Рішення

від 11.04.2008 по справі 4/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2

11.04.08  УКРАЇНА

 Господарський суд

  Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20                                                                                           тел.  77-44-62, 698-166

 Іменем України

РІШЕННЯ

10 квітня 2008 року                                                                                              Справа № 4/2

Позивач:   Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігіввовна –плюс”,

14001, м. Чернігів, вул. Текстильників, 1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Скорп”,

14001, м. Чернігів, вул. Текстильників, 1

про стягнення  39008,87 грн.  

                                                                                           Суддя Тимченко М.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Харченко В.В. –дов. від 22.01.08р. - юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача  35298,27 грн. боргу згідно договору купівлі - продажу від  27.04.2006р. та 3710,60 грн. пені за несвоєчасну оплату переданої продукції.

           В судовому засіданні 11.03.2008 року представник позивача відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на укладену між сторонами додаткову угоду від 21.12.2006р., просить суд стягнути з відповідача  35298,27 грн. заборгованості за переданий товар, 3233,90 грн. пені та 7482,20 грн. - за використання грошових коштів.

          Відповідач  відзиву на позов не надав, у засідання не з”явився.

            Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції, але повноважного представника в судове засідання не направив.

          На підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:                                                        

          27.04.2006 року   між сторонами було укладено договір купівлі – продажу №11 (далі –договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу вовну каракульську миту в кількості 8333,33 кг загальною вартістю 43333,32 грн., а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість в строки та порядку, обумовленому договором.

          На виконання умов договору позивач передав відповідачу вовну миту каракульську в кількості 8333,00 кг на загальну суму 43298,27 грн. згідно видаткових накладних №РН –0000026 від 27.04.2006р. та №РН-0000041 від 31.05.2006р.  Факт отримання відповідачем продукції підтверджується вказаними накладними та довіреностями ЯЛМ №302958 від 27.04.2006р.,  ЯЛМ №302966 від 30.05.2006р.

          За умовами договору відповідач зобов'язувався провести оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару.

          Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не оплатив вартість поставленої йому вовни.

          21.12.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі –продажу №11 від 27.04.2006р., відповідно до якої сторони підтвердили наявність заборгованості за договором від 27.04.2006р. та погодились з тим, що всі умови договору залишаються без змін. Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 21.12.2006р. сторони досягли домовленості щодо перенесення строків оплати заборгованості за договором, а саме: згідно рахунку –фактури №СФ –0000168 від 27.04.2006р. на суму 20784,00 грн. –до 28.02.2007р. включно та згідно рахунку –фактури №СФ –0000261 від 31.05.2006р. на суму 22514,27 грн. –до 02.04.2007р. включно.            Також, п. 4 додаткової угоди передбачено, що відповідач у разі прострочення оплати товару зобов'язаний  сплатити позивачу 25% річних від суми простроченого платежу.

          Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив вартість продукції в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується випискою філії “Відділення Промінвестбанку в м. Чернігів” від 20.07.2007р.

          Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 35298,27 грн.

21.12.2007р. позивачем також була направлена  відповідачу претензія № 274 з вимогою  на оплату суми заборгованості за передану вовну каракульську миту.

          Згідно зі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов закону або умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату за поставлений товар у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягненння заборгованості у розмірі 35298,27 грн. є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

          Позивач просить також стягнути з відповідача 3233,90 грн. пені за несвоєчасну оплату та 7482,20 грн. за використання грошових коштів.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

          Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення зобов”язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

          За порушення строків оплати поставленої продукції пунктами 5.2 та 5.3 договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

          Оскільки додатковою угодою від 21.12.2006р. передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату переданої продукції в розмірі 25% річних, позовні вимоги в частині стягнення 25% річних за користування коштами та пені також є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.  49, 75 ,  82-85   Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  

                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скорп” (м. Чернігів, вул. Текстильників, 1, р/р 26008300000820 в банку “Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код 30149026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігіввовна –плюс” (м. Чернігів, вул. Текстильників, 1, р/р 26004301832939 в “Промінвестбанк” м. Чернігова, МФО 319036, код 32818144) 35298,27 грн. боргу, 3233,90 грн. пені, 7482,20 грн. за використання грошових коштів, 460,15 грн. держмита та  118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                   Суддя                                                                                   М.Г.Тимченко