним вимогам, які пред'являються до жилих приміщень; вважає, що в довідці КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради  відсутнє зазначення цільового призначення квартири № 5, а лише зазначено, що цільове призначення цього приміщення визначалось за фактичним використанням під час здійснення інвентаризації, і воно в різні роки було різним (т.1 арк.с.124, т.2 арк.с.1).

Прокурор в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України проти задоволення клопотання заперечує, так як відповідачем не надано будь-яких доказів того, що спірне приміщення переведено належним чином в нежиле, в той час як в матеріалах справи є відомості, що спірне приміщення є жилим; вважає, що відповідність або невідповідність квартири № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі санітарним і технічним вимогам, які пред'являються до жилих приміщень, в даному випадку не є суттєвим і не відноситься до предмету доказування, оскільки за статусом це приміщення є жилим (т.1 арк.с.140).

Підстав для задоволення клопотання відповідача суд не вбачає, так як питання відповідності квартири № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі санітарним і технічним вимогам, які пред'являються до жилих приміщень, не має суттєвого доказового правового значення , оскільки за статусом це приміщення є жилим, при невідповідності квартири № 5 цим вимогам в установленому діючим законодавством України порядку по рішенню органів місцевого самоврядування здійснюється її перевід в нежиле і це питання мало значення на день укладення договору оренди, а не на день вирішення спору.

Третя особа (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, просить розглянути справу у відсутність її представників (вх.№49050) (т.2 арк.с.43).

Третя особа (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44”) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, вимоги ухвал суду по справі не виконала, письмових пояснень по позовним вимогам не надала, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Третя особа (КП „Аррікон” Севастопольської міської Ради) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, вимоги ухвал суду по справі не виконала, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Ухвалою суду від 14.11.2007 по справі призначено судову технічну експертизу оригіналів договорів оренди сторін, проведення якої доручено Науково-дослідному Експертно-криміналістичному центру при ГУ УМВД, провадження по справі зупинено в порядку пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України для отримання відповіді на наступні питання:

-          Чи вносились у текст Договорів №№ 1 та 17 від 07.02.1992 зміни на 1 та 2 аркушах Договорів? Якщо вносилися, то яким чином (заміна аркушів, підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

-          Чи замінювались у Договорах №№ 1 та 17 від 07.02.1992 аркуші 1 та 2?

-          Чи виготовлені Договори №№ 1 та 17 від 07.02.1992 (їх фрагменти) у різний час?

-          У якій послідовності виконувались реквізити Договорів №№ 1 та 17 від 07.02.1992 (рукописний текст, підпис, відтиск печатки тощо)?

-          Чи становили раніше одне ціле надані на експертизу частини документів: три аркуші Договору № 1 та три аркуші Договору № 17?

-          Чи виготовлені перші листи два аркуші Договорів № 1 та № 17 одночасно з їх продовженням (аркушем 3), чи виконані аркуші Договорів № 1 та № 17 на одному печатному апараті, на одному папері і одним шрифтом?

-          На одному або різних печатних апаратах надруковані перші два аркуші Договорів № 1 та № 17 та треті аркуші зазначених Договорів?

-          Чи виготовлені перші два аркуші Договорів № 1 та № 17 в один або різний час з виготовленням третього аркушу цих Договорів?

-          Чи належить папір, на якому надруковані перші два аркуші Договорів № 1 та № 17 та треті аркуші цих Договорів, до однієї партії випуску або до різних партій випуску? (т.2 арк.с.85-88).

Пунктом 4 ухвали суду від 14.11.2007 витрати по проведенню судової технічної експертизи віднесені на  відповідачів порівну до прийняття рішення по справі.

03.03.2008 (вх.№ 3833) справу повернено до господарського суду міста Севастополя без виконання судової технічної експертизи, з листом начальника Науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру при ГУ УМВД, згідно з яким станом на 27.02.2008 оплата за проведення технічної експертизи від сторін не надійшла.

Ухвалою суду від 13.03.2008 провадження по справі поновлено в порядку частини третьої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (т.2 арк.с.107-108).

Доказів поважної причини невиконання ухвали суду від 14.11.2007 відповідачі не надали.

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялось та поновлювалось в порядку статей 69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників позивача (Севастопольська міська Рада), відповідача (КП „РЕП№3”) та третіх осіб не перешкоджає розгляду спору по суті, так як матеріали справи в певній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача (Фонд комунального майна СМР) та відповідача (ПП „ЮФ „Інтерправо”), суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

12.11.1979 Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 21/780 „Про оформлення документів та реєстрації будинків (домоволодінь), що знаходяться на обліку міської Ради народних депутатів”, вирішено оформити документи на будинки (домоволодіння), що знаходяться на обліку міської Ради народних депутатів згідно додатку, зокрема, будинку № 44 по вул. Леніна, 44 –ЖЕК № 3 (т.2 арк.с.78-79).

07.02.1992 між Житловим експлуатаційним конторою № 3 Управління житлового господарства Севастопольської міської Ради народних депутатів (правонаступником якого є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3”) (ЖЕК) та Юридичною фірмою Г. і Т. „Інтерправо” (правонаступником якої є Приватне підприємство „Юридична фірма „Інтерпарво”) (Орендар) укладено Договір б/н на оренду нежилих приміщень в будинках місцевих Рад (Договір) (т.1 арк.с.8-9).

Згідно пункту 1 Договору, оригінал якого надано КП „РЕП №3”, „ЖЕК здав, а Орендар прийняв в орендне користування жиле приміщення площею 25,8 м2 и нежиле приміщення площаею 12м2 (з умовою переобладнання його під службове приміщення для розміщення дирекції, по вул. Леніна - 44/5, загальною площею 35 м2.

Орендна плата 5-35 х 35 м2 = 18725 ,

Експлуатаційні витрати 0,2823 х 35 м2 = 9-88,

(Кінцевий розрахунок експлуатаційних витрат здійснюється по закінченню кожного звітного року, виходячи з витрат житлових організації, що  фактично склались).

Відповідно до абзацу другого пункту 12 Договору, Орендні відносини ЖЕК та Орендаря є безстроковими.

Згідно пункту 1 Договору № 1 від 07.02.1992, оригінал якого надано ПП „ЮФ „Інтерправо”, „ЖЕК здав, а Орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44/5, загальною площею 35,00 м2.

Орендна плата 5-35 х 35 м2 = 187, 25,

Експлуатаційні витрати 0,2823 х 35 м2 = 9-88,

(Кінцевий розрахунок експлуатаційних витрат здійснюється по закінченню кожного звітного року, виходячи з витрат житлових організації, що  фактично склались)

Згідно абзацу другого пункту 8 Договору № 1 від 07.02.1992, оригінал якого надано ПП „ЮФ „Інтерправо”, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 7 лютого 2012 року”.

В пункті 8 Договору, наданого КП „РЕП №3”, цей абзац відсутній.

Надана прокурором до позовної заяви ксерокопія Договору також відрізняється від оригіналів Договорів оренди, наданих відповідачами, оригінал Договору у прокурора відсутній, тому копія, надана прокурором, оцінці не підлягає.

Відповідно до абзацу другого пункту 12 Договору, Орендні відносини ЖЕК та Орендаря є безстроковими, у зв'язку з чим, пункт 8 Договору № 1 від 07.02.1992, оригінал якого надано ПП „ЮФ „Інтерправо”, суперечить пункту 12 цього ж Договору (т.2 арк.с.26-28, 72-74).

Сторони мають різні редакції Договору оренди в частині об'єкту оренди і строку його дії (т.2 арк.с.72-77).

25.12.1990 рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 23/1699 „Про впорядкування орендних відносин” вирішено:

Начальникам управлінь, відділів виконкому міськради жил комгоспу, народної освіти, матеріально-технічного постачання, побутового обслуговування, торгівлі, по заготовці та постачанню паливом, охорони здоров'я, культури, ПТО громадського харчування, комітету по фізичній культурі та спору та інших відділом та управлінь, що мають на своєму балансі нежилі службові приміщення  надавати в оренду нежилі приміщення тільки за розпорядженням міськвиконкому; в першому кварталі 1991 провести інвентаризацію вільних приміщень та приміщень, що звільняються;

Встановити порядок надання в оренду нежилого приміщення;

Відділу з обліку та розподілу жилої площі та управлінню житлово-комунального господарства одночасно з наданням проектів рішень по надання жилої площі громадянам, що мешкають в приміщеннях, що не відповідають санітарним та технічним нормам, надавати проекти розпоряджень про використання цих приміщень (т.1 арк.с.10, 69, 73).

21.01.1991 Наказом Управління житлово-комунального господарства Севастопольського виконкому № 22 „Про впорядкування оренди нежилих приміщень та орендних відносин” встановлено, що надання в оренду нежилих приміщень покладається на Домоуправління № 15 та тільки за розпорядженням міськвиконкому; проект розпорядження готується при наявності у кандидата в Орендарі Договору про соціально-економічні відносини з Орендодавцем, а також згоди ЖЕК та ДУ; всім начальникам ЖЕК та керуючим будинками заборонено передавати в оренду нежилі приміщення по особистій ініціативі; в строк до 15.02.1991 всі договори, укладені за особистою ініціативою, передати Домоуправлінню № 15; Домоуправлінню № 15 отримані від ЖЕК та ДУ договори дофоормити в законному порядку; протягом січня-лютого 1991 провести ретельну інвентаризацію вільних нежилих приміщень – квартир, підвалів, колясочних та спецспоруд (т.1 арк.с.68, 74).

22.05.1991 б/н МП ЮФ „Г. і Т. „Інтерправо” звернулось до Управління житлово-комунального господарства міста Севастополя з проханням сприяти та надати Малому підприємству –Юридична фірма Г.і Т. „Інтерправо” по договору прямої оренди з ЖЕК № 3 м. Севастополя приміщення для розміщення дирекції підприємства за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44, кв.5 (т.1 арк.с.118).

21.06.1991 Наказом Управління житлово-комунального господарства Севастопольського виконкому № 22 „Про впорядкування оренди нежилих приміщень та орендних відносин” встановлено, що надання в оренду нежилих приміщень покладається на Домоуправління № 15 та тільки за розпорядженням міськвиконкому; проект розпорядження готується при наявності у кандидата в Орендарі Договору про соціально-економічні відносини з Орендодавцем, а також згоди ЖЕК та ДУ; всім начальникам ЖЕК та керуючим будинками заборонено передавати в оренду нежилі приміщення по особистій ініціативі; в строк до 15.02.1991 всі договори, укладені за особистою ініціативою, передати Домоуправлінню № 15; Домоуправлінню № 15 отримані від ЖЕК та ДУ договори дофоормити в законному порядку; протягом січня-лютого 1991 провести ретельну інвентаризацію вільних нежилих приміщень –квартир, підвалів, колясочних та спецспоруд (т.1 арк.с.11).

06.03.1997 вих.№ 582 Начальником Управління Житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації на адресу ЮФ „Інтерпарво” направлено лист з проханням звільнити приміщення кв.№5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі для потреб ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3  у зв'язку з закінченням строку договору оренди цього приміщення (т.1 арк.с.42).

05.09.2006 вих.№ 86 ПП „ЮФ „Інтерправо” повідомило Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, що займає приміщення –кв. № 5 по вул. Леніна, 44 на підставі Договору № 1 на оренду нежилих приміщень в будинках місцевих Рад, укладеного 07.02.1992 з ЖЕП № 3 Управління житлового господарства Севастопольської міської Ради народних депутатів, який діє з моменту його підписання до 07.02.2012; також на підставі цього Договору та виставляємих КП „РЕП № 3” рахунків сплачує орендну плату та експлуатаційні витрати (т.1 арк.с.84).

24.10.2006 вих.№2159 Фонд направив Прокурору міста Севастополя лист з проханням вивчити та пред'явити в інтересах держави позовну заяву до господарського суду міста Севастополя до ЮФ „Інтерправо” у зв'язку з відмовою від добровільного звільнення незаконно займаємого приміщення кв.5 в будинку № 44 по вул. Леніна (т.1 арк.с.12).

20.11.2006 вих.№4 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44” звернулось до ЮФ „Інтерправо” з заявою про направлення 05.12.2006 о 10 год. представника для звільнення незаконно зайнятого приміщення кв. № 5 по вул. Леніна, 44 з метою усунення перешкод мешканцям будинку № 44 по вул. Леніна в здійсненні ними своїх прав володіння та користування цим приміщенням відповідно з рішенням зборів (протокол № 3 від 17.11.2006) (т.1 арк.с.45).

В Акті прийому-передачі жилого будинку № 44 по вул. Леніна з балансу КП „РЕП№3” на баланс ОСББ „Леніна-44” від 16.01.2007 містяться відомості, що будинок введено в експлуатацію в 1917 році, в 1967 році здійснено переобладнання, кількість квартир в будинку - 6 (т.1 арк.с.148-151).

З 05.01.1963 по 14.04.1991 в квартирі № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі мешкала Прохіна Ю.В. (двірник ДУ № 6), згідно картки форми 16 КП „РЕП№3” (т.1 арк.с.75).

Згідно довідки-витягу з домової книги про склад сім'ї та прописку № 728 від 26.07.2007, в службовій квартирі № 5 мешкала в ізольованій кімнаті Прохіна Ю.В., будинок має газ, водопровід, каналізацію, опалення (т.1 арк.с.76).

18.01.2007 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 15-р від 15.01.2007 Севастопольською міською державною адміністрацією видано Ордер на жиле приміщення № 5 серія 50 Худзінській В.А. на право заняття жилого приміщення площею 16,1 м2, що складається з однієї ізольованої кімнати по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі, квартира № 5 (т.1 арк.с.82).

З 23.01.2007 квартира № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі виділена Худзінській В.В. (двірник РЕП-16), згідно картки форми 16 КП „РЕП№3” (т.1 арк.с.80).

З 09.02.2007 в квартирі № 5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі мешкає Худзінський К.С. (син Худзінської В.А.), згідно картки форми 16 КП „РЕП №3” (т.1 арк.с.79).

Згідно довідки-витягу з домової книги про склад сім'ї та прописку № 727 від 26.07.2007, в службовій квартирі № 5 мешкають в ізольованій кімнаті Худзінський К.С., Худзінська В.А., будинок має газ, водопровід, каналізацію, опалення (т.1 арк.с.81).

27.03.2007 вих.№1671 КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради направило Прокурору відділу прокуратури міста Севастополя довідку, згідно з якою, по обліковим даним архіву КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради  право власності на кв.5 по вул. Леніна, 44 в м. Севастополі окремо не зареєстровано; право власності на будинок, до складу якого входить ця квартира, зареєстровано Місцевою Радою; за результатами основної інвентаризації 1963 року по фактичному використанню кв.5 є жилою однокімнатною; за результатами поточної інвентаризації 1993 року по фактичному використанню кв.5 є нежилою; документи, що підтверджують зміну статусу приміщення, відсутні (т.1 арк.с.13).

18.04.2007 вих.№22/1096 Головне управління Житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації направило до Прокуратури м. Севастополя лист, в якому повідомило, що квартира № 5 по вул. Леніна, 44 є жилою, будь-які рішення міською міжвідомчою комісією про переведення цієї квартири з жилого фонду в нежилий, не приймались; згідно наказу Головного управління Житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації № 146 від 26.12.2006 квартира надана як службова двірнику РЕП-16 Худзинській В.А. на підставі ордеру № 5 серії 50 від 18.01.2007 (т.1 арк.с.14, 77).

13.08.2007 вих.№608 КП „Аррікон” Севастопольської міської Ради повідомило прокурору відділу прокуратури м. Севастополя, що не є Орендодавцем та належною стороною по Договору, укладеному з ПП „ЮФ „Інтерправо”, договір укладено з КП „РЕП № 3”, оригінал договору в наявності відсутній (т.1 арк.с.122).

15.08.2007 вих.№5275 КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради направило до Прокуратури міста Севастополя матеріали інвентаризаційної справи по вул. Леніна, 44, та повідомило, що по обліковим даним архіву КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради  при основній інвентаризації 1952 року по фактичному використанню кв.№5 є жилою; при поточній інвентаризації 1993 року по фактичному використанню кв.№5 є нежилою; документи, що підтверджують статус кв. № 5, не надавались; відомості про передачу будинку на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44” відсутні (т.1 арк.с.137-138, т.2 арк.с.2-13).

09.10.2007 постановою Ленінського районного суду м. Севастополя по справі № 2а-476/07 за позовом ПП „ЮФ „Інтерправо” до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Худзинська В.А., Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44”, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Ленінський РВ УМВС України в м.Севастополі про скасування розпорядження та зняття з реєстраційного обліку скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.01.2007 № 15-р, службовий ордер № 5 від 18.01.2007 на жиле приміщення, виданий Худзінській В.А. на користування приміщенням № 5 за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 44 (т.2 арк.с.81).

Спір виник у зв'язку з тим, що прокурор вважає укладену КП „РЕП №3” угоду незаконною, такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів; укладену з порушенням вимог статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, статей 6, 7, 8 Житлового кодексу Української РСР.

Правовідносини сторін регулювались та регулюються статтями 8, 13, 41, 121 Конституції України, статтю 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статті 6, 7, 8 Житлового кодексу України, статтями 48, 71, 76, 256-272 Цивільного кодексу Української РСР в редакція, яка діяла на дату укладення Договору, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтями  4, 48, 49 Закону України „Про власність” № 697-ХІІ, який діяв на момент укладення Договору, статтею 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-ХІІ, статтею 19 Закону України «Про об'єднання співвласників квартир багатоквартирного будинку»№ 2866-ІІІ, статтями 4, 7, 10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду № 810-I від 23.11.1989.

Пунктом 2 частини статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина друга  статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також у цьому рішення визначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", а таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, як  також зазначено в цьому рішенні, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Згідно ст.140 ч.3 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Частиною четвертою цієї норми визначено що органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Відповідно до частини третьої статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Прокурор м. Севастополя пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269 державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності; відповідно до рішення Севастопольської міської Ради  №337 від 12.11.2002 “Про передачу повноважень з управління комунальним майном” зі змінами та доповненнями, фонд комунального майна є правонаступником  управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації у договорах оренди комунального майна та відносинах, пов'язаних з їх виконанням; згідно Положення про Фонд комунального майна МР, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є її виконавчим органом з управління майном, яке відноситься о комунальної власності територіальної громади міста Севастополя; Фонд підпорядкований, підконтрольний та підзвітний Севастопольській міській Раді; основною задачею Фонду є здійснення управління в межах, визначених радою, майном, яке відноситься до комунальної власності; таким чином, органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є Севастопольська міська Рада та Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

З вищенаведеного вбачається, що Прокурор м. Севастополя, відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави, а висновки відповідача (ПП „ЮФ „Інтерправо”) щодо відсутності у прокурора доказів необхідності захисту державних інтересів суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини 1 статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України  є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражно-процесуального кодексу України.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється  від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 року), до позовів про визнання правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно статтями  4, 48, 49 Закону України „Про власність” № 697-ХІІ, який діяв на момент укладення Договору, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, що йому належить.

Згідно статей 8, 13 Конституції України в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права.

Конституція України має щонайвищу юридичну силу.

Закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні їй відповідати.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Держава  забезпечує  захист   прав   всіх   суб'єктів   права власності і  господарювання,  соціальну  спрямованість  економіки.

Всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті  41 Конституції України кожний  має  право  володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Ніхто  не може бути протиправно позбавлений права власності.

В Конституції України (стаття  41) виділені   окремі різновиди власності по суб'єктам:

-          право власності народу України;

-          право приватної власності;

-          право державної власності;

-          право комунальної власності.

Згідно зі статтею 6 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до статті 8 Житлового кодексу УРСР, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (стаття 7 Житлового кодексу УРСР).

Статтею 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-ХІІ зазначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Леніна, 44 є юридичною особою, яка створена його засновниками для належного утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконанням ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю Об'єднання. Майно Об'єднання складається з майна, переданого членами Об'єднання в його власність, одержаних доходів, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про об'єднання співвласників квартир багатоквартирного будинку»№ 2866-ІІІ неподільне майно знаходиться у спільній сумісній власності власників багатоквартирного будинку, а загальне майно знаходиться у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.  Власники квартир, частин квартир і нежитлових приміщень будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності допоміжних приміщень будинку, його конструктивних елементів і технічного оснащення.

З матеріалів справи та норм діючого законодавства України  вбачається, що Об'єднання не є власником ні квартир, ні кімнат, ні нежилих приміщень в будинку по вул. Леніна, 44 в м.Севастополі.

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»№ 2482-ХІІ, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом пункту 2 статті 10 зазначеного Закону допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно офіційного тлумачення вказаної норми Закону, що дане в рішенні і Конституційного суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та інш.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників, вступу до нього.

Отже, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44” не є власником жилого будинку, власниками квартир є мешканці цих квартир і вони є співвласниками допоміжних приміщень, а не Об'єднання.

Договір оренди укладено з перевищенням повноважень особою, яку ні власник, ні орган управління не уповноважували на його укладення, з порушенням встановлених Правил і діючого законодавства України: статей 6, 7, 8 Житлового кодексу Українського РСР, до прийняття 10.04.1992 Закону України „Про оренду майна державних підприємств і організацій” № 2269-ХІІ.

До передачі в оренду об'єкт відносився до державного житлового  фонду, державної власності Української РСР.

Згідно зі статтями 4, 7, 10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду № 810-I від 23.11.1989 право здачі майна в оренду належить власнику, у тому числі іноземним юридичним особам і громадянам. Орендодавцями можуть бути також органи і організації, уповноважені власником здавати майно в оренду. Державні підприємства, організації мають право здавати в оренду майнові комплекси, окремі будинки, споруди, устаткування і інші матеріальні цінності, які находяться в їх повному господарському веденні або оперативному управлінні. Землю в оренду здають відповідні  Ради народних депутатів.

Основним документом, який регламентує відносини орендодавця з орендарем, є договір оренди.

Орендарями могли бути організації орендаторів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни і юридичні особи України, іноземні держави, міжнародні організації і особи без громадянства.

Об'єкт оренди по спірному договору не відноситься і не відносився ні к цілісному майновому комплексу, ні до структурного підрозділу (філіалу, цеху, ділянки), ні до об'єктів, приватизація яких заборонена законодавчими актами України, ні до виробничої сфери орендодавця, а був  державним житловим фондом до його передачі в комунальну власність, яким розпоряджались органи місцевого самоврядування.

Судом в судовому засіданні оглядались матеріали інвентаризаційної справи, надані КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, згідно з якої будівля по вул. Леніна, 62 (перейменовано в № 44) є двохповерховим жилим будинком, Літ. „А” з надвірними прибудовами, з квартирами в кількості 7, в тому числі: 3 однокімнатні, 2 –двокімнатні, 2 –трьохкімнатні. Спірна  квартира № 5 значилась з 1946 до 1992 р.р. жилою і використовувалась, як жила, про що надані прокурором докази. Рік побудови 1917 (т.2 арк.с.43-64).

ЖЕК № 3 ніхто не уповноважував на укладення спірного договору.

Крім того, об'єктом оренди не могло бути жиле приміщення: квартира, без переводу її у встановленому порядку в категорію нежилих приміщень.

Про те, що Орендар був обізнаний з тим, що об'єктом оренди є жиле приміщення свідчить його ухилення від оплати технічної експертизи для з'ясування достовірності текстів договору оренди: першого та другого аркушів, де міститься опис об'єкту оренди та строк дії договору.

Та обставина, що в теперішній час жилий будинок передано на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44” не позбавляє Севастопольську міську Раду права розпоряджатись квартирою № 5 в цьому будинку, яка не є власністю Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Леніна-44”, знаходиться незаконно в оренді у другого відповідача без переводу її в нежиле приміщення в установленому діючим законодавством України порядку.

Квартира № 5 підлягає поверненню її власнику, так як знаходиться у другого відповідача (ПП „ЮФ „Інтерправо”) в оренді  по нікчемній угоді.

Згідно зі статтями 71, 76 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Про існування договору оренди від 07.02.1992 позивачу і прокурору стало відомо зі звернення начальника Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до прокуратури м. Севастополя, яке отримано 30.10.2006, що є належним та допустимим доказом дати, коли особа дізналась про порушення свого права, у зв'язку з чим прокурор міста Севастополя був позбавлений можливості звернутись раніше до суду за захистом інтересів держави в особі Севастопольської міської Ради.

У власника: Севастопольської міської Ради, органу управління: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради були відсутні дані та відомості про порушення його права і дані про надання в оренду жилої квартири, так як органами управління та балансоутримувачами були інші організації .

Посилання відповідача (ПП „ЮФ „Інтерправо”) на Договір про участь в витратах на утримання будинку і прибудинкової території № 101 від 01.11.1999  безпідставне, так як сторонами в цих угодах були не позивачі, а другій відповідач –КП „РЕП№3” (т.1 арк.с.29, 30, 37).

Лист Управління Житлового господарства Севастопольської міської державної адміністрації № 582 від 06.03.1997 не є належним доказом в частині обізнаності позивача про використання квартири, так як ця організація не є ні власником, ні балансоутримувачем, ні органом управління спірним майном (т.1 арк.с.42).

До спірних правовідносин застосовується законодавство, яке діяло на момент укладення спірного договору.

Договір укладався в період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (статті 256-272 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року).

Доводи відповідача (ПП „ЮФ „Інтерправо”) щодо пропуску прокурором строку позовної давності, посилання на те, що на момент укладення спірного договору орендодавець мав право розпоряджатися спірною квартирою, як нежилою, яка була предметом оренди, безпідставні та спростовуються тим, що законодавство, що діяло на момент укладення договору оренди не передбачало оренди нежилих приміщень строком більше 5 років (статті 256-272 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року); об'єкт знаходився у орендодавця на балансі та в експлуатації, а не у власності та управлінні, тому повноваження по його розпорядженню у орендодавця були відсутні.

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, яка діяла на дату укладення Договору, строк договору майнового найму не повинен перевищувати 10 років. Строк укладеного між державними, кооперативними та громадськими організаціями договору найму будинків або нежилих приміщень не повинен перевищувати 5 років, а договір найму обладнання та іншого майна –одного року. Договір, укладений на більш тривалий строк, чим зазначено в цій статті, вважається укладеним відповідно на 10 років, на п'ять років або на один рік.

Про порушення прав прокурор і позивач: Севастопольська міська Рада дізнались 30.10.2006, у зв'язку з чим строк позовної давності для звернення в суд не є пропущеним.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені діючим законодавством України.

По недійсній  угоді  кожна  з  сторін  зобов'язана  повернути другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у встановленому порядку про виключення із складу жилих приміщень квартири № 5 по вул. Леніна, 44 у м. Севастополі не приймалось.

За таких обставин, перебування квартири в оренді у позивача та використання її для виробничих потреб не є доказом того, що квартира переведена в розряд нежилих приміщень.

Вирішуючи спір про визнання недійсним спірного Договору суд повинен встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на дату укладення договору, іншим актам цивільного законодавства, а також правоздатність сторін правочину.

Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3, зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 №13 та від 25.05.1998 №15 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі статтями 387, 391 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Прокурор вправі обрати засіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, як визнання угоди, що порушує право власності, недійсною.

Прокурор звернувся з двома позовними вимогами, друга є віндікаційною вимогою, яка не є вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, передбачені частиною другою статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, яка передбачає повернення сторін у первісний стан.

Вимога прокурора про повернення майна власнику: Севастопольській міській Раді в натурі є спеціальним правовим засобом, що передбачений главою 29 Цивільного кодексу України.

Друга позовна вимога прокурора є вимогою по правилам віндикації.

В такому разі, майно може бути витребуване від орендаря, так як Орендодавця власник не уповноважував на укладення договору оренди і подібна оренда жилої квартири не передбачалась діючим законодавством України і була заборонена (стаття 6 Житлового кодексу УРСР), тому підлягає задоволенню повністю.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що угода оренди жилої квартири № 5 по вул. Леніна, 44 від 07.02.1992 є нікчемною і тому не потребує визнання її недійсною, однак, при порушенні прав позивача –власника і при відсутності в Цивільному кодексі Української РСР 1963 року поняття нікчемності угоди, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги прокурора і в цій частині, так як вони направлені на реалізацію віндикаційної вимоги про повернення майна в натурі його власнику.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі мають різні варіанти договору оренди по змісту, без поважних причин не оплатили вартість експертизи договорів, що свідчить про ухилення та зловживання правами та обов'язками.

Відповідач не надав доказів правомірного володіння державним житловим фондом з 1992 року.

Заперечення відповідача спростовуються нормами матеріального права, які діяли в період укладення договору і діють в теперішній час.

Підстави для застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України відсутні, так як  постанова Ленінського районного суду м. Севастополя по справі № 2а-476/07 від 09.10.2007 не може вважатись такою, що встановила  преюдиціальні факти та обставини, які не потребують доказування.

При викладених обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в інтересах позивачів обґрунтовані, законні, правомірні та є такими, що підлягають задоволенню повністю, так як заявлені на обґрунтування віндикаційної вимоги про повернення майна в натурі його власнику.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів порівну.

На підставі вищепереліченого, керуючись статтями 8, 13, 41, 121 Конституції України, статтю 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статті 6, 7, 8 Житлового кодексу України, статтями 48, 71, 76, 256-272 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року в редакції, яка діяла на дату укладення Договору, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтями  4, 48, 49 Закону України „Про власність” № 697-ХІІ, який діяв на момент укладення Договору, статтею 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-ХІІ, статтею 19 Закону України «Про об'єднання співвласників квартир багатоквартирного будинку»№ 2866-ІІІ, статтями 4, 7, 10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду № 810-I від 23.11.1989, статтями 22, 33-34, 69, 77, 79, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати договір від 07.02.1992, укладений між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 (правонаступником якого є Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 20670576, п/р 26003301492 в УСБ, МФО 324195) та малим приватним підприємством –юридичною фірмою Г.і Т. „Інтерправо” (правонаступником якого є приватне підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 47, ідентифікаційний код 13778511, п/р 26009301335054 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР 1963 року.

3.          Зобов'язати приватне підприємство „Юридична фірма „Інтерправо” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 47, ідентифікаційний код 13778511, п/р 26009301335054 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) повернути Севастопольській міській Раді (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) жиле приміщення: квартиру № 5 в будинку № 44 по вул. Леніна в м. Севастополі, загальною площею 34,9 м2.

4.          Стягнути з приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 47, ідентифікаційний код 13778511, п/р 26009301335054 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) в доход державного бюджету України  державне мито в сумі  42,50 грн.

5.          Стягнути з приватного підприємства „Юридична фірма „Інтерправо” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 47, ідентифікаційний код 13778511, п/р 26009301335054 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) в дохід державного бюджету України (Одержувач: Ленінський район, код ЄДРПОУ 24035598 в ГВ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, п/р 31216259700007, код бюджетної класифікації: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

6.          Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 20670576, п/р 26003301492 в УСБ, МФО 324195) в доход державного бюджету України  державне мито в сумі  42,50 грн.

7.          Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3” (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 20670576, п/р 26003301492 в УСБ, МФО 324195) в дохід державного бюджету України (Одержувач: Ленінський район, код ЄДРПОУ 24035598 в ГВ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, п/р 31216259700007, код бюджетної класифікації: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

07.04.2008