Постанова

від 08.04.2008 по справі 03/4190

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

03/4190

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2008 р.                                                                                    № 03/4190  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Мамонтової О.М.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ЗАТ "Агрошляхбуд"

на постановуКиївського міжобласного господарського суду  від 30.01.2008

у справі господарського суду№ 03/4190Черкаської області

за позовомВАТ "Пересувна механізована колона № 2"

доЗАТ "Агрошляхбуд"

простягнення 53 400,81 грн.,

за участю представників сторін:

ВАТ "Пересувна механізована колона № 2" –Іваненко В.І. (дов. від 10.01.2008 № 5);

ЗАТ "Агрошляхбуд" –не з'явились;

встановив:

          У серпні 2007 року позивач - ВАТ "Пересувна механізована колона № 2" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ЗАТ "Агрошляхбуд" 53400,81 грн.  збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Заявою від 13.10.2007 № 86 позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 60219,42 грн.

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.10.2007 (суддя Єфіменко В.В.) позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з ЗАТ "Агрошляхбуд" на користь ВАТ "Пересувна механізована колона № 2" 60219,42 грн. збитків, 602,18 витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008 (колегія суддів у складі: Андрейцева Г.М., Мазур Л.М., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

          Судові рішення мотивовані тим, що тривале невиконання позивачем судових рішень по справах № 04/5195 та № 03-09-15-01/2618 призвело до знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

          В касаційній скарзі ЗАТ "Агрошляхбуд" просить скасувати прийняті судові рішення та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема 43 ГПК України, ст. 625 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

          Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства.

          Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

          Захист цивільних прав здійснюється, в тому числі, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів, передбачених законодавством. Отже, стягнення річних та втрат від інфляції засобом захисту цивільних прав у відповідності до ст. 625 ЦК  України.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського Черкаської області від 17.01.2006 у справі № 04/5195, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2006, з ЗАТ "Агрошляхбуд" на користь ВАТ "Пересувна механізована колона № 2"  стягнуто 276754,68 грн. збитків, судові витрати.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2006 № 04/5195, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2007, розстрочено виконання рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2006 у справі № 04/5195 строком на 3 місяці: з 21.11.2006 по 21.01.2007.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2007 скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.08.2006, прийнято нове рішення, яким відмовлено ЗАТ "Агрошляхбуд" у задоволенні клопотання про відстрочення виконання  рішення суду від 17.01.2006.

          На виконання рішення суду було видано наказ від 26.06.2006 № 04/5195  про примусове стягнення коштів, на виконання я кого ДВС у Черкаському районі винесено постаново про відкриття виконавчого провадження.

          На час розгляду справи місцевим судом встановлено, що відповідача перерахував частину боргу –у розмірі 38182,26 грн.

          Додатковим рішення господарського суду Черкаської області від 95.01.2005, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного суду від14.03.2006 з ЗАТ "Агрошляхбуд" на корить ВАТ "Пересувна механізована колона № 2"  стягнуто 30148,80 грн. за товар, отриманий за накладними. На виконання рішення суду видано наказ.

Державним виконавцем відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції ВАТ "Пересувна механізована колона № 2" було передано частину майна ЗАТ "Агрошляхбуд". Залишок майна зазначено в акті державного виконавця, який є невід'ємною частиною постанови ВДВС Черкаського управління юстиції від 30.08.2005, якою виконавчий документ було повернуто стягувачеві - ВАТ "Пересувна механізована колона № 2".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.10.2005 змінено спосіб виконання рішення суду від 05.01.2005 шляхом звернення стягнення на інше майно ЗАТ "Агрошляхбуд" на суму 21911,73 грн. На виконання ухвали було видано наказ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення господарського суду було виконано частково.

На дату розгляду спору загальна заборгованість ЗАТ "Агрошляхбуд" перед ВАТ "Пересувна механізована колона № 2" становить 260764,18 грн.

          П. 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Доказів  виконання зобов'язань відповідачем не надано.

          Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також  3% річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірністю висновків місцевого та  апеляційного судів про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки  сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, у примусовому порядку не стягнута, чим порушено право стягувача на отримання присуджених коштів.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Твердження касаційної скарги про порушення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки під час дії мораторію  на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка та пеня, не приймаються до уваги як такі, що ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права.

          У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі - Закон) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, тощо.

          Нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів ЗАТ "Агрошляхбуд" було введено ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.11.2007 р. у справі № 14/5607, тобто після винесення рішення господарського суду Черкаської області у даній справі.

          З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2007 та постанови Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 30.01.2008 в даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ "Агрошляхбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008 у справі № 03/4190 залишити без змін.

Головуючий                                                                             М. Хандурін

Судді                                                                                                 О. Мамонтова

                О. Удовиченко