Рішення

від 03.04.2008 по справі 16/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.08                                                                                 Справа № 16/30

Суддя  Шеліхіна Р.М.,   розглянувши матеріали справи за позовом

Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ  в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ”,   м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько -  американської компанії Стоун”, м. Луганськ

про  звернення стягнення на заставлене майно на суму 229910,48грн.

в присутності представників сторін:

від позивача - Поліщук О.О., довіреність від 26.11.07. № 3118  ;

від відповідача –представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Обставини  справи: позивачем заявлена вимога про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави обладнання від 27.12.06. № 386, а саме: інкубатор універсальний вивідний ІУВ-Ф-15 заставною вартістю 146000,00грн., інкубатор універсальний попередній (вивідний) ІУП-Ф-45-21 (ІУВ-Ф-45-21) заставною вартістю 146000,00грн., інкубатор універсальний  попередній (вивідний) ІУП-Ф-45 заставною вартістю 146000,00грн., електроводопідігрівач САОС-400-90-И1 заставною вартістю 2000,00 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором від 20.12.06. № 132 в сумі 229910,48 грн., у тому числі борг по кредиту 220000,00 грн., по відсотках 9780,34 грн., плата за управління кредитом у сумі 130,34грн. Також позивачем заявлена вимога про встановлення способу реалізації заставленого майна за договором застави від 27.12.06. № 386 шляхом застосування процедури продажу, встановленої п.2.ч.1 ст.26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, та надати право позивачу по продажу предмета застави шляхом укладення договору купівлі –продажу позивачем з іншою особою –покупцем.

Відповідач протягом розгляду справи –з 14.02.08. по 03.04.08. - не забезпечив  участі свого  представника   у судовому засіданні, не надав  суду витребуванні документи, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено кредитний договір від 20.12.06. №132, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 500 000грн. з відсотковою ставкою у розмірі 18% річних зі строком повернення до 19.12.07. Додатковою угодою від 21.01.08. сторони змінили порядок нарахування відсотків та плати за управління кредитом.          

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачеві кредит у вигляді кредитної лінії на суму 500 000грн., сплативши грошові зобов'язання відповідача з контрагентами по договорах на вказану суму двома платіжним дорученнями: на суму 270 000грн. від 21.12.06. №1 та на суму 230 000грн. від 27.12.06. №2.

       На забезпечення виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню позики за вказаним договором сторони уклали договір застави обладнання від 27.12.06. № 386, на підставі якого відповідач передав в заставу власне обладнання (перелік якого вказано вище).

        В порушення прийнятих на себе обов'язків позичальник (відповідач) не сплатив повністю у встановлений кредитним договором строк  - до 19.12.07. - позику, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд звернути стягнення на заставлене майно і надати право позивачеві продати це майно в порядку, встановленому п.2.ч.1 ст.26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідач у судове засідання не з'явився, доводів позивача не заперечив. Актом звірення взаємних розрахунків з позивачем від 01.02.08., підписаним обома сторонами без зауважень і доповнень, відповідач погодився з існуванням кредиторської заборгованості перед позивачем на суму позову –229910,48грн. за договором від 20.12.06. №132.

Позивач підтримав позов.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132, на підставі якого відповідач зобов'язаний повернути позику у строк до 19.12.07. Умови укладеного договору є обов'язковими для відповідача і відповідач повинен повернути позивачу кредит у повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитом, плату за управління кредитом у відповідності до вимог закону і договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем повернення позики, і зобов'язань по сплаті відсотків та плати за управління кредитом, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, строку права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи - двома платіжним дорученнями: на суму 270 000грн. від 21.12.06. №1 та на суму 230 000грн. від 27.12.06. №2 - підтверджено належним чином факт відкриття відповідачу кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132 на суму 500 000грн. і часткової оплати позивачем даної суми грошових коштів та заборгованість у розмірі 229910,48грн.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по поверненню позики, сплаті відсотків по кредиту і оплаті управління кредитом на суму 229910,48грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132 і вимоги закону, адже ст.1054 Цивільного кодексу України і умовами договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132  встановлено обов'язок відповідача виконувати умови договору належним чином і обов'язок позичальника (відповідач) відповідати перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що і надано кредит, включаючи сплату основного боргу, процентів, тобто, обов'язок сплатити позику і проценти закон покладає на відповідача.

Згідно ст.ст.572,585,589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави і за рахунок предмета застави позивач має право задовольнити свої вимоги по поверненню позики (з урахуванням відсотків і плати за управління кредитом) в сумі 229910,48 грн., наданої відповідачу за договором про відкриття кредитної лінії від 20.12.06. №132.

Таким чином, на підставі правил ст.ст. 572,585,589 ЦК України і Закону України «Про заставу», а також з урахуванням умов договору застави обладнання від 27.12.06. № 386, який сторонами укладено на забезпечення виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню позики, позов в частині звернення стягнення на заставлене майно слід задовольнити і звернути стягнення на заставлене обладнання.  

Вимоги позову в частині надання права позивачеві виконати рішення суду по даній справі і самому продати заставлене майно, на яке суд звернув стягнення за цим рішенням, на підставі вимог ст.ст.25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»- слід залишити без задоволення, оскільки норми ст.ст.25,26 вказаного Закону не встановлюють права суду на визначення повноважень та кола осіб для виконання судового рішення. Рішення судів в Україні виконує Державна виконавча служба у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та інших законодавчих актів.

В статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вказано, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється  на  підставі  рішення суду в порядку,  встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових  способів  звернення  стягнення   на предмет  забезпечувального  обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

          Стаття 25 вказаного Закону встановлює правила реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду. Закон передбачає, що у разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення  на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб  реалізації  предмета  забезпечувального  обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням  однієї  з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону 9пункт 4). У зв'язку з тим, що стаття 26 Закону визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, можна дійти висновку, що сторони до передачі спору на вирішення суду повинні (або мають право) вирішити процедуру реалізації заставленого майна у добровільному порядку, а не у разі виникнення спору.

Відповідно до норми ст.55 Конституції України особа має право на звернення до суду у зв'язку з порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів.  Позивач звернувся з даним позовом до суду з приводу порушення його прав на повернення позики і виникнення спору з відповідачами, тому застосовувати правила ст.26 Закону до правовідносин сторін за справою і встановлювати право позивача на самостійне виконання рішення суду підстави відсутні.

За таких обставин позов слід задовольнити частково і звернути стягнення на заставлене майно.    

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід віднести на відповідача в сумі сплаченого позивачем державного мита 2299,10грн. повністю, оскільки вимога позову про встановлення способу реалізації заставленого майна не оплачується держмитом як немайнова вимога у розмірі 85грн. тому, що така вимога випливає з вимоги позову про звернення стягнення на майно.

На підставі викладеного, ст.55 Конституції України, Закону України «Про заставу», ст.ст.25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.572,585,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,35,44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Звернути стягнення на власне майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько -  американської компанії «Стоун”, м. Луганськ, вул. «Щорса», 3, кв.5, ід. код 34386594: інкубатор універсальний вивідний ІУВ-Ф-15 заставною вартістю 146000,00грн., інкубатор універсальний попередній (вивідний) ІУП-Ф-45-21 (ІУВ-Ф-45-21) заставною вартістю 146000,00грн., інкубатор універсальний  попередній (вивідний) ІУП-Ф-45 заставною вартістю 146000,00грн., електроводопідігрівач САОС-400-90-И1 заставною вартістю 2000,00 грн. - для задоволення вимог Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), м. Київ, пров. «Шевченка», 12, ід. код 00039002 в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ", м. Луганськ, вул. «Карла Маркса», 36 на суму 229910,48грн. Видати наказ.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько -  американської компанії «Стоун”, м. Луганськ, вул. «Щорса», 3, кв.5, ід. код 34386594 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), м. Київ, пров. «Шевченка», 12, ід. код 00039002 в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ", м. Луганськ, вул. «Карла Маркса», 36 державне мито в сумі 2299,10грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

4.          В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 08.04.08.  

Суддя                                                                                Р.М. Шеліхіна