Постанова

від 01.04.2008 по справі 5/534-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/534-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2008                                                                                   Справа № 5/534-07  

Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

суддів: Крутовських В.І, Дмитренко А.К.

При секретарі судового засідання  Савін В.Ю.

За участю представники сторін:       

від позивача:  Свистун В.Ф. представник, довіреність №76  від 20.04.07;

Тищенко Т.А. представник, довіреність №416  від 10.10.06;

від відповідача:  Шевченко В.Є. представник, довіреність №103  від 01.11.07;

розглянувши апеляційну скаргу  Науково - виробничої дослідної Агрофірми "Наукова"  на рішення господарського суду Дніпропетровської  області  від 13.12.07р.  по справі № 5/534-07

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровського району  електричних мереж  м.Підгороднє    

до  Науково - виробничої дослідної Агрофірми "Наукова" с.Таромське м.Дніпропетровськ 

про стягнення  81 745,76 грн.

          У відповідності із ст. 77 ГПК України у засіданні оголошувалась перерва до   21.02.08р.,11.03.08р., 01.04.08р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області  від 13.12.07р. по справі  № 5/534-07 (суддя Шевченко С.Л..)  задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровського району  електричних мереж  м.Підгороднє    про стягнення з Науково - виробничої дослідної Агрофірми "Наукова" с.Таромське   м.Дніпропетровськ 81745грн. 76коп. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.          Оскаржуючи рішення господарського суду Науково - виробнича дослідна Агрофірма "Наукова" просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          Скаржник вважає, що висновок господарського суду Дніпропетровської області про те, що предметом спору є стягнення вартості електричної енергії спожитої понад договірну величину а не стягнення санкцій, не відповідає обставинам справи.

          Також скаржник посилається на те, що господарський суд, неправильно встановивши предмет позову, помилково не застосував до даних правовідносин між позивачем та відповідачем ч. 4 ст. 12 Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки предметом позову є стягнення санкцій (штрафу), господарський суд при розгляді даної справи  був зобов'язаний врахувати особливий статус відповідача, пов'язаним з його перебуванням у процедурі банкрутства.

          У відзиві на скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника, а також вважає, що  рішення суду прийнято за умов об'єктивного дослідження матеріалів справи без порушень норм  матеріального права.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників  сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2003 року між позивачем, Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія" Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських районних електричних мереж (Постачальником) та відповідачем Науково - виробничою дослідною агрофірмою „Наукова" (Споживач) було укладено договір на постачання,електричної енергії № 125.

          Відповідно до п.11.4 цього договору він вважається автоматично продовженим, якщо за місяць до закінчення строку жодна зі сторін не заявить про відмову від договору або його перегляд. На виконання умов договору позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу.

20.06.2007р інспектором по контролю за договірними відносинами Семененко Д.О. було виявлено перевишення споживання договірної величини електроенергії відповідачем. Договірна величина споживання електричної енергії відповідно до Додатка 1 „Обсяги постачання електричної енергії ' споживачу" до договору про споживання електричної енергії погоджена в обсязі 140000кВт\г, а спожита в червні місяці склала 337993 кВт\г.

Відповідно до п.4.5. умов договору у разі споживання електроенергії понад обсяг , що обумовлений цим договором на розрахунковий період Споживач сплачує енергопостачальнику повну вартість усієї спожитої електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом та також здійснює оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії на поточний рахунок Енергопостачальника протягом 5 днів з моменту отримання рахунка Енергопостачальника.

          Додатковою угодою № 1 до вказаного договору були внесені зміни до п.4.5. і викладені в наступній редакції:

Розрахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії і потужності споживач повинен здійснювати на підставі рахунку протягом 5-ті операційних днів з дня його отримання , якщо споживач оплачує електричну енергію самостійно і 10-операційних днів з дня його отримання, якщо Споживач здійснює свої розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Санкції за здійснення перевищення договірної величини споживання електричної енергії та доведеної договірної величини споживання електричної потужності сплачуються Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Енергопостачальника.

Споживач у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несе відповідальність згідно ст.26 Закону України „Про електроенергетику ".

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до розрахунку позивача за спожиту відповідачем в червні 2007р. електроенергію понад договірну величину нарахована санкція в розмірі двократної її вартості, а саме 81 745,76грн.

Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у ст. 27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю за  правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.

          Як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, оскільки предметом позову є стягнення санкцій (штрафу), господарський суд при розгляді справи був зобов”язаний врахувати особливий статус відповідача, пов”язаний з його перебуванням у процедурі банкрутства, оскільки законодавством передбачається звільнення підприємств, що знаходяться у процедурі  банкрутства від стягнення штрафних санкцій за порушення  зобов”язання.

          Апеляційний господарський суд вважає доводи скаржника помилковими за наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів  (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань  та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. 

          Таким чином позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

          Поряд з цим у процесі розгляду справи в апеляційній інстанції від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру нарахованих санкцій до 0,01% у зв'язку з тяжким становищем підприємства, що підтверджується перебуванням підприємства у стадії банкрутства.

          Відповідно ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Апеляційний господарський суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних санкцій, яке мотивовано тяжким фінансовим становищем у зв”язку з знаходженням підприємства у процесі банкрутства не підлягає задоволенню, оскільки ні господарський процесуальний кодекс ні господарський кодекс не передбачають такої підстави для зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

       Керуючись ст.ст. 103, 105  ГПК України, суд

      ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.07р. у справі № 5/534-07  залишити без змін ,   апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                            А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                               В.І.Крутовських

Суддя                                                                                             А.К.Дмитренко

З оригіналом згідно

Помічник судді                                                                          А.В.Тальян