Рішення

від 25.09.2006 по справі 22/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/181                                                                                                         25.09.06 р.

За позовом          Відкритого акціонерного товариства “Новоград –Волинський хлібозавод”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Дінел”

про          стягнення 1 900,00 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Кочетові Н.С. (дов. № 716 від 22.09.2006р.)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Новоград – Волинський хлібозавод” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Дінел” 1 900,00 грн. основного боргу.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він на підставі виписаного відповідачем рахунку –фактури перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 1 900,0 грн. в якості оплати за свердлильний станок. Відповідач станок не поставив, вказавши, що рахунок-фактура виписана невідомою особою, і відмовився повернути одержані ним від позивача кошти у сумі 1 900,00 грн., що обумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21 березня 2006 року перерахував відповідачу 1 900,00 грн., що  підтверджується  платіжним доручення № 712, випискою з рахунку в банку та листом філії АКБ “Імексбанк” від 14 липня 2006 року вих. № 143.

В графі платіжного доручення “призначення платежу” позивач зазначив, що це є оплата за станок свердлильний згідно з рахунком № СФ-17*03-1 від 17 березня 2006 року.

Як вбачається з листів відповідача № 2 від 14 квітня 2006 року та відповіді відповідача № 9 від 26 травня 2006 року на претензію позивача, відповідач заперечує проти факту укладання угоди з боку відповідача шляхом виставлення рахунку –фактури, вказуючи, що особа, яка виставила такий рахунок, не була належним чином уповноважена.

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, за відсутності повноважень у особи, яка підписала рахунок –фактуру № СФ-17*03-1 від 17 березня 2006 року на укладання угод від імені відповідача, а також за відсутності схвалення з боку відповідача угоди з позивачем, угода щодо поставки відповідачем станка свердлильного позивачу не відбулася.

Таким чином, відсутні підстави для отримання відповідачем від позивача 1 900,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення незаконно отриманих останнім грошових коштів в сумі 1 900,00 грн.

Відповідач доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 1 900,00 грн. або ж доказів наявності підстав для одержання від позивача даної суми не надав, твердження позивача не спростував.

Пунктом 6 Указу Президента “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16 березня 1995 року

№ 227/95 встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Також, стаття 387 Цивільного кодексу України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих 1 900,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у розмірі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 241 (ч. 1), 387, 1212 Цивільного Кодексу України, п. 6 Указу Президента “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16 березня 1995 року № 227/95, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дінел” (м. Київ, вул. Велика Окружна, буд. 2, п/р 26001042223101 в АКБ “Імексбанк” у м. Києві, МФО 300766, код 32177076) на користь Відкритого акціонерного товариства “Новоград –Волинський хлібозавод” (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Радянська, буд. 10, п/р 260098325 у ЖОД АППБ “Аваль” у м. Житомирі, МФО 311528, код 00377785) 1 900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. безпідставно одержаних грошових коштів,

102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат