Постанова

від 10.04.2008 по справі а8/1-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А8/1-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.04.08р.

Справа № А8/1-08

Господарський суд Дніпропетровської області у складі суддів: Дубініна І.Ю. (головуючий), Ліпинського О.В., Чередко А.Є., розглянувши матеріали справи № А8/1-08

за позовом:          Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Дніпропетровськ)

до:                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрострой" (м. Марганець)

про:                    стягнення 11 652,54 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:                    Ахметова О.О. –пров. спеціаліст (дов. № 03-06/0009 від 08.01.08 р.)

від відповідача:          Кострикін О.О. –директор (дов. № 28 від 08.04.08 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача і просить стягнути з останнього 10 937,50 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2006 році необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, нарахованих на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), а також 715,04 грн. пені за прострочення сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 9 лютого 2004 р. № 75, забороняється допуск до роботи працівників електроенергетики, які не пройшли спеціальної підготовки, навчання і перевірки знань, передбачених цим Положенням. Відповідно до Закону України «Про охорону праці»та Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою", підприємство «Електрострой»здійснювало роботи виключно робітниками, які за складом здоров'я могли виконувати ці роботи, при наявності спеціальної підготовки і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики. У 2006 році кількість найманих працівників ТОВ «Електрострой», що не виконували електромонтажні роботи, або роботи з підвищеною небезпекою, складала 6 осіб. Листом № 10 від 30 січня 2007 року відповідач звернувся до позивача і повідомив, що розрахункова чисельність робочих міст інвалідів становить 0,2 чол. Тобто, позивачу було відомо, що робоче місто, призначене для працевлаштування інваліда у 2006 році не було створене. Відповідно до ст. 188-1 КупАП, невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач в адміністративної справі не склав протоколу про порушення вказаної статті закону. До загальної кількості працівників на підприємстві включені 3 власника підприємства (директор, головний бухгалтер, головний інженер). Ці особи на підприємстві отримують доход, а не заробітну плату, а тому відповідно до пункту 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників не зараховуються до нормативу робочих міст.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є: участь в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об'єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У відповідності до вищеназваного Положення, відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 р. № 875-ХII (далі-Закон), Постановам КМУ від 03.05.95 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” та від 28.12.01 р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів” (далі-Порядок), відповідач повинний був створити в 2006 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 16 осіб. Таким чином, кількість робочих місць для забезпечення відповідачем працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19 вказаного Закону, становить одне робоче місце.

Фактично на підприємстві відповідача у 2006 році інваліди не працювали, що підтверджується наданим відповідачем звітом, а також відзивом на позов.

Відповідачем на вимогу суду не було надано доказів фактичного створення одного робочого місця для інваліда, зокрема –наказів про створення комісії з атестації робочих місць для інвалідів, про пристосування звичайних штатних робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням фізичних можливостей останніх, тощо.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За ст. 8, 9 вказаного Закону, державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України, які спільно з громадськими організаціями інвалідів здійснюють розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролюють їх виконання.

Виходячи зі змісту наведених норм Закону, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в в наведених нормах Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”, для реалізації державної політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць.

У відповідності до ст. 20 цього ж Закону, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідно до п.п. 5 та 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, підприємства зобов”язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наказом Держкомстату України № 244 від 06.07.98 р. затверджено форму державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення. У графі 4 вищезгаданого звіту передбачено безпосереднє інформування підприємствами про потребу у працівниках інвалідах.

Відповідач не надав суду доказів створення ним нормативної кількості робочих місць, повідомлення органів працевлаштування про наявність вакансій для інвалідів на підприємстві відповідача.

Листом Марганецького міського центру зайнятості від 08.05.07 р. № 530 підтверджується, що відповідач у 2006 р. не повідомляв про потребу в інвалідах, щомісячні звіти про наявність вакансій не надавав.

За таких обставин органи працевлаштування були позбавлені можливості направити до відповідача для працевлаштування інвалідів, порушення вимог Закону сталось з вини відповідача.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, адмiнiстративно-господарськi санкцiї за вказане порушення відповідачем перераховані не були, що підтверджується матеріалами справи.

На момент розгляду справи адмiнiстративно-господарськi санкцiї відповідачем на рахунок позивача не перераховані.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ст. 20 Закону).

Як вбачається, наведена норма Закону не ставить обов'язок відповідача щодо здійснення оплати адміністративно-господарських санкцій позивачу у залежність від наявності чи відсутності прибутку у підприємства, оскільки вказані санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно відповідача, що також передбачено і Законом України "Про виконавче провадження". Вказана стаття лише визначає джерело сплати санкцій у разі їх добровільної сплати підприємством.

Тобто, відмовити у задоволенні цього позову з тієї підстави, що за звітний період у підприємства не було прибутку, неможливо, оскільки, аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" дозволяє зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду санкції не можуть бути віднесені підприємством на собівартість продукції чи надані послуги.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 9 лютого 2004 р. № 75, забороняється допуск до роботи працівників електроенергетики, які не пройшли спеціальної підготовки, навчання і перевірки знань, передбачених цим Положенням.

Згідно Закону України «Про охорону праці»та відповідно до наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 "Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою", підприємство «Електрострой»здійснювало роботи виключно робітниками, які за складом здоров'я могли виконувати ці роботи, при наявності спеціальної підготовки і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики.

У 2006 році кількість найманих працівників відповідача, що не виконували електромонтажні роботи або роботи з підвищеною небезпекою складала лише шість осіб

За таких обставин фактично відповідач мав можливість працевлаштувати інваліда тільки на вказані робочі місця.

При цьому суд також враховує те, що в число вказаних шести робочих місць також включено посади керівника, головного бухгалтера та головного інженера, на яких вже працювали наймані працівники.

Отже, фактично можливість відповідача працевлаштувати інваліда була обмежена лише трьома робочими місцями з 16-ти наявних.

За ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Приймаючи до уваги наведене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір адміністративно-господарських санкцій та пені, які підлягають стягненню з відповідача, і задовольнити позовні вимоги в сумі 5 468,75 грн. адміністративно-господарських санкцій та 357,52 грн. пені, а в решті позову відмовити.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про зайнятість населення”, ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрострой" (53401, м. Марганець, вул. Радянська, 192, код 21915809, п/р № 26000310297101 в АКБ "Новий", МФО 305062) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11, код 25005978, п/р № 31217230700028 в банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) –5 468,75 грн. адміністративно-господарських санкцій, 357,52 грн. пені.

В решті адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Головуючий                                                                                І.Ю. Дубінін

Суддя                                                                                          О.В. Ліпинський

Суддя                                                                                          А.Є. Чередко